(Українська) Четверта хвиля і її вплив на структуру української діяспори

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Про «Четверту хвилю» і її вплив на структуру української діяспори США говорили на форумі Товариства «Свята Софія» США

У четвер, 18 вересня, на форумі Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США та Осередку праці Наукового Товариства ім. Шевченка у Філадельфії відбувся виклад на тему «Четверта хвиля і її вплив на структуру української діяспори». Доповідь виголосив директор адміністрації Наукового товариства ім. Шевченка в США, дослідник демографічних процесів у середовищі української еміґрації в Америці д-р Василь Лопух.

У своєму викладі доповідач ґрунтовно висвітлив особливості «Четвертої хвилі» в порівнянні з попередніми еміґраціями. Унікальністю нових іміґрантів є те, що вони, на відміну від усіх попередніх, еміґрують із незалежної України і походять з усіх реґіонів країни.  Понадто, «Четверта хвиля» є найбільшою і налічує понад 200 тисяч осіб. Якісна структура нових іміґрантів відрізняється за рівнем освіти, високою мобільністю та динамікою економічного зростання. Основний потік, 54,5%, сформували люди, що виграли “зелену карту”. Окрім них іміґрують до США на підставі воз’єднання сімей (батьки до дітей і діти до батьків), одруження, а також за студентськими, робочими і туристичними візами та “біженці”.

Не буде помилкою ствердити, що «Четверта хвиля» змінила демографічну ситуацію української діяспори у США. «Без нової хвилі сьогодні ми б мали всього 7% україномовних українців. Завдячуючи їй, присутність української мови зросла. Водночас спостерігаємо парадоксальну ситуацію, якої немає жодна інша етнічна громада: майже половина нових іміґрантів розмовляє вдома російською. Утім, це не стільки їх персональна провина, скілька біда, бо є наслідком довголітньої русифікації українського населення й відображення мовних реалій в самій Україні», – зазначив доповідач.

Опріч цього, нова іміґраційна хвиля змінила географію розселення українців. Найчисельніші українські громади нині сконцентровані в меґаполісах: Нью-Йорку, Чикаґо, Філядельфії та Портленді (Ореґон), де загалом проживає приблизно ¼ усіх українців. Ще приблизно 50% українців мешкають у кількох штатах Середньо-Атлантичного реґіону: Делавер, Мериленд, Нью-Джерзі, Нью-Йорк, Пенсильванія, Вашинґтон, Вірджінія і Західня Вірджінія, а приблизно 20% – у штатах Східньо-Північно-Центрально реґіону: Іллінойс, Індіана, Огайо, Вісконсин. Себто, з одного боку, «Четверта хвиля» доповнила і укріпила організовану українську діяспору, з іншого – утворила нові громади у тих місцевостях, де раніше їх не було.

Інший важливий факт, пов’язаний з «Четвертою хвилею», який чітко відрізняє його від іміґрантів до 1990 року та народжених у США – це висока динаміка поїздок до України та їх фінансова підтримка сімей. Крім того, деякі з них повернються в Україну, зокрема, ця тенденція проявилася після 2004 року, коли існували великі надії на перемогу в «Помаранчевій революції». Частина нових іміґратів живе на дві країни. На жаль, нинішня ситуація в Україні викликає занепокоєння, тому на цей час ми спостерігаємо, що еміґраційні настрої є доволі високими, особливо серед молоді.

Підсумовуючи, В. Лопух ствердив, що, приймаючи рішення еміґрувати (у нашому випадку йдеться про США), представники «Четвертої хвилі» мали різні мотиваційні причини, а не тільки пошук праці, який українські журналісти звикли називати «заробітчанством».

Прес-служба Товариства «Свята Софія» США
 Світлина (автор: Стефан Фартушок). Доповідає д-р Василь Лопух

Posted in Новини ТСС.