Інтерв’ю з Преосвященним Браєном БАЙДОЮ, ЧНІ, єпархом Саскатунським

Ірина Іванкович: Преосвященний Владико, як зродилася Ваш культ до Богородиці?

Владика Браєн Байда: Коротко кажучи, він походить від Святого Духа, але ось як воно було в реальному житті. У 1975-79 роках, коли я навчався в малій семінарії коледжу св. Володимира в Робліні, Манітоба, я любив молитися Молебен до Пресвятої Богородиці. На особистому рівні, Вона привабила своєю ніжністю, коли у мене були труднощі з однолітками та у інших стресових моментах шкільного життя. Я ходив до каплиці та спілкувався з Нею, сидячи перед іконою  Матері Божої Неустанної Помочі. І Вона втішала мене, захищала, подібно як Ісуса, якого тримала на схрещених руках.

І.І.: Якою була ваша перша зустріч з Ґваделупською Богородицею?

Вл. Браєн: Я бачив Її чудотворний образ ще 13-річним хлопчиком, коли з родиною відвідав Мехіко в 1974 році. Тоді я небагато знав про Її об’явлення. Але насправді я повноцінно зустрівся з нею в 2009 році, уже як єпископ, під час конґресу на Її честь. Він проходив одразу після Верховного конґресу лицарів Колумба, який відбувся у Феніксі, штат Арізона. Мене вразив запал, з яким монсеньйор Едуардо Чавес говорив про Богородицю. Тоді я провів численні паралелі між нашими іконами візантійського обряду та цим нерукотворним образом.

І.І.: Владико, Ви неодноразово відвідували Базиліку Ґваделупської Богородиці та місця Її об’явлень. Як ці паломництва вплинули на Вас – українця-католика і богопосвячену особу?

Вл. Браєн: : Ще малим хлопцем я відбув прощу до святині Люрдської Богородиці у Сен-Лоран (біля Качиного озера в провінції Саскачеван, лише за годину від нашої ферми), де збиралося багато корінних метисів. Під час паломництва я стикався з людьми, з різними культурами. Навіть коли роботи на фермі було вдосталь, моя мати завжди знаходила час, аби гуртувати нас,  дітей, навколо молитви. Тож я довідався, що культура, пісня, танець, ритуал, традиція, мова, раса та жертви – все це відіграє свою роль у молитві та прочанському досвіді. Наступні прощі тільки утвердили мене у цьому переконанні. Паломництво – це короткий, насичений досвід, супутній моєму життєвому щоденному досвіду молитви українця-католика та редемпториста, що живе у гармонії з усіма згаданими елементами.

І.І.: Подіям 1531 року уже майже п’ятсот років. Наскільки вони актуальні для людей ХХ1 століття?

Вл. Браєн: Не у всіх складаються гармонійні стосунки, тому людський конфлікт є глобальним. Ось чому мирне вирішення конфліктів є важливим уроком для всіх. Хроніки  об’явлень (Nican Mopohua) показують, що у світі існує внутрішній конфлікт між людським розумом та вірою; зовнішній – між друзями; між особами, яких одні вважають героями, а інші – лиходіями; між автохтонним населеннями та європейськими поселенцями; між континентами Америки та Європи; між церквою та суспільством. Це особливо очевидно на фоні конфлікту на східному кордоні України з Росією.

Мирне вирішення відбувається з появою Ґваделупської Богородиці та її послання надії, яке говорить: «Розв’язання конфлікту є в Її Сині». Наступає гармонія між всесвітом і усім творінням, як це бачимо у зображенні ангела біля Її ніг. Дійсно, це потужний приклад інкультурації у євангелізації, що має наслідки на економічному, політичному, екологічному, емоційному, людському та духовному рівнях. Можу з певністю сказати, що події Ґваделупського об’явлення  мають глибоке євхаристійне значення. Послання Богородиці допомагає людям віддавати Їй свої серця, щоб Вона могла відтак віддавати їх Своєму Синові. Це правильна відповідь на любов, яку виявив нам Ісус Христос. Той, який віддає Себе під видом Тіла і Крові, а також у євангельських цінностях, щоб підтримувати нас у мирному співжитті з іншими, просить про наші серця. Це послання є і сьогодні актуальним у міжлюдських стосунках у всьому світі.

І.І .: Як пересічний українець може зрозуміти значення Ґваделупських об’явлень?

Вл. Браєн: Багато українців знайомі з іконою Матері Неустанної Помочі, і насправді, Божа Матір –  зусиллями Редемптористів  – увійшла до багатьох сердець, будинків та церков у всьому світі. Я глибоко вірю, що Святий Дух поклав у Її вуста послання.

Коли я сьогодні молюся перед іконою Матері Божої Неустанної Помочі, чую, як ці слова Вона промовляла до Ісуса в дитинстві. Ці ж слова Вона сказала Хуанові Дієґо в 1531 році, коли він хвилювався через смерть свого дядечка Хуана Бернадіно. Цим посланням, яке Лицарі Колумба повинні плекати і поширювати, Вона ділиться з народом України сьогодні, кажучи: 118“Послухай і закарбуй у своєму серці, мій наймолодший сину: те, що злякало тебе, що турбувало тебе, нічого не варте. Не дозволь цьому тривожити твоє обличчя, твоє серце; не бійся цієї недуги, ані жодної іншої хвороби, ані пронизливої та згубної речі. 119 Хіба Я не тут, Я, котра удостоїлася бути твоєю Матір’ю? Хіба ти не у моєму затінку і не під моїм захистом? Хіба Я не є джерелом твоєї радости? Хіба ти не є під покровом моєї мантії, у схрещенні моїх рук? Чи потрібно тобі чогось більшого?»

І.І.: Українці віддавна плекають глибоку любов і відданість Богородиці. Як культ до Ґваделупської Матері Божої може допомогти їм стати ще ближчими до Неї?

Вл. Браєн: Яка різниця між малюнком, іконою та картиною? Обличчя людини – загадка, яку важко пояснити. Іншими словами, яка таємниця наповнює ваше серце, коли ви бачите обличчя друга, члена сім’ї, батьків чи обличчя вашої земної матері? У образі Матері Божої Ґваделупської, Пречиста Діва Марія залишила нам відбиток свого обличчя. Бог говорить як через картини, так і через ікони, а також через малюнки. На фоні багатьох ікон, які я почитаю, це Її зображення є цілком відмінне, адже жодна рука його не написала і немає логічного пояснення того, як він був закарбований на тільмі. Це чудо є постійним дивом протягом ось уже 490 років. Диво, яке Вона живить і підтримує.

I.I.: Ґваделупську Богородицю називають Зіркою Нової Євангелізації. Чого Вона може навчити нас про інкультурацію в євангелізації? Як Ґваделупська Богородиця може промовляти до сердець людей за межами Мексики?

Вл. Браєн: Матір Божа, Богородиця, виразила свою прихильність до церкви різними способами. Я хотів би зазначити, що – за словами св. Івана Павла ІІ – Вона, як Ґваделупська Богоматір, залишила глибоке послання про інкультуровану євангелізацію. На мій погляд, правильно представлена культура стоїть на службі нашій вірі. Це важливе послання для нас, українців-католиків, віру яких живлять наші культурні традиції та звичаї. Цей досвід українців-католиків робить нас чудовим прикладом для місіонерського служіння. Чим більше можемо євангелізувати інших за допомогою належного сприйняття ролі культурного вираження, тим глибше можемо зрозуміти роль Богородиці як досконалого виразу інкультурованої євангелізації. Ми наближаємось до неї, коли євангелізуємо за Її прикладом.

І.І.: Владико, Вашим бажанням було перекласти книгу «Ґваделупська Богородиця: Матір цивілізації Любови» українською мовою. Яке послання до потенційних читачів плекали Ви у своєму серці на початку проєкту?

Вл. Браєн: Тоді я мав те саме послання, що й зараз: Вона приходить, щоб дати надію, наблизивши нас до свого Сина. Я відчув, що Божа Мати бажає, аби книга стала доступною для українського читача у Її словах до Хуана Дієґо під час першого об’явлення: «Тому що воістину я маю за честь бути твоєю співчутливою Матір’ю, 30 твоєю й усіх людей, які спільно проживають на цій землі, 31 та людей інших народів; тих, які люблять мене; тих, які взивають до мене; тих, які шукають мене; тих, які вірять у мене. 32 Тому що там [у моїй святій обителі] воістину вислухаю їхні благання, їхні смутки, для того, щоб вилікувати та зцілити усі їхні напасті, страждання та болі» (Nican Mopohua, 29-32). Для мене численні зв’язки історії об’явлення та історії українського народу мали глибокий сенс. Українці люблять Богородицю, шукають Її, довіряють Їй, прибігають до Неї зі своїм смутком. Я твердо відчував, що якби вони могли прочитати про Неї рідною мовою, то я б відіграв свою дуже незначну роль у Її задумі.

І.І .: Яку роль у поширенні послання Ґваделупської Богородиці відіграють Лицарі Колумба?

Вл. Браєн: Подібно як Матір Божа піднесла гідність Хуана Дієґо, використавши його тільму, думаю,  Вона також хотіла надати гідність скромному, але видимому свідченню Лицарів Колумба. Їхній засновник блаженний о. Майкл Макґівні робив і досі продовжує робити потужні речі для родин саме завдяки лицарям. Гадаю, що протягом цього року святого Йосифа лицарі можуть зробити чимало для українських сімей через поширення усвідомлення близькости Матері Божої у чудесних Ґваделупських об’явленнях. Сьогодні стільки суперечок розриває родини в Україні. На мою думку, Богородиця, яка заручилася допомогою Хуана Дієґо для роботи з єпископом і Церквою, прагне послужитися лицарями, які тісно співпрацюють з духовенством і Церквою, щоб привести людей до Свого Сина, сприяючи відтак розбудові цивілізації Любови.

Отже, в який момент лицарі України отримують подарунок Карла Андерсона? Можливо, в той момент, коли вони повинні взяти цей проєкт і розвинути його. Хуан Дієґо був місцевим мирянином. Мені здається, що й лицарі мають виконувати цю роль. Заступництво Ґваделупської Богородиці в Україні полягає не лише в інформації та духовній трансформації. Воно у гідності родини, яку потрібно піднести так, як гідність Хуана Дієґо та автохтонного населення через вибір Марією свого посланця. Можливо, лицарі – це посланці сімейних цінностей, яким зараз потрібно взяти Її історію та максимально ефективно розвинути, запустити та підтримати цей проєкт. Співпраця з Релігійним Товариством  українців католиків «Свята Софія» США – це беззаперечний плюс.

В суботу, 12 червня, відбувся англомовний телеміст «Царю Небесний» для інструкторів Школи англомовних аніматорів (ШАХА), Військово-морського ліцею ім. В. Безкоровайного м. Одеси, Курсів Християнських аніматорів (КХА) м. Самбора та молоді Саскатунської єпархії (Канада) за участі Преосвященного Браєна Байди, єпарха Саскатунського і апостольського адміністратора Торонтонської єпархії. У віртуальній події взяли участь молодиі люди з різних куточків України та провінції Саскачеван. Це третій спільний проєкт Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США (ТСС А), молодіжної комісії Саскатунської єпархії та КХА м. Самбора.

Метою телемарафону було заглибитися у діяння та дари Святого Духа: мудрість, розум, рада, кріпость, знання, побожність і страх Божий на життєвих прикладах новомучеників УГКЦ. Організатори зробили акцент на мовній практиці, адже подія була наскрізь англомовною. Учасники мали неповторну нагоду послухати реколекційну науку, яку провів Владика Браєн Байда. Він зокрема наголосив на ролі Святого Духа в житті Пресвятої Богородиці. Попри турбулентність ситуації, у якій вона опинилася, в серці Пречистої Діви панував спокій, а через воплочення її Сина Святий Дух проявився у видимий спосіб. Під час П’ятидесятниці апостоли також відчули цей спокій, а блаженні новомученики свідчили про нього своїм життям. Музичним акцентом місійної науки стала пісня Go Announce (Ідіть та проповідуйте) у виконанні Владики Браєна

Кожна група учасників підготувала презентацію про дари Святого Духа та його діяння у житті бл. свщмч. Йосафати Гордашевської, бл. свщмч. Миколи Конрада, бл. свщмч. Климентія Шептицького, бл. свщмч. Миколая Чарнецького, бл. свщмч. Омеляна Ковча, бл. свщмч. Василя Величковського та бл. свщмч. Никити Будки. Молодь також взяла участь у підсумковому тесті.

Владика Браєн та брати семінаристи відповіли на запитання аудиторіх З нагоди прийдешньої річниці єпископської хіротоної учасники телемосту надіслали вітання Владиці Браєнові.  На завершення події, владика уділив благословення усім учасникам.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

В неділю, 30 травня, в Музейно-меморіяльному комплексі «Рідна хата» ім. Патріярха Йосифа що у Заздрості, відбувся урочистий випуск першої на Тернопільщині Школи шляхетних панянок (ШШП).

Молебен до Пресвятої Богородиці відслужили о. Андрій Козак, парох Заздрістської громади УГКЦ, і о. Іван Коляса, священник УПЦ КП, котрі поблагословили всіх присутніх та привітали панянок з успішним закінченням школи. Вони відзначили непересічність події у Заздрості, побажали панянкам успіхів в науці, доброї долі, шляхетного життя, а викладачам – натхнення до подальшої творчої плідної праці.

З вітальним словом до присутніх звернулась Директорка школи Данута Іванкович, яка розповіла про задум створення цього просвітницького проєкту. «Мрія заснувати Школу шляхетних панянок зродилась близько 15 років тому, а з Божим благословенням знайшла своє втілення тут, у Заздрості, в жовтні 2020 року. Кажуть, що найбільша перешкода у реалізації будь-якої справи – страх, але найбільша опора-віра. Страху не було, лише віра: віра, що Богом все вдасться,  віра в мудрих  людей, котрі  щиро відгукнулись на реалізацію цього проєкту», – зазначила Д. Іванкович. Вона подякувала усім причетним до успіху школи, серед них:  Шеліга Ольга Павлівна, Директорка Заздрістської школи  I-II cт. ім Йосифа Сліпого; Виннічик Микола Іванович, колишній директор Теребовлянського фахового коледжу культури і мистецтва (ТФККМ); Краківська Ірина Валентинівна, викладачка хореографії ТФККМ; викладачки відділу народного мистецтва і культури (НМК ТФККМ) Холод Наталія Зіновіївна, Семців Надія Петрівна, Ткачук Олена Петрівна. Упродовж шести місяців ці безінтересовні, віддані педагогічній справі люди ділились з дівчатками своїми знаннями і вміннями.

Звертаючись до панянок, Д. Іванкович подякувала їм за бажання і прагнення вчитись, бути вільними, шляхетними людьми. Вона заохотила дівчат нести у світ красу України, пишатися нею, а своїм навчанням і працею збагачувати її. «Грамотне мовлення, доглянутий вигляд, вихованість завжди будуть в моді», – наголосила Директорка ШШП.

У своєму слові до присутніх заступниця голови Микулинецької  селищної громади Марія Петрівна Шурко підтримала проєкт і подякувала організаторам за незабутнє свято та позитивні емоції. Вона висловила сподівання, що ШШП матиме подальший розвиток.

З вітальним словом виступив уродженець Заздрості, колишній директор Теребовлянського фахового коледжу культури і мистецтва Микола Виннічик. «Будьте гідними послідовниками нашого шляхетного гуманіста-науковця-патріота Патріярха Йосифа Сліпого», – наголосив п. Виннічик.

Вітаючи випускниць, Директорка Заздрістської школи I-II ст. ім Йосифа Сліпого Ольга Павлівна Шеліга висловила вдячність за чудове свято, співпрацю, високий рівень підготовки випускниць ШШП.

З нагоди випуску вихованки ШШП підготували святкову програму, до якої ввійшли декламації віршів, пісенні композиції, виконання вальсу, показ чотирьох стилів моди. На закінчення події всім панянкам було вручено дипломи про закінчення навчання з присвоєнням титулу «Шляхетна Панянка».

Нагадаємо, що Музейно-меморіяльний комплекс «Рідна хата» ім. Патріярха Йосифа Сліпого знаходиться під кураторством Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США (ТСС А) та під щоденною опікою Представництва ТСС А Україні. У музейному комплексі проводяться екскурсії для відвідувачів, катехизації дітей, літні табори, вишколи та реколекції для чернечих спільнот і молодіжних організацій «Обнова», ПЛАСТ, СУМ, «Іскра Любові» та інших, надаються приміщення для проведення реабілітації алкогольнозалежних, зустрічей родин загиблих воїнів, святкування, симпозіуми, круглі столи, конференції, пропам’ятні заходи на честь Патріярха. З 2015 року проводиться благодійна літня школа англійської мови для молоді пільгових категорій. На її базі у липні 2017 р. було створено Школу англомовних християнських аніматорів (ШАХА). Того ж року Товариство “Свята Софія” США започаткувало реколекційно-методичні семінарі для вчителів англійської мови. З 2018 року діє проєкт ESLforONL – англійська для ліцеїстів Військово-морського ліцею ім. В. Безкоровайного (м. Одеса), з 2020 р. – благодійний англомовний театр “Josyf”. Усі ці лінгвістичні проєкти об’єднадні під благодійною платформою ESL.Ukraine. З жовтня 2020 р. при ММК діє Школа шляхетних панянок.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США