Тривають академічні вечори в Релігійному Товаристві українців католиків «Свята Софія» США. У четвер, 10 квітня, з доповіддю про історію та культуру урумів виступив історик-тюрколог Андрій Живачівський.
Доповідач з’ясував етимологічні корені тюркомовних греків України урумів. «Урум» означає «візантієць», «християнин» і є тюркомовною калькою етноніма «румой» або «ромйос», яким себе називають греки-еллінофони. Уруми самоідентифікують себе як етнічні греки. У сучасній етнографії урумами (або греками-урумами чи греко-татарами) прийнято називати тюркомовні групи греків.
Щодо походження приазовських урумів існує дві версії. Згідно з першою версією, уруми виникли або в результаті переходу частини греків Криму на кримськотатарську мову (за однією з гіпотез, тюркська мова була сприйнята частиною малоазійських греків, що переселилися до Криму). Відповідно до іншої — уруми виникли внаслідок прийняття частиною кримських татар християнства. Генетично підтверджується друга версія: найближчими до урумів виявилися південнобережні кримські татари, а найвіддаленішіми — сучасні греки.
Історично греки Криму (а пізніше й Надазов’я; сучасна Донецька область) були представлені двома групами: елліномовними румеями і тюркомовними урумами (також відомими як греко-татари). Обидві групи населяли регіон століттями (вони складалися з нащадків грецьких колоністів 6 століття до н. е. — 4 століття н. е., а також тих, хто в різний час іммігрував з Анатолії), однак останні пройшли через ряд соціальних і культурних процесів, в результаті яких їх рідною мовою стала кримськотатарська.
У 1777 році, після анексії Криму Росією, за наказом Катерини II всі греки півострова були розселені в Надазов’ї, відтоді вони відомі як надазовські греки. Деякі західні лінгвісти вважають, що говірка надазовських урумів відрізняється від кримськотатарської на більш, ніж діалектному рівні, внаслідок чого її вважають окремою мовою кипчацької підгрупи. Окремо виділяють огузький діялект. На відміну від шкіл з викладанням понтійською грецькою, якою спілкувались румеї, урумських шкіл в Україні ніколи не існувало. До 1937 року були школи з викладанням урумською мовою. Підготовка вчителів велась у Маріупольському грецькому педагогічному технікумі. За оцінкою тюрколога Миколи Баксакова, у 1969 році існувало близько 60 тисяч носіїв урумської мови. За Всеукраїнським переписом 2001 року, з 77,516 греків Донецької області тільки 112 не вказали рідною мовою «мову своєї народності» (грецьку мову) — українську та російську.
Впродовж історії уруми були ізольованою етнічною одиницею і не селилися в населених пунктах румеїв. За словами доповідача, до повномасштабного вторгнення уруми в Україні компактно мешкали у 29 населених пунктах Донецької області: Маріуполі, Старому Криму, Великоновосілківському районі (Богатир, Велика Новосілка, Георгіївка, Дніпроенергія, Комар, Малий Кременчук, Новий Комар, Улакли, Червона Зірка, Ялта), Першотравневому районі (Перштотравневе), Старобешівському районі (Бешев), Тельманівському районі (Андріївка, Білокамянка, Гранітне, Кам’янка, Малогнатівка, Новоласпа, Новомрʼнка, Новоселівка, Старогнатівка, Старосласпа); Запорізької області: Куйбишевський район (Новомилтівка, Новий Кременчук).
Більшість урумів є православними. Частина урумів прийняла Іслам, тим самим асимілювавшися із кримськими татарами. Доповідь Андрій Живачівський завершив показом відео про новорічні традиції та звичаї урумеїв.
Пресслужба Товариства «Свята Софія» США
