(Українська) У Заздрості урочисто завершили ювілений рік Патріярха Йосифа Сліпого

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

В неділю, 19 лютого, в Музейно-меморіяльному комплексі «Рідна хата» ім. Патріярха Йосифа Сліпого у Заздрості, відбулося урочисте закриття ювілейного року Ісповідника віри, який було проголошено торік з нагоди 130-ліття від дня його народження. Захід, у якому чисельно взяли участь мешканці села та гості з Тернополя, зорганізовано зусиллями Представництва Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США (ТСС А) в Україні.

Божественну Літургію за упокій Патріярха відслужив парох Церкви Воздвиження Чесного Хреста у Заздрості о. Андрій Козак. Відтак, з вітальним словом до присутніх звернулася Голова Представництва Данута Іванкович. Вона зазначила, що у родинному обійсті Блаженнішого Йосифа «б’є живе джерело його віри, незламності, відваги, яке живить паломників від Сходу до Заходу, Півночі і Півдня. Патріярх Йосиф – людина з когорти Прометеїв. Смолоскип його Заповіту полум’яніє сьогодні на цілий світ клично і ясно: Per aspera ad astra!»

Мистецьким акордом події став духовно-мистецький проєкт «Сій, Патріярше, між нас любові слово» за участю лауреата і володаря Гран-прі багатьох міжнародних конкурсів вокального квартету «Акорд» Тернопільської обласної філармонії у складі: Володимир Футорський, Володимир Гапій, Ярослав Якимчук, Антон Драгомирецький. Вони виконали композиції «Отче наш», «Алилуя», «Боже великий, єдиний», «Нехай святиться ім’я Твоє», «Через поле широкеє», «Ой ти ніченько», українську повстанську пісню «Стою у лісі самотою». Програму вела Заслужена артистка України Адріана Онуфрійчук.

У зверненні до учасників події Голова ТСС А д-р Ірина Іванкович зокрема пригадала про важливість духовного «Заповіту» Патріярха Йосифа, який зусиллями американського Товариства «Свята Софія» побачив світ дев’ятьма мовами з нагоди ювілею 130-ліття Блаженішого Йосифа. Вона зазначила: «Мабуть, усі ці місяці Патріярх особиво уважно споглядає на свою багатостраждальну Україну і молиться, бо молитва була його силою у важкі роки двох світових воєн, поневірянь в совєтських таборах, у зрадливих стінах Ватикану, у підступних шемраннях своїх співбратів у священстві та єпископстві, у годинах болю і у хвилинах радості (…) Важливо, щоби українці особливо зараз, в час гартування та об’єднання української нації, правильно заклали фундамент і пригадали свій історичний субстрат, про який неустанно нагадував Йосиф Сліпий: Бог-Церква-Україна. Саме про брак єдности – «первородного гріха» українського народу – з болем писав Патріярх у своєму «Заповіті» і робив усе, для того, щоб освідомлювати людей, що єдність – це воля Христа і що «в єдності – сила народу». І. Іванкович закликала присутніх замислитися над словами Ісповідника Віри і згадати наших захисників, які гартом, силою духа, а навіть ціною життя лікують ці болючі рани українського народу:  «Завдяки їхній жертві ми можемо сьогодні, в цій теплій оселі Йосифа Сліпого, слухати слова його настанов та підтримки: «Молюся за Вас, мої Браття, і прошу Бога, щоб дав вам силу боронити природні і Божі права кожної людської істоти і спільноти»!

 

           Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

(Українська) 131 рік тому, 17 лютого 1892 року в с. Заздрість на Тернопільщині, народився Патріярх Йосиф Сліпий (1892-1984)

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

АКТУАЛЬНО, ПРОРОЧО, ПРАВДИВО: зі «ЗАПОВІТУ» Патріярха

Передчуваючи свій кінець, не можу не висловити гіркого душевного болю, що супроводжував мене впродовж мого перебування поза рідною Землею. Це біль через брак єдности в нашому Єпископському зборі поза межами України. Брак єдности, неначе первородний гріх, який закрався до душ тих, що повинні бути світильниками. Він, цей гріх, неначе злодій, проліз звідсіль і в нашу Страдну Церкву на рідній Землі.

Брак почуття і розуміння єдности в основних питаннях життя Церкви і Народу – це наше нещастя, це наш споконвічний гріх!

Замислювався я над причинами цього невтішного явища: це насамперед недостатня богословська освіта, виховання в чужих школах, впливи чужого оточення, незнання минулого своєї Церкви, якій покликані вони на вершинах служити… Гнилими овочами отого всього є легковаження всього, що наші діди і прадіди здобували і своїм трудом, і жертвами, зневажання свого, рідного, супроводжене погонею за почестями, жадобою влади, що так нагадує боротьбу за удільні князівства в часі занепаду Київської держави, і, врешті, хиткість характерів, виявом якої стає вислужництво перед чужими і доземні поклони чужим богам!

Як Глава і Батько нашої Церкви намагався я навчати й упоминати. Не раз як Батько закликав я до єдности благальними словами і як Глава нашої Церкви напоумлював рішучим твердим словом, коли треба було збудити приспане сумління і вказати на пастирську відповідальність за духовне стадо перед Богом і Церквою. Бо ж Єпископат повинен бути зразком однозгідности у правлінні Церкви і прикладом єдности в усіх ділянках церковного і народного життя! Всі мої переживання з того приводу – зневаги, душевні рани, словом, всі оці „стріли лукавого” – вам відомі. Вони не були легші, як у в’язницях і на засланнях. І переживав я їх так само болюче, як переживав перед тим в’язничні тортури. Та сьогодні я дякую Всевишньому за те, що мене били в тюрмах і били на волі! Дякую Йому за те, що мене били, а не величали раби!

Прощаю їм усім, бо й вони тільки знаряддя в руках Всевишнього, що покликав мене і дав мені свою Благодать – бути в неволі і на волі в’язнем Христа ради!

Наш світлий попередник, Сл. Б. Йосиф Веніямин Рутський у його заповіті натякає на цей самий гріх, брак єдности в єпископаті, згадує про суперечки, гонитву за наживою, пастирську недбалість, унаслідок чого закликає всіх владик до духовної згоди і ревної праці, благаючи їх: „Про єдину тільки річ прошу моїх Високопреосвященних Отців, руських Єпископів, то єсть, щоби любов’ю Христа лучилися зі собою і зі своїм Митрополитом. Нехай словами і ділами потверджують, що визнають його за отця…”

Висловивши отут свої гіркі жаль і біль, якими сповнене моє серце, не хотів би нікому докоряти. Тому, Достойні і Дорогі Брати в Єпископському служінні, простіть мені, як і я Вам прощаю! Коли висловлюю свій гіркий біль, то цим бажаю Вас востаннє по-батьківськи і по-пастирськи напоумити і закликати: в єдності рятуйте нашу Церкву від загибелі і руїни! Нехай Ваша єдність, єдність всього єпископату Української Католицької Церкви, буде стимулом і натхненням для всіх тих Пастирів, духовників і мирян, чиїх батьків і прадідів родила Церква-Мати, Київська Митрополія. На історичному шляху вони розгубились в різних країнах, серед різних народів і забули про матір, яка їх народила. Поможіть їм віднайти цю Матір!

(Українська) МИТРОПОЛИТ НА ВИГНАННІ

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

МИТРОПОЛИТ НА ВИГНАННІ
9 лютого 1963 року Патріярх Йосиф Сліпий прибув у “вільний світ”.
У біографічній книзі “Ісповідник між Сходом і Заходом. Портрет українського кардинала Йосифа Сліпого” автор Ярослав Пелікан писав:
Звільнення з увязнення прийшло несподівано[1]. Щобільше, добився цього не Йосиф Сліпий, а вибороли його для (і за) Блаженнішого представники «неймовірного тріюмвірату»[2]: президент США [Джон Ф. Кеннеді], папа [Іван ХХІІ] та перший секретар ЦК КПРС [Микита Хрущов]. З цієї причини, найголовнішим аспектом для даного «портрету» Митрополита Йосифа є значення, яке вихід на волю мав у «покликанні» Сліпого.  Насамперед, його звільнення засвідчило те, що Блаженніший ніколи не переставав «думати про Церкву нашу»[3]. Адже як інакше пояснити той детальний план (починаючи від широкомасштабного проєкту Українського Католицького Університету до ідеї патріярхату), втілення якого в життя Митрополит розпочав одразу після повернення в вільний світ, коли не тим, що протягом ув’язнення він креслив і жив потребами своєї Церкви? Як зазначила редакційна колегія його «Творів» Блаженнішого, усі діла на волі «ілюструють його мислення, думки і пляни, які міг він леліяти в неволі»[4]. Протягом першого року на волі Йосиф Сліпий порушив кожне важливе питання, яке займало (а подекуди навіть переслідувало) його в увязненні. Часом здавалось, як зрештою спостеріг і сам Блаженніший, що усе його попереднє життя було приготуванням до цих завдань; щобільше, складається враження, що втрачених двадцять років неволі було немовби відшкодовано двадцятьма роками на свободі саме для того, щоб дати Митрополитові Йосифові можливість реалізувати своє покликання; принаймні таке було математичне співвідношення цих років.

 

Найцікавіша зустріч, яку Йосиф Сліпий запам’ятав з часів ув’язнення, було знайомство з генералом Жуковим, який «робив вражіння дуже інтеліґентної людини, визнавався на літературі, театрі, музиці» і попереджав Блаженнішого перед діями, які могли б його «скомпромітувати»[5]. Та найважливішою зустріччю у цьому покликанні Митрополита Йосифа були, мабуть, перемовини із КҐБ в Києві 1961 року, про що виразно свідчить його розповідь. 1961 року його перевезено пасажирським поїздом з Мордовії до Києва, де під час довгих переговорів КҐБ поставив Блаженнішому два питання:

  1. Яким було б його найбільше прохання до Радянського уряду? На це він відповів, що його найбільшим проханням було б привернення статусу, який було отримано до мого арешту.
  2. Друге питання було: яким було б його найменше прохання до Радянського уряду? На це Митрополит відповів:

А) зняти заборону щодо Східної Католицької Церкви в СССР;

Б) повернути Собор св. Юра та митрополичі палати, дати свободу духовенству[6].

 

В результаті, Йосиф Сліпий не отримав ані «максимуму», ані «мінімуму»: «Верховний Совєт»[7] звільний його з тією умовою, що Блаженніший не повернеться до Львова, але виїде до Риму[8]. Ще в ув’язненні він зазначив, що не мав заміру покидати Радянський Союз, «хіба під конвоєм»[9]; однак тепер, «під послухом» (тих слів він вжив під час прийняття призначення на ректора семінарії у Львові майже чотири десятиліття раніше) Блаженніший Йосиф «мусів приїхати до Риму»[10], де решту свого життя він провів як Митрополит на вигнанні.

 



[1] Це випливає із слів о. Івана Хоми (див. Хома (1984)) у вступі до ювілейного збірника «Intrepido Pastori», якому Пелікан завдячує доступ до усіх наявних на той час джерельних матеріялів.

[2] Під такою назвою Норман Казенс (див. Сousins (1972) та україномовний переклад у:  Сліпий, Спомини  (2014):509) подав деталі «з перших вуст. Див. рівно ж: Cousins (1972)  

[3] Сліпий, Спомини 192.

[4] Сліпий, Твори 12:12.

[5] Сліпий, Спомини 165-70.

[6] Сліпий до Анджело Дель’ Аква (Angelo DellAcqua), 30.vi.1963, ArchPat. 28:277-78.

[7] Сліпий, Спомини 199.

[8] Хома (1984).

[9] Сліпий, Твори 14:475.

[10] Сліпий, Твори 13:152.

Historical decision: the UGCC in Ukraine switches to a new calendar

From September 1, 2023, the Ukrainian Greek Catholic Church in Ukraine switches to a new style for fixed holidays while adhering to the current Paschalia. This was stated by the Father and Head of the UGCC, His Beatitude Sviatoslav, on the live broadcast of “Live TV,” announcing the decision of the Synod of Bishops of the UGCC in Ukraine.

https://ugcc.ua/en/data/historical-decision-the-ugcc-in-ukraine-switches-to-a-new-calendar-232/

 

(Українська) Історичне рішення: УГКЦ в Україні переходить на новий календар

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

З 1 вересня 2023 року Українська Греко-Католицька Церква в Україні переходить на новий стиль для нерухомих свят із збереженням чинної Пасхалії. Про це заявив Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у прямому ефірі «Живого телебачення», повідомляючи рішення Архиєрейського Синоду УГКЦ в Україні щодо календарної реформи.

https://ugcc.ua/data/istorychne-rishennya-ugkts-v-ukrayni-perehodyt-na-novyy-kalendar-2056/

https://ugcc.ua/data/istorychne-rishennya-ugkts-v-ukrayni-perehodyt-na-novyy-kalendar-2056/

(Українська) ЗАПРОШУЄМО НА БЛАГОДІЙНИЙ МАЙСТЕР-КЛАС НА ПІДТРИМКУ УКРАЇНИ “ЛЕГКІ МУСИ”

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Середа, 19 квітня 2023 року, о 7 год. вечора

(Українська) ЗАПРОШУЄМО НА БЛАГОДІЙНИЙ МАЙСТЕР-КЛАС ДО ДНЯ МАТЕРІ НА ПІДТРИМКУ УКРАЇНИ “МАГІЯ НАМИСТА”

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Четвер, 4 травня 2023 року,  о 7 год. вечора