У вівторок, 10 березня, відбувся другий виклад весняного семестру академічних вечорів у Релігійному Товаристві українців католиків «Свята Софія» США. З доповіддю на тему «Київ як один з ключових центрів в історії християнства» виступив директор Центру релігійної культури імені Ігоря Скочиляса, академічний співкоординатор програми «Київське християнство», доцент кафедри історії Гуманітарного факультету Українського католицького університету (УКУ) Іван Альмес.
На вступі доповідач наголосив на важливості пізнання релігійної історії, з’ясувавши поняття «софійности» культури, про яку говорили французький історик Ален Безансон, Митрополит Андрей Шептицький, Патріярх Йосиф Сліпий і Блаженніший Святослав Шевчук, зокрема у посланні про ідентичність УГКЦ «Наша Свята Софія». Цитуючи Ігоря Скочиляса, прелегент зазначив, що «собор Святої Софії у Києві є промовистим символом первинної цілісності і повноти єдиної та неподільної Київської Церкви. Упродовж тисячолітньої історії ця мудрість залишалася фундаментом софійної цивілізації київського християнства, основою державотворчих прагнень нашого народу, колискою його моралі. Отож збагнути нашу мету й відповідальність у новітній час – означає зробити Софію Київську видимою, живою та діяльною». У затишку софійної традиції київського християнства сформувалася особлива літургійна, богословська, духовна та канонічна спадщина.
Термін «київське християнство» («києвохристиянська традиція») окреслює територіяльні рамки функціонування руського «суперетносу» в Середньовіччі та Ранньомодерну добу (себто первісну Руську Церкву княжого періоду, а пізніше – українсько-білоруську Київську митрополії в межах Польсько-Литовської держави) та Українську Греко-Католицьку Церкву, а також характеризує релігійну культуру сучасних українців, вирішальний вплив на яку мали східна Літургія та слов’янсько-візантійський обряд.
Доповідач представив київське християнство як «регіональну субкультурну модель із маркерами «окремішности», серед яких: Літургія, слов’яно-візантійський обряд, спільна територія, спільна пам’ять, церковнослов’янська мова як код культури, оригінальна богословська думка та духовність.
Відтак д-р Альмес накреслив основі вектори програми «Київське християнство». Це зокрема науково-дослідницька праця, що результувала досі у виданні 40 томів (41 книга) та 6 книг (за підтримки) українською, польською, литовською, англійською, іспанською мовами з таких царин, як: історія, канонічне право, богословя, релігійна культура, історія літератури, церковна музика. Серед вагомих видань — «На перехресті культур. Монастир і храм Пресвятої Трійці у Вільнюсі», “Slavia Unita” в історії та культурі Київської Митрополії кінця XVI-XVIII cт.», «Святий Йосафат Кунцевич: документи і дослідження» (до 400-ліття мученицької смерті), «Замойський провінційний собор Руської унійної Церкви 1720 року», «Кириличні видання друкарні Почаївського Святоуспенського монастиря XVIII-першої третини ХІХ ст.», «The Religiosæ Kijovienses Cryptæ by Johannes Herbinius (1675): a description of Kyiv and its “Sacral space” in early modern multiconfessional discourse” та ін.
До програми залучено 106 дослідників, з яких 69 — представники українських інституцій, в тім – 19 науковців УКУ та 37 учених європейських і американських інституцій. Було проведено низку міждисциплінарних і міжнародних наукових конференцій, публічних виставок і презентацій книг. Окрім цього, ведеться багатовекторна навчальна діяльність.
У підсумку доповідач зазначив, що динамічність розвитку програми дає підстави планувати видання сотні томів, які заповнюють прогалини у вивченні київського християнства.
На завершення, Іван Альмес відповів на запитання авдиторії.
Пресслужба Товариства «Свята Софія» США
