Від імені Релігійного Товариства українців католиків “Свята Софія” США
запрошуємо на фільм “Пекельна хоругва”
у четвер, 9 грудня о 6:30 год. вечора в Домі Товариства (деталі на афіші).
Стрічку представлять автори Ярослав Попов та Ірина Рязанцева.

Центр студій спадщини
Патріярха Йосифа Сліпого
провів конкурс декламації
з нагоди 30-ліття відновлення
Незалежности України

Світлина (з архівів ТСС А): Члени журі та учасники конкурсу

30-ліття відновлення незалежности України відзначили у Філадельфії конкурсом декламації «Україно, ти моя молитва!» В суботу, 30 жовтня 2021 року, за ініціятиви Центру студій спадщини Патріярха Йосифа Сліпого, за підтримки Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США (ТСС А), та у співпраці з Нашою Українською Рідною Школою (НУРШ) знаменну дату в новітній історії України вшанували учні 8-10 класів, які підготували до цієї події вірші відомих українських поетів.

Ювілейний, десятий поетичний конкурс відбувся у приміщенні Менор-коледжу, Дженкінтавн, ПА. До складу журі увійшли: Ірина Іванкович, Голова ТСС А; Ірина Меленевич, Директорка НУРШ; Віра Пришляк, заступниця Директорки НУРШ. Журі оцінювало конкурсантів за наступними критеріями: плавність декламації; чіткість вимови; інтонація; артистичність виконання; драматизм декламації; постава.

У висліді конкурсу було оголошено переможців, якими стали: 1-ше місце -учень 10 класу Андрій Сінгалевич; 2-ге місце – учениця 8 класу Андріана Гордієнко; 3-тє місце – учень 8 класу Юрій Садовий

Усіх учасників було нагороджено дипломами та призами Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США, а головний спонсор – Центр студій спадщини Патріярха Йосифа Сліпого – надав цінні лауреатам та переможцям та лавреатам.

Вітаючи конкурсантів, Ірина Меленевич висловила вдячність організаторам та спонсорам конкурсу, які уже дев’ятий рік поспіль співпрацюють з НУРШ в царині просвіти молодих українців діяспори, а Віра Пришляк подякувала учням за високий рівень підготовки до конкурсу.

Прес-служба Товариства «Свята Софія»  США

Про релігійно-культурне життя українців у Шамокін, ПА

28 жовтня відбувся заключний виклад осіннього семестру лекцій Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США та Осередку праці НТШ у Філадельфії. Юрій Данилів висвітлив тему “130-ліття єдиної галицько-української церковно-суспільної громади в США: Шамокін, ПА”.

Доповідач представив хронолоґічний опис історії української громади в місті Шамокін – другого найчисельнішого центру українського життя в США в період першої імміґрації.

Містечко Шамокін було засноване в 1835 році, а в 1870-тих роках в околицю почали прибувати перші імміґранти зі закарпатьских повітів: Землинського й Шаринського, а відтак з Лемківських повітів: Сяноку, Горлиці та наприкінці 1880–их років – з Галичини. Першу греко-католицьку церкву Преображення Господнього було освячено 23 серпня 1890 року. Першим парохом церкви було призначено о. Теофана Обушкевича, після відходу якого парафія впродовж двох років функціонувала як місійна до приїзду о. Івана Констанкевича 1 травня 1893 р. За час його дупастирювання було закуплено цвинтар, зорганізовано церковний хор “Боян“ (з 1914 р. – “Бандурист”). Період 1895-1898 рр. назнаменований приїздом динамічої групи священників, що їх історик Юліян Бачинський назвав “Американським Колом”.  До його складу увійшли семеро львівських семенаристів: о. Нестор Дмитрів, о. Микола Стефанович, о. Іван Ардан, о. Степан Макар, о. Антін Бончевський, о. Микола Підгородецький, о. Павло Тимкевич. Вони причинилися до формування національної тотожності іммігратнів і перетворення русинів на національно свідомих українців. Члени «Американського Кола» на чолі з о. Констанкевичом вели боротьбу проти латинизації, русифікації та мадяризації перших поселенців. Вони допомогли в створенні читалень, громадських установ, етнічних вечірних шкіл, а між 1895-1907 рр. редаґували газету «Свобода”, очолювали Народний Союз та зуміли трансформувати його з москофілської організації на українську.

В 1900 р. в Шамокіні було заснованне літературне і добродійне Товариство ім Шевченка та того ж року 30 травня, вперше в США влаштовано вшанування 39 роковин смерти Тараса Шевченка. Зі збільшенням кількості парафіян виникла необхідність побудови нового храму. 29 жовтня 1907 р. Преосвященний Сотер Ортинський освятив наріжний камінь. Доповідач зазначив, що ці роки назнаменовані активними спробами римо-католицької ієрархії взяти під повний контроль греко-католицьку церкву.

В жовтні 1905 р. Шамоківська громада заснувала “Русинську Колегію“ (Ruthenian College), метою якої було виховання українсько-американської молоді в українському національному дусі. Історичною подією для Парафії Преображення стали відвідини Митрополита Андрея Шептицького 1-3 січня 1922 р.  

Парафіяни розуміли від початку важливість освіти та значення парафіяльної школи. Перша парафіяльна школа, заснована одразу після посвячення оригінального храму, пропонувала лише навчання реліґії та предмети українознавства тричі в тиждень. 1938 року, під тиском Владики Константина  Богачевського, було закуплено примішення під нову школу, управління якої доручено Сестрам Служебницям і яка діяла до липня 2009 року.

В червні 1958 р. парохом призначено o. Константина Беднара, який –  спільно з Церковною Радою – підготував святкування 75-ліття парафії, яке відбулося 1 листопада 1959 р. Проведено реставрацію храму, вставленно новий іконостас авторства Христини Дохват та майстерні Ігора Хоманчука.

В лютому 1976 р., в рамках відзначення 200-ліття Америки, Український Народний Союз (УНС) відсвяткував цей ювілей великим фестивалем в місті свого заснування, а 9 лютого 1984 р. – 90-ти ліття діяльності УНС, якому доповідач присвятив особливу увагу з огляду на місцезаснування організації саме у Шамокін.

100-ліття парафії відзначили 1984 р. за участі Митрополита Стефана Сулика, а 125-літній ювілей – 25 квітня 2010 р. за участі Митрополита Стефана Сороки.

Як зазначив Юрій Данилів, за час існування храму Преображення Господнього у парафіяльній громаді Шамокіна служило 25 душпастирів. В час заснування у 1884 р. парафія налічувала 100 родин, 1934 р. – 315 родин, а 2018 є 60 родин.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

У Філадельфії презентували збірку «Одновітрильний дім»

21 жовтня у Філадельфії відбулася презентація нової поетичної збірки Василя Махна «Одновітрильний дім». Подію зорганізувало Релігійне Товариство українців католиків «Свята Софія» США за підтримки Осередку праці Наукового Товариства ім. Шевченка. Книгу представив автор.  

До поетичної збірки, яка побачила світ у Видавництві Старого Лева (2021), увійшли вірші, написані упродовж 2018—2020 років. «У них — океанічні простори та безмежжя атлантичних узбереж, над якими пролітають кити, серпневі комети й серпокрильці, кукурікають дощі, а Бах, замість музики, займається плеканням бджіл», — зазначено в анотації. Відтак Василь Махно запрошує в мандрівку через час та кордони. Отже, одновітрильний дім – це дім, населений різними персонажами, наповнений речами, спогадами, переживаннями.

“Кожна нова книжка — це упорядкування простору. Кожен новий вірш — це спроба абсолютизувати мову. Одновітрильний дім — це вірш, це метафора поезії. Я так уявив собі, що процес писання — це ніби будівництво дому, а читання вірша — це його плавба. Для того, щоби написати вірш, взагалі що-небудь написати, потрібен час, життєвий досвід, роздуми від побаченого, блискавична уява. Але цього всього замало, якщо ти не вдихнув цілюще повітря мови. Уся штука саме й полягає у тому, що мова прив’язує тебе до усього навколишнього”, – зазначив автор. Проілюструвала збірку українсько-вірменська мисткиня Арміне Божко.

Василь Махно зачитав вибрані поезії, серед яких «У заплавах», «Три варіації на тему Дерека Волкота», «На тему Неруди», «Джміль», «Вдячність», «Якби Бах плекав бджіл».

Відомий літературознавець академік Леонід Рудницький зазначив, що сучасні вірші Василя Махна еволюціонували від течії  sturm und drang (буря і натиск) до класичної поезії, у яких автор пише про буденні, проте важливі речі. На завершення вечора, Василь Махно поділився зі слухачами деталями праці над новим романом.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

«Ґваделупська Богородиця: Матір цивілізації Любови»

14 жовтня, в рамках осіннього семестру викладів Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США (ТСС А) і Осередку праці Наукового Товариства ім. Шевченка у Філадельфії, відбулася презентація книги авторства Карла Андерсона і монс. Едуардо Чавеса «Ґваделупська Богородиця: Матір цивілізації Любови». Україномовний переклад представила перекладачка Ірина Іванкович, Голова ТСС А.

Книга розповідає про історію об’явлень Богородиці 490 років тому новонаверненому Хуанові Дієґо Кваухтатлоатцінові на пагорбі Тепеяк (територія сучасного Мехіко) в грудні 1531 року, в часи не менш буремні, аніж ми переживаємо сьогодні. У трьох розділах книги автори ґрунтовно описують кожне з п’яти об’явлень, аналізують не лише богословський, але культурологічний пласт, який, на думку перекладачки, відіграє чи не першорядну роль в інкультурованій євангелізації. Вони подають історичний фон епохи завоювань конкістадорами Ернана Кортеса мезоамериканських народів, описують вірування ацтеків, присвячують чимало уваги традиціям та звичаям цієї цивілізації.

«Цей історичний ракурс важливий насамперед для того, аби підготувати читача до «прочитання і розшифрування» самого нерукотворного образу Ґваделупської Богородиці. Адже кожен елемент на тільмі має своє приховане значення, зрозуміти яке може лише той, хто знайомий з культурою ацтеків. Цей oбраз, який вона залишила на плащі-тільмі звичайного мирянина св. Хуана Дієґо, бентежив і продовжує бентежити та дивувати вчених впродовж століть», – підкреслила І. Іванкович.

Розглянувши ці деталі, читач отримує повний зміст послання Любові, яке Богородиця принесла містянинові Хуанові Дієґо Кваухтатлоатцінові майже півтисячоліття тому. Континент, який буквально за кілька місяців до об’явлень здававася місіонерам втраченим, незбагненим чином став християнським завдяки посланню любови Ґваделупської Богородиці. Воно прийшло на зміну культури жорстокости ацтеків і насилля конкістадорів. Це послання побудувало міст між двома світами – старим і новим, які лише десятьма роками раніше брали участь у кривавій війні завойовників і завойованих.

Відтак, дізнаємося про початок нової, християнської цивілізації, про життєвий приклад св. Хуана Дієґо, про численні навернення, про розбудову паломницького центру на місці обявлень, про неодноразові спроби знищення образу та про поширення набожності до Ґваделупської Богородиці поза межами Мексики.

Книгу доповнено хронологією Ґваделупських подій, світлинами з місця об’явлень та каплиці у Києві, а також молитвами до Богородиці. Переднє слово написав ініціятор проєкту Преосвященний Браєн Байда, єпарх Саскатунський. Наприкінці видання заміщено вітальні слова Блаженнішого Святослава і Архієпископа Мечислава Мокшицького, а також післяслово Преосвященного Михаїла Бубнія.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

Про авторів.

Карл Андерсон – автор бестселерів журналу New York Times від 2000 року, Головний директор та екс-президент ради Лицарів Колумба, засновник Папського інституту дослідження подружжя і родини ім. Св. Івана Павла ІІ при Католицькому університеті Америки. Очолював Департамент зв’язків з громадськістю Білого дому при президентові Рональдові Рейґану. Був членом Комісії громадянських прав США.

О. Едуардо Чавес – один із найвідоміших експертів Ґваделупських об’явлень. Перший декан Католицького університету Lumen Genitum (Люмен Ґентіум) архідієцезії Мехіко,співзасновник Вищого інституту Ґваделупських досліджень, почесний канонік базиліки Ґваделупської Богородиці.

Про Українських Січових Стрільців говорили у Філадельфії

7 жовтня розпочався осінній семестр викладів Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США у співпраці з Осередком праці Наукового Товариства ім. Шевченка (НТШ) у Філадельфії. Інавгураційну лекцію «Українські Січові Стрільці у фотохроніці 1-ї Світової війни» представив Дійсний член НТШ д-р Василь Лопух.

У 1919 році уряд ЗУНР делегував д-ра Лонгина Цегельського до США для того, щоби знайти фінансову підтримку для уряду ЗУНР. Наступним уповноваженим уряду ЗУНР на терен Канади став проф. Іван Боберський. Д-р Лонгин Цегельський мав повновласність виключно на США, а проф. І. Боберський, хоч короткий час затримався в США, але його повновласті були дані виключно на канадсий терен. До Канади проф. Боберський прибув 7 листопада 1920 р.й привіз із собою приблизно дві сотні прозірок, які він висвітлював на екрані для численної публіки в різних місцях Канади, а перед тим, як переїхав із США до Канади він робив це в США.

Через 100 років, громада Філадельфії першими мала унікальну нагоду побачити оцифровані зображення з ориґінальних кліше (склянних фотонегативів, яких, до слова, є майже 4 тисячі), які зберігаються в архівних фондах четаря Степана Ріпецького в Українському музеї та бібліотеці Стемфорда, Науковому Товаристві ім. Шевченка в Америці та в Українському музеї в Нью-Йорку.

Фонд, що зберігається в НТШ-А містить різні документи, фінансові звіти, фотонегативи на склі та фотографії. Загалом, Фонд має 1018 фотонегативів і 168 фотографії. Усі фотонегативи і фотографії доповідач зісканував і уклав фотокаталоґ індексних фотографій.

Друга частина фотонегативів з Фонду Степана Ріпецького, що зберігається в Українському Музею та Бібліотеки в Стемфорді налічує 2786 кліше. Усі фотонегативи оцифровані.

«Коли я розпочав роботу над оцифровуванням то не мав найменшою уяви який період охоплюють ці фотографії, хто фотографи, яка хронологія тощо. На жаль, тільки окремі частини «кліше», були якось системно укладені. Наприклад, фотонегативи з періоду перебування УСС, на лінії форонту в районі Золотої Липи, або на Волині чи в Києві.Тепер в Україні є багато можливостей для вивчення історії УСС. Є багато публікацій в наукових і періодичних видання, та в Інтернеті.

Проте, чи дійсно ми багато знаємо про Січових Стрільці. Можливо старше поклоління, що є серед присутніх знають про це багато, бо могли мати нагоду знати учасників тих подій, але маю сумнів, що поління моє та молодші знають про це багато», – зазначив доповідач.

Відтак, В. Лопух тезово представив історію стрілецького руху, яку фотогорафічно зафіксували серед інших Михайло Угрин-Безгрішний, Володимир Оробець, Іван Іванець, Теофіл Мойсейович, Василь Дзіковський та ін.  Присутні оглянули фотографії з періоду, коли УСС перебували у Києві під час перевороту Скоропадського; захоронень в селі Медусі поблизу Галича та в с. Красна Тячівського району; святкування Різдва та Великодня на лінії фронту; фотопортрети та групи людей; світлини, які представляють просвітницьку діяльність УСС, а також бойові дії; фотографії зі злуки ЗУНР та УНР та ін.

На завершення, Василь Лопух відповів на запитання слухачів.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США