17 жовтня в Ягеллонському університеті (Польща) відбулася Міжнародна наукова конференція «Патріярх Йосиф Сліпий: жива спадщина Ісповідника Віри» за участі науковців з України, Польщі, Німеччини та США. Подію зорганізували Фундація св. Володимира Хрестителя Київської Руси у Кракові та Релігійне Товариство українців католиків «Свята Софія» США (ТССА).
Програму відкрив віце-голова Фундації Петро Ничик. Вітання з нагоди конференції надіслав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав Шевчук. Він зокрема зазначив: «Сьогоднішня конференція є голосом пам’яті про велетнів нашої Церкви, які своїм життєвим подвигом надихають нас у нинішній боротьбі. Через 80 років після ув’язнення патріарха Йосифа ми знову чуємо ту саму російську мову й ті самі гасла про тотальне знищення – тепер уже безпосередньо спрямовані проти нас. (…) Зичу вам, дорогі учасники, щоб після цієї конференції ви стали апостолами правди, які понесуть у свої громади свідчення нашої боротьби. І нехай відповіддю на виклики «русского міра» та його гасло «можем повторіть» стане наше рішуче: «Ніколи більше!».
У відеозверненні до організаторів й учасників конференції Еміненція Микола Кардинал Бичок, єпарх Мельбурнський, підкреслив: «Участь науковців з України, Німеччини, Польщі та США підкреслює світовий вимір особи і діяльности Кардинала Катакомбної Церкви. (…) В добу, коли під загрозою вкотре опинився безцінний дар свободи, яким Господь поблагословив людський рід, постаті штибу Йосифа Кардинала Сліпого є для нас світлим прикладом до наслідування. Віримо, що присутні на події зможуть глибше збагнути вічні, незмінні аксіоми, за якими живуть Велети Духа”.
Від імени ректора Ягеллонського університету присутніх привітала декан філософічного факультету д-р габ. Ельжбєта Пшибил-Садовська. З рамени дипломатичної служби України до присутніх звернувся Генеральний консул України в Кракові, Декан Краківського іноземного консульського корпусу Вячеслав Войнаровський. Відтак Владика Аркадій Трохановський, єпарх Ольштинсько-Ґданський, вручив засновникові й голові Фундації проф. Володимиру Мокрому статуетку св. Володимира Великого від Капітули Санктуарії св. Володимира Великого. У своєму слові «Жива спадщина мучеників» проф. Мокрий зокрема зазначив: «Україну в її вірі в перемогу братньої любові, яку защепив Христос, укріплювали незламні святі мученики Русі-України, яким за оборону християнства довелось протягом тисячоліття платити найвищу жертву – власне життя. Честь їх іменам віддав разом з усім християнським світом святий Іван Павло ІІ, коли у своєму апостольському Слові в Києві й у Львові у червні 2001 року називав їх постаті, починаючи від перших мучеників Київської держави святих Братів Бориса і Гліба початку ХІ століття, а закінчуючи на 28 мучениках ХХ століття, яких проголошено блаженними у Львові під час Божественної Греко-католицької Літургії 27 червня 2001 року. (…) Маємо надію, що у слід за беатифікацією 28 учнів Христа святим Іваном Павлом ІІ, український народ та Церква дочекаються беатифікції Патріяха Йосифа Сліпого».
Першу частину конференції модерував Проректор зі стратегічної співпраці Українського католицького університету у Львові проф. Олег Турій. У доповіді на тему «Патріярх Йосиф Сліпий-наслідник лінії служіння митрополита Андрея Шептицького» доцент Михайло Перун, голова Фундації «Андрей» у Львові, зосередився на трьох розділах: наслідник, продовжувач унійної діяльності та етнарх. Митрополит Андрей своїм наступноком обирає довголітнього свого співробітника – ректора духовної семінарії та академії о.д-р Йосифа Сліпого, якого висвячує на єпископа, з пізнішою номінацією – коадютор. Вони обоє – вихованці німецької богословської науки, а відданість екуменічним поглядам, як стверджує Ярослав Пелікан, у своїй розвідці про Патріярха Йосифа Сліпого, він успадкував від Митрополита Андрея.
Діяльність митрополита Андрея Шептицького (1901-1944) у період української бездержавності ставила цілу серію викликів, які, у нормальних умовах, не є притаманні для Церкви, але вже у перших пастирських посланнях, ще як єпископ, він стверджує «я не лікар, не хлібороб ані політик, я отець! А вітцеви нічо не є чуже, що синів, дітей єго обходить.». У цьому ключі, він творить цілу систему праці, що лягла в основу становлення нашої Державності. Патріярх Йосиф Сліпий, після повернення з сибірськох неволі, фактично, продовжує цю діяльність «етнарха», працюючи не тільки над ідеєю Патріярхату, але також над ідеєю незалежної України.
У доповіді на тему «У пошуках гармонії між Сходом і Заходом. Історично-богословська спадщина Йосифа Сліпого» о. д-р Андрій Михалейко представив осмислення складної і багатогранної богословської спадщини Патріярха Йосифа Сліпого, яка формувалася на перетині двох християнських світів — східного та західного. Його діяльність охоплює період глибоких політичних, церковних та інтелектуальних трансформацій ХХ століття. Особливу увагу Сліпий приділяв формуванню богословської ідентичності Української Греко-Католицької Церкви, яка, на його думку, покликана бути мостом між Римом і Константинополем.
Доповідач також торкнувся впливу політичних обставин — радянського переслідування, ув’язнення та еміграції — на зміст його богослов’я. Римський період діяльності Сліпого знаменував собою остаточне утвердження його ідеалу «вселенського» українського християнства, в якому екуменізм, богословська глибина та вірність традиції утворюють гармонійну цілісність.
Доповідь «Кароль Войтила та Йосиф Сліпий у процесі польсько-українського примирення» виголосив професор Вармінсько-Мазурського університету в Ольштині д-р габ. Марек Мельник. Доповідач підкреслив, що у нелегкі етапи зближення між польським й українським народами мудрість духовних лідерів була одним із визначальних факторів позитивної динаміки. Проф. Мельник висловив сподівання, що сьогочасні політичні напруження між двома країнами, є явищем тимчасовим. Він вклав тему у ширший історичний та богословський контекст, наголосивши на тому, що справжнє примирення – це наш внутрішній зв’язок з Богом, це вірність Божому слову, це єдність у кожному її прояві.
У другій частині конференції що її модерував проф. Марек Мельник, проф. Олег Турій виголосив доповідь на тему «Блаженніший Йосиф Сліпий та ідея Українського Католицького Університету». Упродовж віків Українська Греко-Католицька Церква була тісно пов’язана зі своїм народом, намагаючись реагувати не лише на його духовні запити, але й на культурні та соціальні виклики й потреби. Особливу увагу вона приділяла освітній сфері, а Греко-католицька богословська академія у Львові стала не просто ще одним духовно-освітнім закладом, а важливим осередком українського національно-культурного розвитку.
Попри ліквідацію академії радянською владою у 1945 р. її традиція не зникла. Ідея, закладена митрополитом Андреєм Шептицьким, продовжувала жити серед його духовних і наукових спадкоємців. Після звільнення із заслання в 1963 р. її колишній ректор і наступник на митрополичому престолі Йосиф Сліпий відродив академію у формі Українського Католицького Університету імені св. Климента Папи в Римі. Після розпаду Радянського Союзу ідея власного католицького вищого навчального закладу знову отримала втілення у Львові – спершу у вигляді відродженої Львівської богословської академії (1994), яка згодом переросла в Український Католицький Університет (2002).
Про проєкт з усної історії Інституту Історії Церкви «Образ сили духу: Жива історія підпілля УГКЦ», розпочатий у Львові у 1992 році засновником Д-ром Борисом Ґудзяком, теперішнім митрополитом Філадельфійським, розповіла д-р Світлана Гуркіна. За її словами, він зібрав понад дві тисячі інтерв’ю, що охопили різні життєві історії трьох поколінь греко-католиків від початку буремного ХХ століття і фактично до його завершення.
У багатьох життєвих історіях зустрічаються різнопланові згадки і розповіді про Блаженнішого Йосифа Сліпого в різні періоди його життя. Аналізуючи цю інформацію можемо говорити про те, яким його запам’ятали як особистість і які риси його характеру найчастіше виокремлювали. Також найбільше оповідачі згадували Блаженнішого Йосифа Сліпого у ключових для його життя образах ректора, науковця, митрополита, співв’язня, Верховного Архиєпископа і Патріярха.
У заключній доповіді конференції на тему «Патріярх Йосиф Сліпий у виданнях Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США» (ТССА) його очільниця д-р Ірина Іванкович проаналізувала найважливіші праці про Кардинала Катакомбної Церкви, що побачили світ після заснування у 2011 р. Центру студій його спадщини при ТССА. Серед них – україномовні переклади наукової біографії «Ісповідник між Сходом і Заходом. Портрет українського кардинала Йосифа Сліпого» авторства американського історика Ярослава Пелікана (2015, 2017) та світового бестселлера австралійського письменника Мориса Ланґло Веста «Черевики рибалки» (2019); монументальне багатомовне видання «Заповіту» засновника Товариств «Свята Софія» (2022) і науковий збірник «Патріярх Йосиф Сліпий. Грані й орієнтири» (2025). За її словами, «ці важливі публікації досліджують маловідомі грані особи Кардинала мовчазної церкви і ставлять перед нами понадчасовий образ Ісповідника Віри».
Під час дискусії присутні говорили про актуальність поглядів та вчення Патріярха Йосифа Сліпого, спадщина якого заслуговує на цілу низку конференцій та симпозіумів, особливо в іноземному середовищі, для запобігання російській дезінформаційній кампанії та представлення правдивого образу України на світовій арені.
Подію завершено молитвою «Боже великий, єдиний».
Пресслужба Товариства «Свята Софія» США
Світлини Фундації св. Володимира Хрестителя