Обіжник – Релігійне Товариство Українців Католиків "Свята Софія" в США

Обіжник Центру Студій Патріярха Йосифа:

| Число 44. Осінь 2023 | Число 45. Зима 2024 | |

Український Католицький Університет та Товариство “Свята Софія” ЗСА
у листах Патріярха Йосифа до Мирослава та Романи Навроцьких

Патріярх Йосиф Сліпий вийшов на Волю 1963 року. Його повернення у вільний світ стало зворотнім пунктом не лише в аналах історії УГКЦ, але й у діяннях українців «в розсіянні сущих». Одразу після приїзду до Риму Блаженніший розпочав активну діяльність для консолідації українства на поселеннях через низку починань: будівництва Собору Св. Софії в Римі, придбання монастиря на Студіоні, повернення на лоно Церкви храму св. Сергія і Вакха, створення Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» та заснування Українського Католицького Університету св. Климента Папи. Згодом ці Патріярші структури поширилися і на Новий Світ, а зокрема на Сполучені Штати Америки, де їх гаряче підтримали миряни, про що свідчать численні дописи в пресі, свідчення очевидців, а над усе – листування задіяних осіб із Патріярхом Йосифом, серед якого чи не найвагомішими є 73 уцілілих листи Блаженнішого до подружжя докторів бл. п. Мирослава (1916-1978) та Романи (1921-1999) Навроцьких, які – за словами Голови Товариства «Свята Софія» ЗСА академіка Леоніда Рудницького – були довіреними особами Блаженнішого у США. Це листування було значно численніше, адже сам Патріярх Йосиф у листі з 16 січня 1975 року писав: «Щиро дякую за всі Ваші посилки і письма. Якщо б зложив Ваші листи, то було б вже 10 томів». Цензура бачно стежила за контактами Блаженнішого, який був свідомий того, що його особа знаходиться під пильним наглядом спецслужб. Так, у листі до панства Навроцьких з дня 4 квітня 1975 року він писав: «Ваш лист з 24 березня до Ватикану прийшов розрізаний і цензурований (…) Посилайте до УКУ або на «Мадонну», і згодом 10 жовтня 1975 року: «Якою поштою був висланий мій лист, що йшов місяць? Видно, що переходив цензуру».

Дух листів, які були написані в період між 18 липня 1974 р. та 2 березня 1984 р., вимовно свідчить про близькість цих ділових відносин: у них є і заохота до праці, і конструктивна критика занедбань, і вияви розчарування, і притаманна Патріярхові динамічність духа у полагодженні справ, і радість з успіхів. Однак незаперечним залишається той факт, що сучасна «Свята Софія» в Америці завдячує своє існування клопіткій та відданій праці отих «воїнів» Патріярха, яку високо оцінив сам Блаженніший у своєму листі з дня 2 березня 1984 року з нагоди святкувань 10-ліття діяльности ТСС в Америці: «Велику працю Ви зробили, зокрема впродовж останніх десять років, щоб забезпечити існування і розвиток патріярших надбань і Установ, і велика Вам дяка за це. За щиру співпрацю і поміч я постійно дякую Вам і Богові». Це був останній із листів Патріярха Йосифа до Романи Навроцької – однієї із тих людей, зусиллями яких задум Блаженнішого розвинути структури Товариства «Свята Софія» у Новому Світі став реальністю.

Романа Навроцька, донька о. Івана Лебедовича, так загдувала про витоки знайомства із Патріярхом: «Наш контакт і тісна співпраця з Блаженнішим Патріярхом Йосифом датується від вересня 1965 року. Друга сесія Вселенського Собору Ватиканського ІІ-го і зустріч з Блаженнішим у Ватикані. Кольосальна харизма Ісповідника Віри, що турбувався долею свойого народу й цікавився усіми проявами його життя. Ота імпозантна, маєстатична постать духового Велетня й одуховлені очі, що впізнавали людину наскрізь. Все це робило надзвичайно сильне вражіння і не могло остатися без сліду» (промова з нагоди 15-ліття ТСС А//Бюлетень Ч. 13, 1990)

Гасло, яке Патріярх Йосиф обрав для свого служіння: «Per aspera ad astra» можна було б застосувати й до діяльности ТСС у Сполучених Штатах: офіційно оформлене як неприбуткова корпорація 21 квітня 1974 року, воно було свідком усіх тих бурхливих церковно-політичних і громадських подій в аналах історії нашої Церкви, про які неможливо говорити однозначно і безкритично. У згаданій промові з нагоди 15-ліття ТСС А в травні 1989 року, д-р Романа Навроцька так згадувала про ті роки: «Це шлях, що вів нас крізь роки неподвижної праці, трудів, прикростей, радости й захоплення. Ми переживали всі змагання Блаженнішого, тішилися Його успіхами і боліли невдачами. Не було легко…А часами навіть дуже важко».

Не буде помилкою ствердити, що основну підтримку усіх своїх починань Патріярх Йосиф одержав саме від мирян і саме тому Товариство «Свята Софія» було створено як релігійна, не церковна установа, про що сам Патріярх у листі до д-р Навроцької з дня 6 жовтня 1980 року чітко зазначив: «Товариство Св. Софії є окремою копрорацією, воно працює для патріярших надбань і має свою леґальну базу. Очевидно, треба приготовитися до різних нападів і може й зазіхань, але основа, яку я поставив остає ненарушно і в ній Ваша оборона». Попередньо про можливі зазіхання та труднощі він писав у листі з 30 червня 1980 року, нагадуючи: «Добре було б перевірити усі документи і статути Св. Софії, щоб в них не було нічого такого, щоб хтось по сторонній мав якісь претензії до її майна, яке є патріяршим майном нашої Церкви і під виключною опікою та адміністрацією Св. Софії».

Отже, коротко про історію американського Товариства «Свята Софія», яке сьогодні залишається єдиним активним Товариством у Новому Світі, що продовжує діяти згідно з «Заповітом» свого основоположника: «Я вірив, що з руїн повстануть наша Церква і наш Нарід! З усіх сил намагався я шукати виходу з цього майже безвихідного становища, щоб підняти Церкву і Нарід з руїни, щоб їх відродити. Треба було знову починати працю відродження в самому корені, від самих основ. А основи я бачив в науці, молитві, праці і християнському праведному житті». Друге з черги після матірної римської «Святої Софії», воно було створене для підтримки та розбудови таких патріярших надбань, як: Собор Св. Софії в Римі, Український Католицький Університет і його філії (у Вашінґтоні і Філядельфії, остання з яких активно діє до сьогодні), храм свв. Мучеників Сергія і Вакха з патріяршим двором і Музеєм, Студіон. У «Зверненні Патріярха Йосифа» від 12 листопада 1977 року читаємо: «Нашим завданням є подбати про майбутнє існування і збільшену діяльність тих інституцій і дій. Цей важливий обов’язок ми всеціло доручили Товариству Святої Софії так центральному (матірному) в Римі і Крайовим Товариствам-Корпораціям Свята Софія в ЗСА, Канаді, Англії та інших країнах, де вони ще постануть. Товариству Свята Софія як правному власникові патріярших інституцій і дібр, ми поручили також створення для його необхідної бази – Патріяршого Фонду». Проте фінансовий аспект діяльности Товариства не був єдиним і пріоритетним; як читаємо в Правильнику ТСС А, що його особисто редагувава та затвердив Патріярх Йосиф, помісність Українськох Католицької Церкви та освіта займають більшу частину завдань та цілей Товариства: “Піддержувати діяльність Української Католицької Церкви. Заниматися студіями й дослідами християнської релігії, права й історії Української Церкви, мови, історії й культури українського народу. Організовувати й переводити семінарі, виклади й курси, поширювати інформацію історії, обряду й права ПУКЦ, згідно з завданнями УКУ, зясованими в Конституції УКУ. Поширювати релігійну свідомість та знання української мови і культури серед тих, що є українського походження, щоби їх приєднати до ПУКЦ”.

Як бачимо, саме заснований в Римі 8 грудня 1963 року Український Католицький Університет св. Климента Папи та його філії займали одне з чільних місць у візії Патріярха Йосифа, який, як загально відомо, був людиною науки. Прагнучи розширити діяльність УКУ до усіх країн поселення «в розсіянні сущих», Блаженніший доручив крайовим Товариствам «Свята Софія» розпочати науково-освітню працю через діяльність філій Університету. В США таких філій було дві: заснована 1975 року у Вашінґтоні, яка, на жаль, припинила свою діяльність у березні 1998 року, та заснована 1977 року у Філядельфії. У своєму листі з дня 15 травня 1975 року до Президії З’їзду Мирян у Філядельфії на руки Мирослава Навроцького, Патріярх чітко окреслив ролю Українського Католицького Університету: «Впродовж жертвенної праці за останнє десятиліття, українські миряни глибоко переконались, що не можуть стояти безкритичною масою, привикаючи, що хтось за них думає і працює, але, що вони самі мусять, заглиблюючись і пізнаючи своє минуле, здоровими струями праці скріплювати український національний і церковний організм на поселеннях, водночас маючи постійно перед очима геройський довголітній змаг українського народу за національну і релігійну свободу з безчисленним жертвами найкращих українських синів і доньок.

Одним з могутніх чинників на цьому полі є і Український Католицький Університет з своїми, покищо чотирма Філіями на ріжних континентах, а дасть Бог, що незабаром буде їх і більше, бо він має завдання зосередити українську наукову творчість та плекати українську культуру. Тому ця наша найвища наукова установа сподіється сильної піддержки і співпраці з боку високоідейних українських Мирян в змаганні до спільної мети».

Патріярх Йосиф був особисто заанґажований не лише у координацію наукової праці на цих осередках УКУ, але й у господарчі аспекти їх функціонування. Як згадував Голова Товариства «Свята Софія» академік Леонід Рудницький, Блаженніший був великим господарем, про що свідчив хоча б той факт, що при монастирі оо. Студитів на Студіоні біля Риму був власний город, господарка, а навіть пасіка. Ця зарадність Патріярха простежується у низці листів до д-р Романи Навроцької стосовно обладнання будинків Товариства «Свята Софія» у Філядельфії й у Вашінґтоні, у яких містилися Філії УКУ, а також стосовно фінансової бази цих установ: 12 грудня 1974 року: «Найперше, щодо філій УКУ, то Ви отворіть свої конто і втягайте на нього всі приходи і розходи. (…) Очевидно, Ви мусите збирати фонд на свої видатки і забезпечення та й розбудову Філії, щоб могла провадити своє життя». 16 січня 1975 року: «Прохаю взяти з моїх грошей позичку і купити меблі (для дому у Вашінґтоні – прим. авт.), бо позичати меблі то страчений гріш». 18 січня 1975 р.: «У Філядельфії є багато наших добрих людей, нехай подивляться на дім і скажуть свою думку. Якщо він добрий, то купуйте і не тягніть (…) Не завертайте собі голови різними інтриґами, але впорядковуйте Доми, хоч маєте домашні клопоти (останнє речення Патріярх дописав від руки – прим. авт.)» 10 лютого 1975 р.: «Якщо Вам треба на дім УКУ у Вашінґтоні чи у Філядельфії, то можете позичити. (…) Купіть дім у Філядельфі і тоді робіть всякі імпрези. Інакше то не має цілі». 22 лютого 1975 року: «Купуйте у Філядельфії дім, але для УКУ». 2 березня 1975 р. «Як поїде о. д-р Гузар, то нехай посвятить дім (йдеться про Філію УКУ у Вашінґтоні – прим. авт.). Господарюйте економічно і передусім не шастайте своїми грішми». 4 квітня 1975 р. : «Слава Богу, що посвячення Філії УКУ (у Вашінґтоні – прим.авт.) відбулося. (…) Умеблюйте і решту дому з фонду Св. Софії. Нехай приготовляють виклади». 2 липня 1975 р.: «Книжки дарован і в дистрикті Філядельфії належать до Філії УКУ у Філядельфії, а в дистрикті Вашинґтону до Філії УКУ у Вашінґтоні, одначе дуплікати взаїмно собі нехай пересилають. Найважніша річ купити дім у Філядельфії і не завертати собі голови фантазіями». 21 лютого 1976 року: «Пересилаю Вам образи наших князів і гетьманів. Треба побільшити і оправити в рамці. В Мюнхені вийшло сто образів кольорових наших письменників. Замовте для Вашингтону і Філядельфії».

Коли справа з купівлею Дому у Філядельфії напіткала низку труднощів, Патріярх Йосиф глибоко переживав їх, інтенсивно кореспондуючи із Мирославом та Романою Навроцькими аж до моменту офіційної купівлі будинку. 28 серпня 1976 року: «Дай Боже, щоб Ви вже раз купили Філію у Філядельфії». 20 січня 1977 року: «Сто разів питав я чи дім на Філію у Філядельфії куплено і перебрано в посідання; велика небезпека, що через зволікання можете його стратити». 31 січня 1977 року: «Прохаю перебирати будинок Філії Українського Католицького Університету і продовжувати старання аж до остаточного оформлення акту перебрання». 14 лютого 1977 року: «Мене найбільше цікавить, чи Ви вже переняли дім на Філію у Філядельфії, бо велика небезпека є, що Ви можете те проґавити. Скільки разів, я Вам вже те писав. Процес можете вести дальше, але зробіть контракт купна і візьміть в посідання дім,щоби не було запізно». 23 березня 1977 р.: «Архіви, Музей і бібліотеки зберігайте у Філії УКУ у Філядельфії. Я думав, що Ви вже підписали контракт і перейняли дім, а Вам ще п’ять днів до реченця».

Із притаманною Блаженнішому увагою до деталей стикаємося у низці листів, в яких він майстерно керує зарядом фінансово-господарчої бази: 10 березня 1977 року: «Сподіюся, що Ви щасливо вернулися і підписали контракт та перейняли дім Філії УКУ. Провізорочно треба, щоби там хтось осів і поміг Вам упорядкувати будинок. З початком липня там приїхав би молодий священик /Тарас Лончина/, а він визнається у веденні Філії». 30 квітня 1977 року: «Кожний добрий господар перше обгороджує своє обійстя, що то до нього належить, а відтак в середині як може так прикрашує. Робіть і Ви так, а опісля в середині прикрашуйте, щоби можна зачати виклади (…) Слава Богу, що дім куплений. Заплати виповніть, щоби були чисті від довгів. Каплицю умістіть може в малій кімнаті (чи на веранді), щоби отворивши двері каплиці вірні в більшій кількості могли брати участь на Службах Божих». 2 вересня 1977 року: «В УКУ у Філядельфії не бавтеся в люксуси, але збирайте студентів. Про Філію УКУ у Філядельфії самі подайте щось до преси заки буде у “Вістях з Риму”». 13 жовтня 1977 року: «В залученні передаю Вам чек на 8.000 /вісім тисяч/ ам.дол. на покриття видатків Філій Українського Католицького Університету у Філядельфії і Вашинґтоні». 30 червня 1978 року: «Адміністративні видатки /пошта,телефони, тощо/ прохаю покривати з фондів Товариства, а не з власної кишені».

Над усе, як правдивий науковець й викладач, Патріярх Йосиф дбав про освітній фундамент Філій УКУ. 5 жовтня 1975 року: «Оголосіть семестральні виклади. Загальні для малопідготованих, а другі для старших, більш образованих. Декан Лев і продекан Лончина мусять бути в курсі справ. Найважніше приготування викладових саль і місця для бібліотеки». 10 листопада 1975 року: «Головне, щоби професори викладали упродовж чотирьох років 1) Історію України, 2) Історію Української літератури, 3) Географію України й інші предмети, якщо є до них професори». 4 лютого 1976 року: «Проф. Лабунька нехай старається про іменування професором на УКУ. Не-професори не можуть викладати». 18 травня 1977 року: «Головна річ, щоби там була бібліотека, архів і музей та почалися виклади, професорів там маєте». 30 червня 1980 року: «Постарайтесь мати когось в одній з наших Філій, щоб занимався питанням переслідування нашої Церкви, збираючи матеріяли, вдержуючи зв’язки з нашими організаціями та різними людьми, що такі матеріяли мають. На це потрібний дійсно хтось, щоб стало занимався цим та інформував чужинецькі кола». 30 квітня 1977 року: «Там голоситься д-р Іван Олексишин, професор геології, емерит Бостонського Університету. Він живе тепер у Філядельфії і міг би викладати і географію України. Маємо тут деякі його праці і тепер ведеться справа його оформлення як надз.проф.УКУ. Він до Вас зголоситься».

На превеликий жаль, Патріярх Йосиф не зміг прибути на посвячення Філії УКУ 14 квітня 1978 року, однак був головним координатором урочистостей. 4 квітня 1978 року: «Посвячення Філії УКУ прохаю приготовляти на осінь і тоді може знову приїде о.д-р Музичка». 10 жовтня 1978 року: «Привіт з нагоди відкриття Філії УКУ, я вислав на письмі і на магнетофонній ленті та й сподіюсь, що він прийшов на час». Натхненні ентузіязмом та харизмою Блаженнішого, члени Управи ТСС А, серед яких були згадані тут Мирослав та Романа Навроцькі – spiritus movens Товариства «Свята Софія» в Америці, бл. п. Тетяна Цісик, Оксана Бережницька, Мирослав Лабунька, нинішній Голова ТСС А академік Леонід Рудницький та багато інших, організовували університетські курси для випускників «Рідної Школи», курси української мови для американців, постійні семестрові виклади, що відбуваються й до сьогодні восени та навесні на різноманітні релігійні й українознавчі теми, симпозіюми та наукові конференції у співпраці з різними українськими й американськими науковими установами. Цю ланку дільности американського ТСС високо оцінив Блаженніший у своїх листах до д-р Навроцької: 10 жовтня 1978 року: «Одержую письма з признанням для діяльности Філії УКУ у Філядельфії. Слава Богу!» 14 січня 1980 року: «Дякую за добрі вістки про працю в будинку Філії УКУ. Також писав тут недавно проф. Лев, що філядельфійська Філія УКУ найбільш активна та й, що проф. Леонід Рудницький завжди знаходить добру тематику, як ось рух опору в Україні. Також підкреслює, що маєте там добрих викладачів і численну публіку. Слава Богу!» 1 січня 1980 року: «Зокрема ми вдячні Вам за Ваші великі труди для розвою і росту Філії УКУ та Постійного Патріяршого Фонду. Я радо ще поїхав би, щоб оглянути відновлену Філію, але вік не позволяє».

Уже на схилі віку, Блаженніший Йосиф з великою вдячністю звертався до Управи Товариства «Свята Софія» в Америці, зокрема у листі з дня 8 березня 1983 року читаємо: «П’ять років Вашої жертвенної праці для збирання фондів на Постійний Патріярший Фонд увінчалися добрим вислідом. Зібрати понад один мільйон долярів у сьогоднішніх обставинах вимагає непересічної витривалости й завзяття. Ще важнішими від цих прикмет є переконання про потребу такого фонду, яке випливає з любови до рідної Церкви та зрозуміння вартости науки». Особливо високо оцінив Патріярх зусилля покійного уже тоді д-ра Мирослава Навроцького, зазначивши зокрема: «Дозвольте, що назву тільки одного, який, на наш превеликий жаль, не може прочитати цього листа — бл. п. д-ра Мирослава Навроцького. Своєю невгнутою і витривалою поставою він багато причинився до того, що збирання Фонду могло взагалі розпочатися в тих дуже трудних умовинах. Нехай ці слова будуть висловом нашої вдячности для нього і пам’ять про нього нехай остане постійно між нами». І як підсумок, Патріярх оцінює не лише здобуте, але й дивиться у майбутнє, особливо майбутнє Українського Католицького Університету: «Пройдено великий шлях. Вислід праці значучий. Збагатилися ми також у досвіді, інколи може й гіркому, але завжди вартісному. Одначе не можна тепер переставати. Наші потреби не маліють, а, навпаки, ростуть. Треба нам не тільки розбудовувати, але треба подумати і про вдержання не так самих мурів, як людей, які через належне виховання будуть служити віддано своїй Церкві й свому Народові. Я розпочав діло, але, як ведеться у житті, мушу передавати його дальший ріст на Вашу відповідальність, це значить, на Ваш труд і на Вашу славу. Український Католицький Університет повинен бути нашою твердинею, нашою остоєю, але більш усього цим місцем, з якого будуть виходити покоління борців за збереження батьківських передань і за їх дальший розвиток і розріст».

Філядельфійська філія УКУ й надалі веде безперервну науково-просвітницьку діяльність ось уже впродовж 35-ти років, діючи в дусі «Заповіту» Блаженнішого: «Нехай Український Католицький Університет із його осередками в країнах вашого поселення буде для вас зразком і поштовхом до нових шукань і до науково-виховної праці!» Її праця спрямована на утривалення пам’яти про свого засновника Патріярха Йосифа, який в науці вбачав майбутнє народу, зазначивши у своєму “Заповіті” наступне: “Полюбіть науку, плекайте і збагачуйте її своєю працею та своїм знанням, будьте її служителями! Споруджуйте храми науки, вогнища духовної сили Церкви та Народу, пам’ятаючи, що немислиме повне життя Церкви і Народу без рідної науки. Наука – це їхнє дихання життя!”

Обіжник Центру Студій Патріярха Йосифа:

Український Католицький Університет та Товариство “Свята Софія” ЗСА у листах Патріярха Йосифа до Мирослава та Романи Навроцьких

Український Католицький Університет та Товариство “Свята Софія” ЗСА
у листах Патріярха Йосифа до Мирослава та Романи Навроцьких