Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.
У четвер, 12 травня, у Філадельфії відбулися читання поезії війни авторства Василя Махна. Вечір зорганізувало Релігійне Товариство українців католиків «Свята Софія» США за підтримки Осередку праці Наукового Товариства НТШ у Філадельфії.
Вірші, проза та есе Василя Махна перекладено багатьма мовами: польською, англійською, сербською, німецькою, вірменською, російською, румунською, словенською, малаямською, литовською, чеською, портуґальською, іспанською, їдишем та івритом та ін. Перекладні видання Махна виходили в Ізраїлі, Польщі, Румунії, Сербії та США. Він лауреат літературних відзнак, зокрема Міжнародної премії «Повеље Мораве» (2013), «Книга року BBC» (2015), Українсько-Єврейської премії «Зустріч» (2020). З 2000 року мешкає у Нью-Йорку. На зустріч з українцями Філадельфії поет привіз добірку творів, навіяних війною в Україні.
24 лютого вніс свої, болючі корективи. День початку ґеноциду в Україні став новою точкою відліку. День, який перевернув клепсидру звичного ритму життя і спричинив воістину катаклізматичні зміни геополітичного, соціяльного та психоемоційного характеру. Кожен свідомий українець віднайшов своє місце у цій війні: хто на передовій, хто в тилу, хто у волонтерському русі, а хто на площині слова. З початку російського вторгнення в Україну Василь Махно ледь не щодня пише вірші. На його думку, «поезія повинна реагувати на війну незалежно від того, де ти мешкаєш. І реагує вона миттєво, адже поезія – це імпульс, це емоції, на яких будується вірш».
Слухачам автор представив добірку воєнних віршів, які незабаром побачать світ у польському видавництві Pogranicze, а це: «Війна», «Балада про міст», «Сурміть», «До вітчизни», «Ісход», «Про мужність», «Шевченко», «З Маріуполя», «Псалом», «Їхні іменники мої рими», «Партитура фінальної музики», «Про весну», «Псальма Бучі», «Ранішнє туркотіння горлиць», «Читання в Нью-Джерзі», «До мови». Як зазначив, В. Махно, «мова – це кров суспільства і нації, її ідентифікація і код. Мова – це останнє, що полишає націю».
Спілкуючись з присутніми, доповідач поділився творчими планами й задумами, а також відповів на запитання авдиторії.
Пресслужба Товариства «Свята Софія» США