Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

15 жовтня, в рамках викладів Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США й Осередку праці Наукового Товариства ім. Шевченка у Філадельфії, відбувся показ фільму «Черевики рибалки» в парафії Благовіщення Пресвятої Богородиці, Мелровз Парк. З нагоди 55-ліття надання кардинальського титулу Патріярхові Йосифу Сліпому (1892-1984) Релігійне Товариство українців католиків «Свята Софія» США підготувало україномовний переклад фільму.

В основі сюжету фільму – роман австралійського письменника Мориса Ланґло Веста за однойменною назвою. Фундаментом для головного героя, папи Кирила Лакоти, послужив життєвий подвиг Ісповідника Віри Патріярха Йосифа Сліпого. Події відбуваються в період, коли над світом нависла загроза світової війни та голоду. Головними гравцями на мапі світу є США, СССР та Китай. Аби уникнути катастрофи, новообраний понтифік погоджується стати посередником у переговорах між цими політичними опонентами, адже він сам – виходець зі Совєтського Союзу, католицький священник візантійського обряду, якого наприкінці Другої світової війни було висвячено на єпископа Львівського, наступника великого Митрополита Андрея Шептицького. Незадовго після цього, Кирила було заарештовано і заслано до Сибіру на 17 років. Його головний слідчий, а сьогодні – прем’єр СССР Каменєв, перебуваючи під тиском світової спільноти, зорганізував втечу Лакоти у вільний світ. Прибувши до Ватикану, Кирило довідується, що папа іменував його кардиналом. Під час час конклаву саме Лакоту обрано на Апостольський престіл завдяки сприянню двох впливових кардиналів – Лєоне і Рінальді, які переконані в тому, що настав час вибору папи неіталійського походження.

Роль Кирила Лакоти зіграв всесвітньо відомий голлівудський актор Ентоні Квінн. Також у філмі знялися такі світові зірки, як один з найвизначніших авторів ХХ ст. Лоуренс Олів’є та славнозвісний італійський режисер і актор Вітторіо де Сіка. Фільм номіновано на дві премії Оскар.

Сьогодні україномовна авдиторія має нагоду переглянути його з українськими титрами. Проєкт, фінансований анонімним жертводавцем та ТСС А, реалізовано у співпраці з ЖИВИМ ТБ.

Пресслужба ТСС А

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

8 жовтня розпочався осінні семестр викладів Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США й Осередку праці Наукового Товариства ім. Шевченка у Філадельфії, у співпраці з парафією Благовіщення Пресвятої Богородиці, Мелровз Парк, ПА. Ç íàãîäè 75-ë³òòÿ Злученого українсько-американського допомогового комітету (ЗУАДК) доповідь про діяльність цієї діяспорної організації виголосив мґр Осип Рожка, редактор ювілейної книги «Співзвучні акорди тепла».

Доповідач детально зупинився на ранніх роках функціонування ЗУАДКу, підкресливши непересічну роль цієї благодійної організації в допомозі українцям в різних куточках світу. Витоки ЗУАДКу сягають Другого конґресу УККА в січні 1944 року, коли відомий політичний діяч і редактор «Америки» д-р Лонгин Цегельський вніс пропозицію створення гуманітарної неполітичної організації, яка б зайнялася українським жертвами Другої світової війни та втікачами. Таку огранізацію під назвою Українсько-американський допомоговий комітет (УАДК) було створено 20 червня того ж року. Ключовою у розвитку організації була роль української громади, яка у відповідь на заклики про збірки та достави гуманітарної допомоги принесла УАДКові майже один мільйон у перших чотирьох десятиліттях діяльности. У липні було опрацьовано перший статут організації, в якому акцент поставлено на допомогу жертвами війни і біженцям в Україні і в Совєтському Союзі. Через півроку після заснування УАДК змінив назву на ЗУАДК і був визнаний американською Президентською Радою, яка видала дозвіл на збіркові кампанії до $300,000. Проте ЗУАДК отримав заборону діяти в совєтській Україні і Совєтському Союзі.

Перші чотири роки інсування ЗУАДКу – це була боротьба за політичний притулок для українських біженців і проти репатріації, яка їм загрожувала з боку Союзу. Після підписання Гаррі Труманом Акту про переміщені особи в другій половині 1948 року, ЗУАДК допоміг переїхати до США понад 200,000 українських скитальців. Доповідач підкреслив віддану працю довголітнього директора ЗУАДКу Володимира Ґалана у розбудову програм організації, яка, за словами генерал-лейтенанта Миколи Багана,  «зробила вагомий внесок у розвиток та розбудову Національної Ґвардії, (утримала) активну позицію по об’єднанню українців в усіх країнах світу для захисту недоторканости України».

Спектр сучасних програм ЗУАДКу під проводом президентки д-р Лариси Кий обіймає опіку над сиротами і дітей без батьківської турботи, каліками, старцями, колишніми політв’язнями, воїнами ОУН чи УПА, сучасними раненими воїнами Українських Збройних Сил, Національної Ґвардії та Добровольчих Військових Формацій. Як підсумував О. Рожка, «любов до Української Людини, потреба її правної оборони, заступництва перед офіційними чинниками – військовими, таборовими, державними та міжнародніми авторитетами окреслювали стрижень його діяльности через довгі десятиіття».

Прес-служба Товариства «Свята Софія» США