Інтерв’ю з Преосвященним Михаїлом Бубнієм, ЧНІ, екзархом Одеським

Ірина Іванкович: Преосвященний Владико, коли і за яких обставин Ви вперше «зустрілися» з Ґваделупською Богородицею?

Владика Михаїл Бубній: Пригадую, що це було в 2009 році, в часі мого навчався у Римі. Одного разу я отримав запрошення відвідати Ватиканські сади. Під час екскурсії, ми підійшли до меморіалу, представленого в двох скульптурах: мексиканця Хуана Дієґо, на тільмі якого була зображена Ґваделупська Богородиця, і мексиканського єпископа навколішках перед Нею. Питаю нашого гіда, сестру Вероніку Янів зі Згромадження катехиток св. Анни: «А це, хто такі?» А вона зі захопленням і дуже колоритно починає розповідати нам цю вражаючу історію про об’явлення Богородиці в Мексиці. Чесно вам скажу, з якимось особливим тоді трепетом і зацікавленням я слухав про це об’явлення, яке найбільше запам’яталося мені з цієї прогулянки Ватиканськими садами. Де б я міг собі тоді подумати, що вже через 9 років я матиму змогу звершити паломництво саме до цього чудотворного місця в Мексиці!

І.І.: Цікаво, Владико, як дійшло до такого паломництва?

Владика Михаїл: Почалося все у вересні 2017 року. Тривав тоді Синод УГКЦ у смт. Брюховичах біля Львова. До мене підійшов мій співбрат-редемпторист владика Браєн Байда, єпарх Саскатунський, показав свою панагію зі зображенням Ґваделупської Богородиці і запропонував мені  приєднатися до паломництва в Мехіко, яке він організовує для канадійців в днях від 16-24 лютого 2018 року. Відразу запевнив мене: “Не хвилюйся, Михайле! Витрати за подорож і на проживання я беру на себе”. Пригадую, що моя реакція була стриманою та обережною: не відразу я погодився. Подякував владиці Браєнові і кажу, що це хороша ідея, але потрібно трошки часу, щоб обміркувати всі за і проти.

Роздумуючи над пропозицією владики Браєна, мені пригадалась прогулянка Ватиканськими садами і в пам’яті відтворився образ Ґваделупської Богородиці, що я її бачив на тільмі цього мексиканця Хуана Дієґо. Я подумав: це напевне якийсь особливий знак, що його посилається мені з гори. Хто зна, чи ще буде колись така нагода в моєму житті, тому я погодився взяти участь у цьому паломництві.

І.І.: Ви мали неповторну нагоду і благословення торкнутися нерукотворного образу Пресвятої Богородиці. Як запам’ятався Вам цей момент і як він вплинув на Ваше подальше життя?

Владика Михаїл: О так! Це було щось надзвичайне. Цієї нерукотворної Святині паломники не можуть торкатися. Знаходиться вона досить високо, можна лише на відстані кількох або кільканадцятьох метрів на неї споглядати. Вхід до місця її розташування захищений дуже складним кодовим замком, який може відчинити лише ректор базиліки, і тільки в дуже рідкісних випадках та для дуже поважних гостей. Перебуваючи довго на молитві, в мене зродилося велике бажання торкнутися цього нерукотворного образу Пресвятої Богородиці. Я виявив це бажання нашому організатору паломництва, владиці Браєну. Він сказав, що це абсолютно неможливо: такого не практикується під час жодного паломництва.

Але в мене було таке відчуття, що немає неможливого, як каже Христос: “Все можливе тому, хто вірує” (Мр. 9, 23). Я приїхав із дуже далекої країни і маю особливі намірення. По-перше, блаженніший Святослав, благословляючи мене у це паломництво, просив про особливу молитву заступництва для України і припинення війни на Донбасі. По-друге, Лицарі Колумба в Україні споруджували в цей час каплицю Ґваделупської Богородиці на Аскольдовій могилі в Києві і дуже просили мене привезти копію цього нерукотворного образу до Києва і, якщо це можливо, щоб ця копія була прикладена до оригіналу.

Чесно кажучи, я чомусь був переконаний, що ректор мені в цьому не відмовить. Так і сталося. Я попросився до нього на розмову, розповів про свої наміри, розповів про Україну, як вона сильно зараз кровоточить на Донбасі, і що в даний час Україна потребує особливого захисту від Богородиці. Ректор базиліки монсеньйор Енрік Ґлені, мене уважно вислухав, задумався, як же ж він це зробить, адже протягом дня постійно відбуваються богослужіння і багато паломників перебуває в базиліці, тому він не зможе забрати цей нерукотворний образ з-перед їхніх очей (щоб підійти до цієї Святині, потрібно відповідним механізмом повернути її на 90 чи трохи більше градусів). Тоді він мені запропонував підійти ввечері, коли вже базиліку зачиняють. Я йому кажу: “Отче Енріку, але я буду не один: я хотів би, щоб кожен із нашої групи зміг прикластися до Неї. Він усміхнувся і каже: «Добре, приходьте”.

Це сталося в останній день нашого паломництва, безпосередньо перед самим виїздом на летовище. Пам’ятаю, ми дуже хвилювались, щоб не запізнитись на рейс. Але ми встигли. По дорозі на летовище серед паломників лунали слова: «Це чудо!» А в моїй душі була велика вдячність Богородиці та отцеві Ректору за надану нам таку можливість. Я ще раз переконався у словах цієї славної української пісні до Богородиці Матері Неустанної Помочі, що: “Ще нечувано ніколи, щоб вона не помогла…”. Я Її прямо про це просив і отримав.

І.І.: Які враження Ви привезли з паломництва до Санктуарію Ґваделупської Богородиці 2018 року?

Владика Михаїл: Зазвичай в кожному паломництві є чітко визначена програма: що, коли і куди! Так було і в нашому випадку. Владика Браєн спланував для нас кожен день, щоб ми якнайбільше побачили і отримали якнайкращі враження від Мексики. Коли ми прибули на місце і поселилися в готелі, одразу після цього ми відвідали базиліку Ґваделупської Богородиці. Тоді в мене з’явилось велике бажання принаймні перших 2-3 дні побути на самоті, зробити свого роду реколекції і якнайдовше помолитися біля цього нерукотворного образу Богородиці, але так, щоб мене ніхто і нікуди не квапив. Владика Браєн радо на це погодився, тому я мав досить багато часу бути біля чудотворного образу і спостерігати за виявом особливої побожності та великої любові латиноамериканців до цієї Ґвадалупської Святині. Я бачив, з яким трепетом і жертовністю вони приступали до почитання цієї ікони, ступаючи на колінах десятки, а то й сотні метрів по бетонній доріжці; як вони щиро молилися перед цією святинею; як вони активно і масово брали участь в Богослужіннях і прийнятті Святих Тайн.

Найбільше враження справило на мене дієцезіальне (єпархіяльне) спільне паломництво. Я думав, що цей потік людей ніколи не закінчиться. Тисячі і тисячі людей в різноманітних національних костюмах, під удари барабанів та інших музичних інструментів крокували в напрямку Санктуарія, несучи надзвичайно гарні, величезні композиції із живих квітів, присвячені тематиці Богородиці. Ці подарунки складали у стіп Богородиці, пізніше в молитві, чуваннях та в піснях прославляли свою Покровительку протягом двох днів, ночуючи хто де: одні в наметовому містечку відразу на площі біля базиліки, інші – в кузовах гарно прикрашених квітами і стрічками вантажівок, ще інші – ховаючись від сонця розмістилися під цими ж вантажними автами, на вулиці і пішохідних доріжках. Просто неймовірні враження. Що більше, я мав можливість спостерігати, як до цієї нерукотворної Святині прибували не тільки християни, але також різні поганські племена Латинської Америки. Не входячи до храму, вони перед головним входом до базиліки виконали кілька ритуальних танців, вшанувавши “Королеву Мексики та Імператрицю Америки” і повертались щасливі до своїх домівок. Словами цього не передати. Це потрібно побачити.

І.І.: Розкажіть про початки поширення культу Ґваделупської Богородиці в Україні.

Владика Михаїл: На моє переконання, культ Ґваделупської Богородиці в Україні розпочався із початком діяльності в Україні у 2012-2013 роках тзв. братерської організації чоловіків-католиків Лицарів Колумба. Не знаю, можливо, і раніше цей культ був присутній в окремих римо-католицьких спільнотах чи поодиноких домівках, але наскільки мені відомо, саме спільноти Лицарів Колумба стали особливими почитателями цього культу, тому що Богородиця із Ґваделупи є їхньою безпосередньою покровителькою.

Відповідно до розбудови цієї братерської організації Лицарів Колумба, зростало також і число Її почитателів. Згодом, завдяки Миколі Дмитровському, Великому Лицарю Ради імені князя Аскольда, виникла ідея спорудження окремої каплички для почитання Ґваделупської Богородиці. Він запропонував облаштувати таку келію в крипті церкви св. Миколая Чудотворця на Аскольдовій могилі в Києві. Цю ідею схвалили брати-лицарі та отцець настоятель Ігор Онишкевич. Деякий час тривало приготування келії, і в травні 2019 року Брати Лицарі запросили мене очолити Архієрейську Святу Літургію на Аскольдовій могилі та посвятити копію нерукотворного образу Ґваделупської Богородиці, яку я мав можливість особисто прикладати у 2018 році до чудотворного оригіналу в Мексиці. Після Літургії, ми процесійно перенесли цю посвячену копію до крипти і помістили її в спеціально облаштованій бічній келії нижнього храму св. Папи Сильвестра. Тепер ця Святиня є доступною не тільки для парафіян церкви св. Миколая Чудотворця, а й фактично для всіх представників Лицарів Колумба в Україні та всіх бажаючих отримати ласки за Її посередництвом.

І.І.: Українці почитають Пречисту Богородицю у Її чудотворних іконах – Зарваницькій, Почаївській, Вишгородській, Белзькій та ін. Чи і як, на Вашу думку, далека Богородиця з Мексики промовить до сердець наших братів і сестер в Україні?

Владика Михаїл: Далека, можливо, географічно, бо вона об’явилася на американському континенті. Але Богородиця, як Мати Церкви і кожного віруючого християнина, є завжди дуже близько і поруч нас. Вона об’являлася у різних місцях і при різних обставинах, або ж випрошувала у свого Сина потрібні ласки для Її почитателів при різних чудотворних іконах, тому що завжди готова прийти нам на поміч: “Ще не чувано ніколи, щоб вона не помогла…” – як співаємо у пісні.

Ви самі зазначили, що ми, українці почитаємо Пресвяту Богородицю в різних чудотворних іконах, правда? Ми вирушаємо в паломництва до різних чудотворних місць, щоб просити Її заступництва. Але це не означає, що ми якусь ікону любимо більше чи менше. Перед кожною марійною іконою завжди в нашій уяві та свідомості постає та ж постать і особа – Пресвята Богородиця, наша духовна Матір і Заступниця перед Господом. Тому я більш ніж впевнений, що Ґваделупська Богородиця також буде промовляти і до українських сердець.

Об’явлення Діви Марії автохтонному мексиканцеві Хуанові Дієґо на пагобрі Тепеяк у 1531 році мало тоді вирішальний вплив на євангелізацію Мексики. Але цей процес Марійної євангелізації вийшов далеко поза межі Мексики і поширився по цілому континенті, а згодом перейшов і на інші континенти. Сучасний світ настільки просякнутий війнами і насильством, що, здається, потребує якоїсь особливої, нової євангелізації, і хто зна, чи саме постать Ґваделупської Богородиці не стане фундаментом до будування цивілізації Любові всього людства.

І.І.: Хто, на Вашу думку, може і повинен стати промотором Ґваделупських об’явлень в Україні?

Владика Михаїл: Може, звісно, кожен! А повинні бути промоторами ті, котрі мають Її за свою покровительку – члени Лицарів Колумба та їхні родини. Оскільки ця мирянська чоловіча католицька спільнота останнім часом досить інтенсивно розвивається в Україні, відповідно і ця нерукотворна Святиня Ґваделупської Богородиці ставатиме на мою думку щораз то більш знана серед українського суспільства, особливо сереред віруючих греко-католиків та римо-католиків.

І.І.: Книга «Ґваделупська Богородиця: Матір цивілізації Любови» – це перша ґрунтовна україномовна книга про об’явлення на пагорбі Тепеяк майже півтисячолітньої давності. Що для себе особисто Ви відкрили на сторінках цього чтива?

Владика Михаїл: Насамперед, ця книга відкрила для мене багато нового про автохтонне населення мезоамериканців – ацтеків, їхню культуру, традиції, мову, вірування тощо. По-друге, не зважаючи на півтисячолітню давність цього об’явлення, послання Богородиці залишається актуальним і сьогодні: це послання надії та любові для будування нової цивілізації. Особливістю цієї книжки є також ґрунтовний науково-богословський аналіз нерукотворного образу Пресвятої Богородиці на плащі-тільмі св. Хуана Дієґо. Це справді вражаюче і подивугідне явище, оскільки нанесені на тільму фарби є невідомого походження, як рівно ж відсутні штрихи будь-якого пензля.

Читаючи про це, я уявив собі Мойсея на Синайській горі, коли сам Господь Своїм перстом писав заповіді для Свого народу на кам’яних скрижалях. Зазвичай, чудотворні ікони мають свого автора-іконописця, часом знаного, а часом й невідомого. Але автором образу Ґваделупської Богородиці є сама Богородиця.

І.І.: Владико, щойно кілька днів тому відійшла до дому Небесного Отця Ваша Мама. Вона була Вашою стежиною до Бога і до Богородиці. Ваш погляд на Материнство в широкому значенні цього слова?

Владика Михаїл: Мама відіграє унікальну роль в житті своєї дитини. Незважаючи на те, що ця роль матері з дозріванням дитини постійно змінюється, однак її любов, опіка, настанови, переживання, турбота і піклування є незмінними! Я це усвідомлював все більше і глибше кожного разу, коли навідував своїх батьків. Материнство, це, мабуть, одне з найвищих та найвідповідальніших призначень жінки, адже, даруючи дитині життя, вона змушена вмерти для себе самої, для власної вигоди, для кар’єри, щоб принести “плід” –  нове життя. Вона неначе те зерно, про яке говорить Ісус Христос у євангелії від Івана: “Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не завмре, залишиться саме-одне; коли ж завмре, то рясний плід принесе” (Ів. 12, 24). Подібно як Ісус пожертвував себе задля спасіння нас, дітей Божих, також і мати заради своєї дитини готова жертвувати свій час та зусилля до тієї міри, аж поки не побачить, що її дитина є щасливою. Навіть тоді коли вже бачить, що з її дитиною все гаразд, все одно сумнівається, чи дитина каже правду. Ось таке воно – правдиве материнство! І саме такого я досвідчив від своєї новопереставленої мами.

Правду кажете, що моя мама була стежиною до Бога і до Богородиці. В день її смерті, 21 червня цього року, я оприлюднив листа, якого вона мені написала ще в 2008 році. В ньому, за її словами, вона відкриває для мене “Маленьку таємницю” і зізнається, що перед моїм хрещенням вона властиво пожертвувала мене для Бога, просячи Його щиро, щоб покликав мене до Свого виноградника (повний текст цього листа можна знайти на сайті Одеського екзархату). Материнська молитва має велику силу. В цьому я особисто переконався тоді, коли тільки-но зроджувалось в мене покликання і бажання до богопосвяченого життя, а потім – в часі різних випробувань в монашому і священничому покликанні, і аж до різних життєвих ситуацій, в яких я просив маму про особливу молитву. Хочу сказати, що це справді діє!

Підсумовуючи, можна сказати, що Материнство, з однієї сторони – це великий дар, а з іншої також і велика відповідальність. Щоб його правильно зреалізувати, я б порадив нашим матерям – теперішнім чи майбутнім, завжди свій погляд скеровувати на Ту, що є вчителькою достойного материства, на “Другу Єву” – Пресвяту Богородицю, Матір Церкви Христової. Саме від Неї моя мама вчилася бути доброю матір’ю. З одного боку – не обожнювала нас, своїх дітей, щоб нам в усьому догодити, а з іншого – не очікувала від нас якоїсь надмірної уваги, натомість завжди скеровувала і вказувала нам стежину, що веде до Бога. Своїх дітей вважала завжди даром Божим. І саме за таке материнство я їй сьогодні надзвичайно вдячний.

Українська For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Interview with Bishop Bryan Bayda, CSsR, Eparch of Saskatoon

Iryna Ivankovych: Most Reverend Bishop Bryan, where does your devotion to the Mother of God come from? 

Bishop Bryan: The short answer is that it comes from the Holy Spirit, but this is how it looks in real life. From 1975-79, during my years as a student in the minor seminary of St. Vladimir’s College in Roblin, Manitoba I loved to pray Moleben to the Mother of God. More personally, She drew me close with Her tenderness when I had difficulties with my peers and other stressful moments in school. I would go to chapel and chat with Her and She comforted me, protected me, just like She held Jesus in the crossing of Her arms, sitting before the icon of Our Mother Of Perpetual Help.

I.I.: What was your first encounter with Our Lady of Guadalupe?

Bp Bryan: I saw Her miraculous image as a 13-year old boy when I traveled with my family to Mexico City in 1974. I vaguely knew about the miraculous apparitions then. But I truly encountered Her in 2009 as a bishop during a Congress in Her honour, immediately following a Knights of Columbus Supreme Convention that was held in Phoenix, Arizona. The fervour that Msgr Eduardo Chavez had when he spoke about Her was amazing. I made many connections between our icons of the Byzantine rite and this miraculous image.

I.I.: You have visited the Shrine of Our Lady of Guadalupe and places of apparition many times. How have those pilgrimages transformed you as both a Ukrainian Catholic and a religious over the years?

Bp Bryan: As a young child, I was a pilgrim at Our lady of Lourdes Shrine – St. Laurent (near Duck Lake Saskatchewan just one hour from our farm) where many Métis natives gathered. I encountered people with different cultures on pilgrimage. Even when farm work was pressing, my mother made a point of taking us children to pray. So, I have learned that culture, song, dance, ritual, tradition, language, race, and sacrifice all have a role to play in prayer and a pilgrimage experience. Many subsequent pilgrimages reinforced this experience. A pilgrimage is a short intense experience parallel to the life-long daily experience of prayer as a Ukrainian Catholic and as a Redemptorist living in community with all the same elements.

I.I.: The events of 1531 are almost five hundred years old. How are they relevant to the people of the 21st century?

Bp Bryan: Not everybody gets along very well and human conflict is global. That is why peaceful conflict resolution is an important lesson for all. The chronicles of this story (Nican Mopohua) show how conflict exists internally in a person between reason and faith; externally between friends; between individuals seen as heroes or villains; between the Indigenous and European settlers; between the continents of America and Europe; and between the church and civil forces. This is especially obvious regarding the current conflict on Ukraine’s eastern border with Russia. Peaceful resolution takes place with the appearance of Our Lady of Guadalupe and her message of hope that says ‘conflict resolution is found in Her Son’. Balance is brought to the cosmos and all creation as indicated on the image by the angel at her feet. Indeed, it is a powerful example of enculturated evangelization that has ramifications on economic, political, environmental, emotional, human and spiritual levels. I would go as far to say that this story of Our Lady of Guadalupe has a profound Eucharistic significance. Her message helps people give their hearts to Her so She can give them to Her Son Jesus. This is the proper response to the love Jesus has shown to us. He who gives Himself in the form of His body and blood as well as scriptural Gospel values to sustain us in a peaceful life with each other asks for our hearts. This message is current and relevant globally for all people in relationships, with each other and the environment.

I.I.: How can an average Ukrainian come to understand the meaning of Our Lady of Guadalupe?

Bp Bryan: Many Ukrainians are familiar with the icon of the Mother of Perpetual Help and in fact, the Mother of God has entered many hearts, homes and churches around the world through the efforts of the Redemptorists. In faith, I believe the Holy Spirit placed on Her lips a message:

1) She spoke these words to Jesus as a child when I pray today before the icon of the Mother of Perpetual Help; 2) the very same words She said to Juan Diego in 1531 when he was worried about the death of his uncle Juan Bernadino, and 3) a message She shares with the people of Ukraine today that the Knights of Columbus can nurture, “118“Listen, put it into your heart, my youngest son, that what frightened you, what afflicted you is nothing; do not let it disturb your face, your heart; do not fear this sickness or any other sickness, nor any sharp or hurtful thing. 119Am I not here, I who have the honor to be your mother? Are you not in my shadow and under my protection? Am I not the source of your joy? Are you not in the hollow of my mantle, in the crossing of my arms? Do you need anything more?”.

I.I.: Ukrainians have long developed a profound love and devotion for the Mother of God. How can devotion to Our Lady of Guadalupe help them become even closer to Her?

Bp Bryan: What is the difference between a painting, an icon and a picture? The face of a person is a mystery that is difficult to explain. Said differently, what is the mystery that fills your heart when you see the face of a friend, a family member, a parent or the face of your earthly mother? With the image of Our Lady of Guadalupe, Mary, the Mother of God, left us an image of Her face. God speaks through paintings as well as icons as well as pictures. For me, in addition to many icons that I feel drawn towards, this sets Her image apart from all icons in the sense that no hand wrote or painted it and there is no reasonable explanation as to how it was fixed to the fibre of the tilma. This miracle is an ongoing miracle for roughly 490 years. She sustains it.

I.I.: Our Lady of Guadalupe is called the Star of the New Evangelization. What can she teach us about inculturation in evangelization? How can she speak to the hearts of people outside of Mexico?

Bp Bryan: The Mother of God, Theotokos, has expressed Her affection for the church in numerous ways. I would like to point out that She has left a profound message of Inculturated Evangelization as Our Lady of Guadalupe according to St. John Paul II. Culture, properly understood in my opinion, is at the service of our faith. This is an important message for us as Ukrainian Catholics, who have a faith supported by our cultural traditions and practices. This experience for Ukrainian Catholics makes them prime examples for Missionary Discipleship. The more we can evangelize others with the proper understanding of the role cultural expression, the more we can understand Her role as the perfect expression of inculturated evangelization. We are drawn closer to Her when we evangelize like Her.

I.I.: It was your desire to have the book “Our Lady of Guadalupe. Mother of the Civilization of Love” translated into Ukrainian. What message to the potential readers did you have in your heart at the beginning of the project?

Bp Bryan: I had the same message then as I have now – She is present to give them hope by drawing close to Her Son. I felt She, the Mother of God, wanted the book made available to the people of Ukraine when She said to Juan Diego during the first apparition, “Because truly I am honored to be your compassionate mother, yours and that of all the people that live together in this land, and also of all the other various lineages of men; those who love me, those who cry to me, those who seek me, those who trust in me. Because there [at my sacred house] truly will I hear their cry, their sadness, in order to remedy, to cure all their various troubles, their miseries, their pains. (Nican Mopohua 29-32)   For me, the numerous connections of the story and the history of the Ukrainian people made a great deal of sense. People of Ukraine love the Mother of God. They seek Her, they trust in Her, they cry out to Her with their sadness.  I strongly felt that if they could read about Her in their own language, I would have done my very small part in what She has planned.

I.I.: What role in spreading the message left by Our Lady of Guadalupe do the Knights of Columbus play?

Bp Bryan: The same way She gave dignity to Juan Diego by using his Tilma, I think She also wanted to give dignity to the humble yet ever public witness of the Knights of Columbus. The founder of the Knights of Columbus, Blessed Fr. Michael McGivney did, and continues to do, powerful things for the family through the Knights. During this year of St. Joseph, I think the Knights can do powerful things for the families of Ukraine by spreading the awareness of the closeness of the Mother of God through sharing the miracles of Our Lady of Guadalupe. So much strife tears away at the family unit in Ukraine today. Like the Mother of God enlisted the help of Juan Diego to work with the Bishop and the church, I believe She wants to do this with the Knights who work closely with the clergy and the church, to bring the people to Her Son, contributing to a civilization of love.

To this end, at what point does the gift of Mr Anderson be given to the Knights of Ukraine? Perhaps this is the point in time that they should be the ones to take this project and develop it. Juan Diego was a local lay person. I see the Knights playing this role. The intercession of Our Lady of Guadalupe in Ukraine is not just about information and spiritual transformation, but also about the dignity of the family that gets to be elevated in dignity the way Juan Diego and natives were elevated through Her choice of messenger. Perhaps the Knights are the messengers for family values that need to take Her story now, regarding its development, launching, and sustaining of the project as much as possible.  Working with the St. Sophia Religious Association of Ukrainian Catholic, Inc. is a definite plus overall.