Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.
У Філадельфії презентували книгу про митрополита
Константина Богачевського (1884-1961)
У четвер, 11 квітня, в рамках весняного семестру викладів Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США та Осередку праці Наукового Товариства ім. Шевченка у Філадельфії відбулася лекція Марти Богачевської-Хом’як «Від екзархату до митрополії: п’ять вирішальних кроків Митрополита Константина Богачевського». Свою доповідь прелегент побудувала на авторській книзі “Ukrainian Bishop, American Church. Constantine Bohachevsky and the Ukrainian Catholic Church”. Книга побачила світ у видавництві Католицького університету Америки. У ній авторка між іншим намагалася дати відповідь на питання, які досі не знаходили відповідного висвітлення.
Константин Богачевський народився у сім’ї священика у селі Манаїв (нині Тернопільська обл.). Навчався у Львові, а відтак в 1905—1910 рр. – на богословському факультеті (раніше Єзуїтська колегія Canisianum) Інсбруцького університету (Австрія). Здобув ступінь доктора богослов’я. Єрейські свячення прийняв у 1909 році. Був префектом, пізніше духівником Львівської семінарії, референтом Львівської консисторії. Упродовж 1916—1917 рр. служив військовим капеланом 30-го (львівського) піхотного полку на італійському фронті, був нагороджений «хрестом заслуги з мечами» за виявлену хоробрість під час душпастирської праці серед боїв на фронтових лініях.
З 1918 р. — віце-ректор Перемишльської духовної семінарії та крилошанин катедрального собору в м. Перемишлі, згодом генеральний вікарій (1923), Апостольський Протонотар (1923). За національну працю серед українців Галичини був арештований польськими владцями. За словами доповідачки, Константин Богачевський не був типовим єпископом. У надвечір’я його несподіваної номінації на єрарха українців-католиків в Америці у березні 1924 року Ватикан таємно переправив майбутнього владику з Варшави до Риму для отримання свячень. У серпні того ж року він прибув до США з мінімальним знанням англійської, на лоно церкви-банкрута і у товариство ворожо налаштованого духовенства. Владика Богачевський зайняв чітку позицію і обрав просте життя місіонаря, уникаючи показного блиску. Він відвідував віддалені парафії, вів запеклу боротьбу за незалежність церкви від зовнішнього втручання, перетворив занепадаючу церкву імігрантів у самодостатню установу, яка півстоліття по його смерті допомогла вивести з підпілля Греко-Католицьку Церкву в Україні – найбільшу східну католицьку церкву в сучасному світі. У 1933 р. Константин Богачевський ініціював серед українців США масову допомогу жертвам голодомору 1932—1933 рр. в УРСР. Ініціятор видання журналу «Ковчег» (1946—1956 рр., Стемфорд). Впродовж тридцяти семи років Константин Богачевський невтомно працював на розбудову Церкви та шкільництва. 1958 року Святіший Отець Пій ХІІ утворив Філадельфійську архиєпархію УГКЦ і номінував Владику Константина Богачевського Митрополитом-Архиєпископом.
Як зазначила доповідачка, смерть Владики Сотера Ортинського у 1916 році спричинила масові занепокоєння, проте під сильним проводом Владики Константина Богачевського впродовж десятиліття наша Церква розвинула парафіяльні структури, заснувала школи, коледжі, а відтак – семінарію, формуючи своє духовенство в дусі візантійської традиції. Серед багатьох важливих рішень, які зробив Константин Богачевський, були: відділення Церкви від держави; дім Божий має бути для люду Божого; не стільки будувати Церкви, скільки розвивати шкільництво; виховати справжнього українця в Америці; створити інституцію Церкви. Помер митрополит Костянтин Богачевський 6 січня 1961 р. у Філадельфії, де й був похований.
Прес-служба Товариства «Свята Софія» США
Світлина (автор: Стефан Фартушок): проф. Марта Богачевська-Хом’як