Author Archive: sofia

6-та зустріч Школи шляхетного юнацтва

6-та зустріч Школи шляхетного юнацтва потроху ввела нас у святковий Великодній настрій ✝️🪻🐣
З Оксаною Терлецькою пізнавали традиції писанкарства, символіку кольорів та узорів, техніку виконання🌸 
Родзинкою став майстер-клас з виготовлення Лемківських писанок🌸 які ж колоритні і барвисті яєчка прикрасять кошики юнацтва 👏🏻👏🏻👏🏻
А ще змагалися у полюванні на Великодні яйця, бо як же без ласощів?
Над усе – отримали грамоти і нагороди за волонтерство і підтримку наших захисників Рбпак Барні🇺🇦 дякуємо Степан Барна за вияв вдячності юнацтву💙💛
 
Слава Богу за все ✝️

Про Крим як перехрестя історії, імперій та цивілізацій говорили на форумі Товариства «Свята Софія» США

Завершився весняний семестр викладів Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США. У четвер, 26 березня, з доповіддю, присвяченою багатовіковій історії Кримського півострова, його географічному, етнокультурному та політичному значенню, а також ролі у сучасних міжнародних відносинах виступив дослідник політичних наук Андрій Чорнодольський. Захід об’єднав історичний аналіз і сучасний політичний контекст, пропонуючи комплексне бачення Криму як регіону, що протягом тисячоліть перебував у центрі взаємодії цивілізацій, імперій та народів.
У вступній частині було окреслено події 2014 року, коли після зміни влади в Україні Російська Федерація встановила контроль над Кримом. У презентації було наголошено на міжнародній реакції на ці події, включно із засудженням з боку США, Європейського Союзу та країн НАТО, запровадженням санкцій і загостренням геополітичної напруженості у регіоні.
Доповідач зазначив, що головною метою дослідження стало прагнення глибше зрозуміти історичні процеси, які формували сучасний Крим, а також роль кримських татар та інших етнічних спільнот у розвитку півострова. Особливу увагу приділено аналізу географічних особливостей регіону, які з давніх часів визначали його стратегічну важливість як транспортного та торговельного вузла між Європою та Азією.
У ході презентації було розглянуто найдавніші археологічні свідчення заселення Криму, що сягають середнього палеоліту, а також міграційні процеси, які впливали на формування генетичного та культурного складу населення. Зокрема, згадано про присутність кіммерійців, скіфів, греків, римлян, готів, гунів, хазар та інших народів, які залишили помітний слід в історії півострова.
Окремий блок презентації був присвячений взаємодії Криму з Київською Руссю та подальшим культурним і політичним контактам із Візантією, Османською імперією та європейськими державами. Підкреслювалося, що півострів протягом століть був об’єктом суперництва між великими державами, що особливо яскраво проявилося під час Кримської війни 1853–1856 років. Цей конфлікт став важливим переломним моментом у балансі сил у Європі та стимулював масштабні реформи в Російській імперії.
Андрій Чорнодольський розглянув рівнож події ХХ століття, зокрема наслідки Першої світової війни, встановлення радянської влади, німецьку окупацію під час Другої світової війни, депортацію кримських татар та інші демографічні зміни. Значну увагу приділено Ялтинській конференції 1945 року, яка визначила контури післявоєнного світового порядку.
Окремо було проаналізовано адміністративну передачу Криму Українській РСР у 1954 році, розвиток курортної інфраструктури в радянський період, а також політичні трансформації після розпаду СРСР у 1991 році, коли Крим отримав статус автономної республіки у складі незалежної України.
У завершальній частині презентації розглянуто сучасні демографічні процеси, соціально-політичну ситуацію на півострові та можливі сценарії його майбутнього. Автор наголосив на важливості об’єктивного історичного аналізу, міжкультурного діалогу та дотримання міжнародного права у вирішенні конфліктів, пов’язаних із Кримом.
Презентація під назвою «Крим — перехрестя історії, імперій та цивілізацій» стала спробою систематизувати багатошарову історичну спадщину регіону, розвіяти поширені стереотипи та сприяти глибшому розумінню процесів, що формують його сучасну політичну реальність.
На завершення Андрій Чорнодольський відповів на запитання аудиторії.
Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

38-а благодійна майстерка в Товаристві «Свята Софія» США

Магія намиста-8 з Оксаною Терлецькою в St Sophia Religious Assn of Ukrainian Catholics, USA – це 38-ий вечір мистецтва, краси і благодійності на підтримку Рбпак Барні💙💛

Подія, як завжди, подарувала оберемок емоцій, теплу атмосферу, щире спілкування нашим майстриням 🫶🏻

В скарбничку РБпАК “Барні” мотопіхотний батальйон 10 ОГШБр “Едельвейс”поклали $400👏🏻

Вдачні Оксані Терлецькій за розкішне намисто на розіграш, усім дівчатам за підтримку ініціятив 💙💛

Подяка Богові за день ✝️

Далі буде 🫶🏻

Про українську еміґрацію на Далекому Сході говорили в Товаристві «Свята Софія» США

У четвер, 19 березня, в рамках весняного семестру академічних вечорів в Релігійному Товаристві українців католиків «Свята Софія» США, відбулася лекція Юрія Даниліва на тему «Українська еміґрація на Далекому Сході».
Доповідач окреслив поняття еміґрації, її типи та географію Далекого Сходу, зосередившись на історії українського заселення регіону Зеленого Клину — території сучасних Амурської, Приморської, Хабаровської та Камчатської областей.
Масове переселення українців розпочалося у другій половині ХІХ століття після приєднання цих земель до Російської імперії. Серед перших переселенців переважали вихідці з Полтавщини, які засновували нові поселення й розвивали господарство. У 1863 році виникло перше українське село Троїцьке. Наприкінці ХІХ століття українське населення регіону швидко зростало — подекуди воно становило понад половину мешканців. Важливим чинником колонізації стало будівництво Транссибірської та Китайсько-Східної залізниць, що сприяло формуванню українських громад у Маньчжурії, зокрема в Харбіні, Мукдені, Далянь (Дасієні) та Кіріні.
Доповідач наголосив, що українці Зеленого Клину зберігали традиційну культуру, мову й релігійні практики, селилися компактними громадами, відтворюючи звичне соціальне середовище. На початку ХХ століття активізувалося громадське та політичне життя: виникали кооперативи, професійні спілки, товариства «Просвіти», українські театральні гуртки, хори, а також періодичні видання. У 1917–1918 роках відбулися кілька всеукраїнських з’їздів діячів і мешканців Далекого Сходу, які обговорювали питання культурної автономії та перспектив державотворення українців у регіоні.
Після встановлення радянської влади розпочалися переслідування українських організацій, заборона україномовної освіти й репресії проти національного активу. У 1920-х роках частина українців емігрувала до Маньчжурії, де сформувалися нові осередки громадського життя. У Харбіні діяли українські культурні й політичні інституції, було відкрито Народний дім, створено військові та молодіжні організації. У 1930-х роках українське середовище зазнало нових змін унаслідок японської окупації Маньчжурії та заборони більшості українських структур, після чого єдиною легальною організацією залишилася Українська національна колонія.
Події Другої світової війни та наступ радянських військ у 1945 році спричинили масові арешти українських діячів і нову хвилю переселення. Частина українців евакуювалася до Шанхаю та Тяньцзіня, а згодом — за допомогою міжнародних організацій — до Філіппін, Тайваню, Канади та США.
Упродовж ХХ століття міграція українців на Далекий Схід тривала як з економічних причин, так і внаслідок примусових депортацій, колективізації, Голодомору та політичних репресій. За різними оцінками, від 1860-х років до кінця радянської доби до регіону переселилося близько 2–3 мільйонів українців. Водночас через відсутність умов для розвитку національного життя значна частина громади з часом зазнала русифікації.
З послабленням радянського режиму наприкінці 1980-х років почалося відродження українського громадського руху. У 1993 році у Владивостоці відбувся Всеукраїнський далекосхідний з’їзд, на якому було створено об’єднання «Зелений Клин». У середині 1990-х років у регіоні діяли українські товариства, відновлено видання української преси та роботу недільних шкіл.
На завершення лекції Юрій Данилів порадив літературу та історичні джерела для глибшого ознайомлення з історією української еміґрації на Далекому Сході.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

Великопісна зустріч для молоді

«Покликані до свободи» – таку тему Великопісної зустрічі для молоді в St Sophia Religious Assn of Ukrainian Catholics, USA обрав Ivan Vysochanskyi✝️

Говорити з юнацтвом про любов, гріх, покаяння, узалежнення, прощення, надію, війну і при цьому доповнити такі нелегкі теми пісенним супроводом – справжнє мистецтво🙏🏻 а говорити з ВЛАСНОГО ДОСВІДУ, щиро, прямолінійно – це феномен відваги і глибокої внутрішньої зрілості✝️

Як зазначила одна з учасниць, «Сьогоднішня зустріч – неабияк потрібна для молоді і батьків. Шкода, що мало відвідують християни такі  потрібні заходи в часі посту. Я досі під враженням від такого прогресивного, сучасного, творчого, молодого і водночас розумного отця Івана. Браво»🫶🏻

Дякуємоза свідчення, за світло і Божу благодать, якою наповнився цей вечір 🫶🏻

Дякую батькам і молоді за правильний вибір часопроведення✝️

Раді бачити наших захисників💙💛

Подяка Богу за все 🫶🏻

Про Український Католицький Університет в умовах війни говорили на форумі Товариства «Свята Софія» США

У четвер, 12 березня, відбувся третій виклад весняного семестру академічних вечорів у Релігійному Товаристві українців католиків «Свята Софія» США. З доповіддю на тему «Український Католицький Університет в умовах війни» виступила директорка з розвитку Фундації Українського Католицького Університету (УКУ) Ольга Зарічинська.
Доповідачка побудувала свій виступ на особистому понад тридцятилітньому досвіді праці в УКУ, історичному розрізі розвитку університету й актуальному фактологічному матеріалі. Насамперед, пристуні вшанували пам’ять полеглих за Україну хвилиною мовчання. 
За словами прелегентки, УКУ, ще як Львівська Богословська Академія, вже пережив одну війну, Другу cвітову, оскільки був заснований у 1928 році. Сучасна війна залишила свій руйнівний слід на університетській інфраструктурі, адже ракетні удари та бойові дії пошкодили значну частину освітніх закладів. Близько 21% українських закладів вищої освіти були пошкоджені або зруйновані. Десятки університетів зазнали серйозних руйнувань або були повністю знищені. Значна частина дослідницької інфраструктури також постраждала — приблизно 15% наукової інфраструктури було втрачено на початку війни. Багато університетів були змушені переїхати з окупованих або прифронтових територій. 29 університетів і понад 60 їхніх підрозділів були релоковані до безпечніших регіонів України. Це створює проблеми з житлом для студентів і викладачів, доступом до лабораторій, організацією навчального процесу.
Через безпекові ризики більшість університетів перейшла на онлайн або гібридну форму навчання. Однак це незмінно супроводжується труднощами: повітряні тривоги, перебої з електрикою та інтернетом. Понадто, війна спричинила значний відтік студентів і викладачів.Серед причин – міграція за кордон, внаслідок якої майже 7 млн людей виїхали з України після початку повномасштабної війни, лише орієнтовно 2 млн, які повернулися; мобілізація до Збройних сил; вимушене переміщення всередині країни. Також збільшилася міжнародна мобільність українських науковців, що створює ризик “brain drain”, хоча водночас відкриває можливості для міжнародних дослідницьких мереж. Війна сильно вплинула на бюджет освіти. Фінансування вищої освіти скоротилося приблизно на 10%; фінансування фундаментальних досліджень зменшилося майже на 60%; прикладних досліджень — приблизно на 70%. Окрім цього, студенти та викладачі працюють у стані постійного стресу: травма війни; втрати близьких; невизначеність майбутнього.
Попри складні умови, війна стимулювала деякі зміни: швидка цифровізація освіти, активніша міжнародна співпраця університетів, інтеграція до Європейського освітнього простору, більша гнучкість та автономія університетів. 
Доповідачка зазначила, що сьогодні УКУ є символом надії
та солідарності. Університет в 2026 – це 7 факультетів, 25 програми, 2482 студентів, понад 7800 випускників. Стратегія УКУ складається з кількох головних векторів: творення християнської пропозиції для людей ХХІ ст.; просування українського порядку денного у світі; зцілення ран війни; модернізація України. УКУ робить внесок у перемогу та відновлення людей через розвиток технологій та технологічних компетенцій. Так, було створено бакалаврську освітню програму «Робототехніка». 
Спільна наукова робота про штучний інтелект з Міністерством оборони України увійшла  у топ-10 робіт НАТО. Заініційовано програму з підвищення кваліфікації вчителів у сфері програмування Leave no one behind partnership. При УКУ діє зимова та літня школи «ШІ для військових». 
Університет пропонує програми для ветеранів та військовослужбовців. Серед них – Програма ветеранського лідерства від Школи публічного управління спільно з Рухом ЧЕСНО; спільний навчальний курс ФНЗ та оперативного командування «Захід» для офіцерів-психологів; курси для ветеранів та військовослужбовців 
на платформі «УКУ Онлайн»; навчальна програма «Ветеранський бізнес: від стабільності до масштабування»; літня англомовна школа для курсантів Факультету десантно-штурмових військ і морської піхоти Військової академії Одеси.  При УКУ діє Медична клініка, яка надає понад 12 000 консультацій за 12 місяців, а це 2500+ зовнішніх пацієнтів. Також пацієнтами клініки стали 186 студентів, 167 працівників, 
60 членів родин працівників, 29 іноземців та 210 чинних військовослужбовців і демобілізованих ветеранів.  Загальна кількість чинних військовослужбовців і демобілізованих ветеранів, що скористалися послугами в Медичній клініці від початку її діяльності становить 2065 учасників, а кількість наданих психологічних конультацій  – 3938. 
В юридичній клініці УКУ опрацьовано понад 400 звернень, проведено 11 тренінгів кураторів Клініки спільно зі студентами, надано послуги 375 військово-службовцям та ветеранам, 8 цивільним особам, постраждалим від воєнних дій, 10 членам сімей загиблих або  зниклих безвісти.
Свою доповідь Ольга Зарічинська завершила словами однієї студентки УКУ, яка недавно сказала чудові слова: «Ми вчимося і працюємо, бо не хочемо бути заручниками цієї війни, а активними учасниками творення історії».
У прикінцевому слові перший ректор відновленої Львівської богословської академії о. Д-р Михайло Димид згадав університетську формацію в Римі під егідою Патріярха Йосифа Сліпого. Він зокрема зазначив: «УКУ існує, щоби виховати людину. Це вдається, бо маємо сильну основу в наших попередниках, котрі своїм мученицьким життям довели, що вони були справжніми учителями. Сьогодні маємо нових героїв – 38 УКУ-ківців, які віддали своє життя за Україну. Колись старше покоління мало до нас, молодих, довіру: вони були нашими плечима. Надійшла наша черга мати довіру до нового покоління, яке є без перебільшення надзвичайне. Дай Боже, щоб таких УКУ було більше в Україні, щоб була конкуренція, завдяки якій ростимемо». 
 
Пресслужба Товариства «Свята Софія» США