У Філадельфії вшанували пам’ять проф. Богдана Романенчука
21 березня розпочався осінній семестр викладів Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США та Осередку Праці Наукового Товариства ім. Шевченка (НТШ) у Філадельфії. Інавгураційна лекція була присвячена пам’яті відомого літературознавця, педагога, видавця та редактора проф. д-ра Богдана Романенчука в 30-ту річницю відходу у вічність. Спогадами про нього поділилися Президент Світової Ради НТШ академік Леонід Рудницький; Голова Осередку Праці НТШ д-р Олександер Лужницький та довголітній редактор часопису «Америка» мґр Осип Рожка.
Богдан Романенчук народився 23 лютого 1908 року в с. Воскресинці Коломийського повіту (нині Івано-Франківщина). За освітою — філософ: у 1935 р. закінчив філософський факультет Львівського університету (у студентські роки приятелював із Богданом-Ігорем Антоничем, залишив спогади про поета). Викладав українську мову й літературу в гімназії; заснував у Львові видавництво «Українська книгоспілка» (1935—1939). У 1939 р., коли прийшли «совєти», подався в еміграцію — спочатку в Польщу, потім в Австрію, де перебував у таборі для переміщених осіб. Донька Михайла Драй-Хмари Оксана Керч свідчила, що в таборі Романенчук «фактично був організатором культурного і громадського життя»: виконував обов’язки культурно-освітнього референта в таборовій управі, займався організацією середньої школи, разом із літераторами й науковцями із Зальцбурга брав участь у заснуванні журналу «Літаври» (1947—1948), писав для цього видання статті й рецензії.
У 1949 р. переїхав до США, де й мешкав до кінця життя. Б. Романенчук був членом НТШ у США, Українського бібліологічного товариства, членом Шкільної Ради при УККА. Як зазначив Олександер Лужницький, Романенчук-педагог докладав максимум зусиль, аби привити любов до української мови та літератури у молодих українців на поселеннях. Згодом вивчав славістику у Пенсильванському університеті, здобув ступінь доктора філософії (1958 р.). Б. Романенчук – автор довідника «Азбуковник. Енциклопедія української літератури» — було видано тільки 2 томи (1969, 1974), які обіймають літери від А до Г (остання стаття «Гущак Іван»).
За словами Осипа Рожки, одним із найбільших внесків Б. Романенчука у справу збереження української літератури було видання літературного журналу із ностальгійною назвою «Київ». Невеликий за обсягом, скромний за поліграфічними характеристиками, він був одним із майданчиків, довкола яких гуртувалися еміґранти з України в 1950-1965 рр. Щорічно Б.Романенчук видавав шість чисел журналу.
Завдання нового часопису редактор Романенчук бачив у продовженні «світлих традицій літератури і мистецтва Києва, що завжди був осередком високоякісного й ідейного літературно-мистецького життя». Така максималістська позиція не заважала, однак, Романенчуку час од часу друкувати в «Києві» й письменників із підсовєтської України (Борис Антоненко-Давидович, Микола Бажан, Юрій Бедзик, Єва Будницька, Микола Вінграновський, Євген Гуцало, Іван Драч, Роман Іваничук, Ліна Костенко та ін.). Головне ж коло авторів «Києва» — письменники-емігранти, цвіт української еміграційної літератури: Емма Андієвська, Богдан Бойчук, Віра Вовк, Святослав Гординський, Докія Гуменна, Галина Журба, Іван Кернецький, Патриція Килина, Юрій Косач, Ігор Костецький, Богдан Кравців, Оксана Лятуринська, Євген Маланюк та інші. Помер у 1989 році. Похований на українському католицькому цвинтарі в Фокс-Чейз. Своїми спогадами про батька поділилася донька, Оксана Левицька.
Як підсумував Леонід Рудницький, Богдан Романенчук – це «така особа в історії української діяспори, яка заслуговує на те, щоб про нього написано книжку».
Прес-служба Товариства «Свята Софія» США
Світлина (автор: Стефан Фартушок): стоять (ліворуч) Олександер Лужницький, Леонід Рудницький, Осип Рожка; сидять: внук Данило Левицький, донька Оксана Левицька