У Філадельфії говорили про архів-музей Української вільної академії наук.

12 вересня на форумі Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США відбувся виклад на тему «Архів-музей УВАН у США: минуле, сучасне, майбутнє». Лекцію провела Директор архіву-музею ім. Дмитра Антоновича Української Вільної Академії Наук Тамара Скрипка.

Архів-музейУВАН було засновано 10 жовтня 1945 р. в Авґсбурзі (Баварія), в таборі Сомме-Казерне, на підставі мандату, виданого 12 квітня 1945 р. д-ром Володимиром Бірчаком, головою товариства Музею визвольної боротьби України у Празі. Мета створення Музею-Архіву – згромадження і збереження музейно-архівних збірок культурного та історичного значення, які в силу політичних обставин опинились поза межами материкової України. Ініціатива організації музею-архіву УВАН належала Володимиру Міяковському (1888-1972). Як досвідчений архівіст, що очолював Архівне управління і Центральний архів ім. В. Антоновича у Києві з 1920 до 29 років, В. Міяковський згуртував відданих архівній справі ентузіaстів – проф. Л. Бачинського, І. Коровицького, О. Зінкевича, В. Дорошенка, проф. А. Животка, М. Марковського. Головна мета, яку він поставив перед ними – згромадження архівних документів різних профілів. Новостворена в Авґсбурзі УВАН уважала себе продовжувачем академічних традицій  Української Академії Наук, яка була заснована у 1918 р. за підтримки Гетьмана П. Скоропадського.

З від’їздом більшої частини науковців у США, Володимир Міяковський уважав за необхідне перевезти зібрану колекцію до Нью-Йорку, що у 1952 р. було зроблено за сприяння ЗУАДК. Завдяки невтомній самовідданій праці й незаперечному авторитету В. Міяковського Архів УВАН є одним з найбільших і найбагатших архівів на еміґрації, оскільки сконцентрував у своїх сховищах документи від 1857 р. до кінця ХХ ст. Інвентаризація пам’яткових цінностей почалася у 1962 р. Тоді ж визначилося й завдання архівного відділу, який започаткував інтенсивну концентрацію рукописів. Однією з провідних функцій Архіву-музею було зібрання, збереження, систематизація та вивчення рукописної спадщини українських письменників та істориків. До цієї групи також належать документи видатних політичних і громадських діячів, що охоплюють період Першої світової війни та Української революції 1917–1920 рр.

Окрім особових фондів, архів володіє фондами організацій та установ, мистецьких об’єднань, видавництв і періодичних видань – це другий за поділом архівний підрозділ. Він включає унікальний архів Бойової Управи УСС, архів Військового історичного Інституту, Української Республіканської Капели О. Кошиця, архів Мистецького Українського Руху, Об’єднання письменників дитячої літератури, об’єднання «Слово». Т. Скрипка відмітила величезні архіви таборів ДіПі, що через світлини, документи, циклостилеву періодику відображають громадське і культурне життя політичних біженців.

Колекція фонодокументів містить понад 200 одиниць звукових записів, які охоплюють подієву історію УВАН – доповіді, конференції, концерти, які щотижня відбувалися упродовж 1950–1960 рр.

Колекція Музею нараховує майже дві тисячі предметів основного фонду  інформаційно-меморіального характеру, а також твори живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, колекції нумізматики, меморіальних предметів визначних особистостей датована другою пол. ХІХ–ХХ століттями.

Доповідачка згадала президентів УВАН, для яких архів, як наукова база матеріялів для української науки, був пріоритетною сферою діяльности академії. Це – Юрій Шевельов, Марко Антонович, Олекса Біланюк та Альберт Кіпа, які робили все необхідне для подальшого опису архівної колекції.

Як бачимо, архів УВАН у США – це праця  кількох ґенерацій учених та архівістів, що також накладає певний моральних обов’язок не лише на сучасників, а й на майбутні покоління працівників. З пошани до внеску знакових постатей архівно-музейної справи ХХ століття їх іменами названо архів – ім. Д. Антоновича, і бібліотеку – ім. В. Міяковського. За усіма характеристиками і оцінками фахівців, Архів-музей ім. Д. Антоновича – одна з найпотужніших джерелознавчих баз для дослідницької роботи і видавничої діяльності поза межами України. Зараз в архіві обліковано і частково описано 370 фондів, ще 30 чекають своєї черги.

За словами Т. Скрипки, найважливіше значення у збереженні архівних і музейних колекцій має фінансова підтримка української громади. Кожен українець, який проживає у США, повинен усвідомити, що Архів-музей УВАН є спільним національним скарбом, тому на українській громаді лежить обов’язок повсякчас підтримувати його діяльність.

На завершення, доповідачка поділилася світлина окремих музейних та архівних матеріялів з колекції УВАН.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США