Про біженців як трагедію українського народу ХХІ століття говорили у Філадельфії.

 

19 травня в рамках викладів Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США та Осередку праці Наукового Товариства ім. Шевченка у Філадельфії відбулася лекція д-ра Василя Лопуха на тему «Біженці: трагедія українського народу ХХІ століття». Доповідач накреслив труднощі із висвітленням теми, зазначивши, що ситуація з біженцями в Україні є «складний, динамічний і довготривалий процес. Інформації про кількість «біженців» та «внутрішньо переміщиних осіб» постійно змінються. Відносно достовірні інформації ми маємо про людей, які перетнули кордон, бо прикордонна служба веде належний облік. Окрім того, у різних країнах існують центри реєстрації біженців. Інформації про тимчасовопереміщених людей в межах України існують, але ця статистика не є повною».

Василь Лопух з’ясував різницю між термінами «біженці» і «внутрішньо переміщені особи»; накреслив історичний екскурс в історію біженців українського народу; висвітлив внутрішню географію біженців та міжнародні напрямки руху. За його словами, «у результаті збройної агресії з боку Росії значна частина населення України перетворилася на внутрішньо переміщених осіб (ВПО), шукаючи безпечніші місця на території України (це 7,1 млн на початок квітня),  або на біженців за кордоном 5.7 млн., що фактично становить ¼ населення України». Серед країн, до яких подалися українці, лідирує Польща із 3,143 млн. біженців. Відтак, 857 тис. громадян виїхали  до Румунії, 551 тис. –  до Угорщини, 443 тис. – до Молдови, 392 тис. – до Словаччини, 23 500 – до Естонії (станом на кінець березня), 32 000 –  до Литви, 57 000 – до Франції (станом на 18 квітня), 15 000 – до Греції (з них дітей 4500), до 300 – Японія. Проте, слід відзначити, що за повідомленнями Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля, станом на 12 квітня в Україну повернулися понад 1 млн. громадян».

 

Доповідач зупинися на тенденціях нової імміґраційної хвилі українців до США. Він рівнож проаналізував питання ринку праці для біженців в країнах Европи, підкресливши: «Українські біженці – не трудові мігранти. Навіть після того, як вони почнуть отримувати дозволи на працевлаштування у європейських країнах, вони не спричинять значних змін на ринку праці. Близько 90% українців, що шукають прихистку за кордоном, — це жінки та діти. Чоловіки переважно залишаються в Україні. Під час воєнного стану існує заборона виїзду за кордон чоловіків у віці від 18 до 60 років за незначними винятками для деяких категорій.  Найбільш затребуваними у ЄС є фахівці зі сфери будівництва та промисловості, медицини та фармацевтики, працівники сільського господарства, складські робітники, зварювальники та слюсарі, водії, кухарі, швачки, няні та домогосподарки».

 

У підсумку, Василь Лопух проаналізував можливі ризики неповернення окремих груп громадян до України та економічні наслідки війни. Доповідач відповів на запитання авдиторії.

 

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

 

Побачив світ «Заповіт» патріарха Йосифа Сліпого 9-ма мовами

Триває ювілейний рік Патріярха Йосифа Сліпого (1892–1984). З нагоди 130-ої річниці від дня народження Ісповідника віри у львівському видавництві “АРТОС” побачив світ унікальний збірник його «Заповіту» в оригіналі та у перекладі на вісім іноземних мов, якими розмовляють українці «в розсіянні сущі», а це: англійська, іспанська, італійська, німецька, польська, російська, сербська, французька.

 

Видання, ініціатором якого стало Релігійне Товариство українців католиків «Свята Софія» США, упорядкували Ірина Іванкович та Леонід Рудницький. Мистецьке оформлення виконав Роман Василик. Про це повідомляє пресслужба Товариства «Свята Софія» США.

Блаженнішому було 78 років, коли він почав складати свій заповіт: сім років після звільнення з совєтського ув’язнення Микитою Хрущовим за сприяння папи Івана XXIIІ, президента США Джона Кеннеді та його довіреної особи, американського журналіста Нормана Казенса. Історично, богословсько та літературно значущий, цей високохудожній твір виходить за межі свого безпосереднього призначення та аудиторії, має понадчасову цінність для українського народу та, в дійсності, усіх вірних.

Існує чимало ґрунтовних досліджень про Йосифа Сліпого, як наприклад, «Ісповідник між Сходом та Заходом: портрет українського кардинала Йосифа Сліпого» авторства американського науковця Ярослава Пелікана (1990, 2015, 2017) та Per aspera ad astra. Der Einheitsgedanke im theologischen und pastoralen Werk von Josyf Slipyj (1892–1984). Eine historische Untersuchung [= Das Östliche Christentum Bd. 57] (2009) авторства о. д-ра Андрія Михалейка. Однак задум цього збірника — подати читачеві не стільки науковий, скільки красивий та естетичний твір, який відзначається вишуканим дизайном і високою якістю.

 

За словами Ірини Іванкович, «перші переклади іноземними мовами (англійською, італійською та німецькою) з’явилися одразу після відходу у вічність патріарха. Проте ідея видання багатомовного збірника бере свій початок лише 2014 року. У процесі культивування задуму було зібрано та виконано переклади іншими мовами, а до праці над книгою запрошено висококваліфікованих перекладачів, редакторів, авторів передмов, серед яких: Блаженніший Святослав Шевчук, владика Гліб Лончина, владика Даниїл Козлінський, о. Богдан Прах, о. Андрій Михалейко, о. Юрій Аввакумов, о. Мирослав Татарин, о. Роман Ференц, о. Маріян Процик, о. Марко Ярослав Семеген, о. Анібал Соутус, о. Маріюш Кравєц, Альберт Кіпа, Андрій Сороковський, Антуан Аржаковський, Петро Клюк, Михайло і Янко Рамач, Рафал Вольскі, Ян Віклер, Михайло Перун, Людмила Попович, Катерина Шрей, Марія Денисенко, Сеґолен Миколенко, Вікторія Кетц, Діанна Драґонетті, Луїс Ґомес, Ірина Борусовська, Назар Федорак».

«Почерговість мовних версій „Завіщання“ носить циклічний характер: оригінал українською вказує на початок життєвої мандрівки Йосифа Сліпого, який „народився… і був вихований в українській християнській хліборобській глибоко віруючій родині“; італійським перекладом неначе завершується туземний шлях Блаженнішого, який відійшов до свого Творця у Вічному Місті 7 вересня 1984 року. Окрім цього, порядок іншомовних версій віддзеркалює переконання Ex oriente lux: звідси першими подано переклади на слов’янські мови», — пояснюють упорядники.

 

Збірник доповнено біографією патріарха Йосифа українською й англійською мовами, світлинами машинопису «Заповіту» з правками Блаженнішого. Іконографічні роботи Романа Василика віддзеркалюють основні віхи життя й виміри діяльності Блаженнішого — молільник; покликаний митрополитом Андреєм Шептицьким; викладач та богослов; екуменіст; Ісповідник віри; будівничий монашества; духовний батько; будівничий українського Патріархату.

«Завіщання» Йосифа Сліпого — це свого роду сповідь, в якій він несе свою душу до читача як духовний провідник Церкви і національний лідер народу. Автор постає перед нами як свого роду етнарх в той час, коли в Україні не вистачало лідерів, а саму державу трактували як колонію, в якій домінувала чужа і ворожа ідеологія. Збірник, який побачив світ у буремний час війни в Україні, не втратив своєї актуальности. Накреслені Патріярхом аксіоми залишаються чітким дороговказом для українського народу, який вкотре кладе на вівтар вітчизни «гори трупів та ріки крові» за незалежність держави.

У Філадельфії відбулися читання поезії війни авторства Василя Махна

У четвер, 12 травня, у Філадельфії відбулися читання поезії війни авторства Василя Махна. Вечір зорганізувало Релігійне Товариство українців католиків «Свята Софія» США за підтримки Осередку праці Наукового Товариства НТШ у Філадельфії.

Вірші, проза та есе Василя Махна перекладено багатьма мовами: польською, англійською, сербською, німецькою, вірменською, російською, румунською, словенською, малаямською, литовською, чеською, портуґальською, іспанською, їдишем та івритом та ін. Перекладні видання Махна виходили в Ізраїлі, Польщі, Румунії, Сербії та США. Він лауреат літературних відзнак, зокрема Міжнародної премії «Повеље Мораве» (2013), «Книга року BBC» (2015), Українсько-Єврейської премії «Зустріч» (2020). З 2000 року мешкає у Нью-Йорку. На зустріч з українцями Філадельфії поет привіз добірку творів, навіяних війною в Україні.

24 лютого вніс свої, болючі корективи. День початку ґеноциду в Україні став новою точкою відліку. День, який перевернув клепсидру звичного ритму життя і спричинив воістину катаклізматичні зміни геополітичного, соціяльного та психоемоційного характеру. Кожен свідомий українець віднайшов своє місце у цій війні: хто на передовій, хто в тилу, хто у волонтерському русі, а хто на площині слова. З початку російського вторгнення в Україну Василь Махно ледь не щодня пише вірші. На його думку, «поезія повинна реагувати на війну незалежно від того, де ти мешкаєш. І реагує вона миттєво, адже поезія – це імпульс, це емоції, на яких будується вірш».

Слухачам автор представив добірку воєнних віршів, які незабаром побачать світ у польському видавництві Pogranicze, а це: «Війна», «Балада про міст», «Сурміть», «До вітчизни», «Ісход», «Про мужність», «Шевченко», «З Маріуполя», «Псалом», «Їхні іменники мої рими», «Партитура фінальної музики», «Про весну», «Псальма Бучі», «Ранішнє туркотіння горлиць», «Читання в Нью-Джерзі», «До мови». Як зазначив, В. Махно, «мова – це кров суспільства і нації, її ідентифікація і код. Мова – це останнє, що полишає націю».

Спілкуючись з присутніми, доповідач поділився творчими планами й задумами, а також відповів на запитання авдиторії.

 

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

Про першу українсько-русинську греко-католицьку газету «Америка» говорили у Філадельфії

Тривають виклади Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США та Осередку праці НТШ А у Філадельфії. У четвер, 5 травня, відбулася лекція про діяльність українсько-русинської греко-католицької  газети «Америка» в 1886-1890 рр. Доповідь виголосив о. д-р Іван Кащак.

Часопис розпочав свою діяльність 15 серпня 1886 р. За словами доповідача, «Америка» використовувала шрифт, який було придбано зі Львова для видання підкарпатської (карпато-русинської) газети Греко-Католицького Союзу під назвою «Американський руський вестник». Це видання вперше побачило світ 17 березня 1892 року.

Отець Іван Волянський придбав у Нью-Йорку ручний прес і відправив його до Ставропігійського інституту у Львові для інсталяції кириличних черенок. Різновид шрифту спочатку призначався для літургійних книг, проте їх було використано і для першого числа газети. Часопис The Evening Herald у Шенандоа допоміг о.Волянському здобути досвід друкарства. Спершу священник мав двох молодих помічників: Григорія Дольного та Василя Сарича. Набірником був серб Нєхотович. На початках вони використовували друкрський верстат The Evening Herald, а згодом отримали зі Львова сучасніше оснащення.

З виходом у світ десятого числа газети у 1887 р., редагування від від отця та добродійки Волянських перебрав отець Володимир Сименович, а видавництво взяв на себе пан Бачинський. Газета зайняла прогресивну позицію у підтримці молодої католицької лейбористської організації «Лицарі праці». Отці Волянський, Ляхович та Сименович були її членами. «Лицарі праці» брали участь у першому в США похороні греко-католицького священника о. Зенона Ляховича.

У 1888 році о. Сименович відвідав Львів, де звернувся до свого колишнього вчителя Івана Франка зі запрошенням обійняти редакторство «Америки». Незадовільні фінансові умови, зрештою, змусили Франка відмовитися від пропозиції. Цей зв’язок із корінними галицькими інтелектуалами дає нам уявлення про аспект соціальної справедливості католицького вчення. Як повчав св. Василій Великий, «чим не користуєшся, те вкрав у бідних».

Майбутній президент Українського Народного Союзу Дмитро Капітула, як й інші очільники молодої української громади, неприхильно ставився до газети «Америка». Проте пересічні громадяни були в захваті від цього досягнення.

О. Костянтин Андрухович (Ендрюс), останній редактор часопису, перейняв «Америку» з від’їздом о. Волянського зі США в 1889 році. «Америка» припинила свою діяльність 22 лютого 1890 року. 1891 року о. Андрухович видавав тижневик «Руське слово», який проіснував лише кілька місяців. 1904 р. у Коломиї він видав книгу «З життя Русинів в Америці – Спомини з Років 1889-1892». Це перший звіт про душпастирське служіння в Сполучених Штатах, який з’явився у формі книги. Раніше отець Нестор Дмитрів видав буклет про свою місіонерську роботу в Канаді. Книга о. Андруховича дає уявлення про газету «Америка», зародки суспільного та релігійного життя у вугільно-антрацитному регіоні Пенсильванії.

На завершення вечора, о. Кащак подарував присутнім електронний каталог усіх чисел «Америки» і відповів на запитання присутніх.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США