«Голос переслідуваних»: Симпозіум до 80-ї річниці арешту й ув’язнення Патріярха Йосифа Сліпого та єпископів УГКЦ в Релігійному Товаристві українців католиків «Свята Софія» США.

80-ту річницю арешту й ув’язнення Патріярха Йосифа Сліпого та єпископів Української Греко-Католицької Церкви (УГКЦ) вшанували 12 квітня 2025 р. на форумі Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США (ТССА) що у Філадельфії. Головував на заході Микола Рудницький, декан академічної служби Манор коледжу. П’ять прелегентів зі Сполучених Штатів і Канади виступили з доповідями, що відображають тему симпозіуму.

Д-р Андрій Сороковський, Голова-емерит Українського Патріярхального Товариства говорив про те, як радянська держава використовувала закон для репресій проти духовенства та мирян Греко-Католицької Церкви в радянській Україні між ліквідацією Церкви в 1945-46 роках і її легалізацією в 1989-91 роках. Заборона Греко-Католицької Церкви та переслідування її вірних протягом цих сорока років було порушенням базового права людини: свободи совісті та віросповідання. За відсутності закону, який би прицільно забороняв УГКЦ, радянським прокурорам довелося проявити певну творчість у пошуку законів, за допомогою яких відбувалося переслідування та залякування вірян Церкви, переконання їх приєднатися до Російської Православної Церкви або принаймні відмовитися від відкритої релігійної діяльності. У перші повоєнні роки звинувачення у державній зраді, що передбачало найсуворіше покарання, могло бути висунуте практично кожному, хто пережив німецьку окупацію. Організаційні структури Греко-Католицької Церкви були пошкоджені, але спадкоємність єпископів збереглася. Деякі священнослужителі продовжували служити як таємно, так і у в’язницях і таборах. Чернечі громади діяли під виглядом звичайного спільного життя. Подекуди вірні збиралися в приватних оселях або просто неба.

На думку доповідача, тоталітарні репресії були ефективними. Частина духовенства та вірних УГКЦ вистояла аж до урядової лібералізації 1985 року, часткового виходу Церкви з підпілля 1987 року та її легалізації 1989-91 років. Після здобуття Україною незалежності наприкінці 1991 року спостерігається зріст релігійності.

Д-р Сороковський звернув увагу на переслідування, яких УГКЦ знову зазнає з 2014 року, цього разу на окупованих росією територіях сходу та півдня України. Застосовуються методи, подібні до радянських, у тому числі й зловживання законом. Доповідач переконаний, що приклад катакомбної церкви допоможе вистояти вірним УГКЦ в сучасних умовах.

Д-р Ірина Іванкович, Голова Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США, представила хронологію та географію ув’язнення Митрополита Йосифа Сліпого. Арештований 11 квітня 1945 р. разом з усіма ієрархами УГКЦ, очільник Церкви провів вісімнадцять років у радянських тюрмах і концтаборах. Як наголосила доповідачка, відомостей про ті роки каторжної праці, страждань, тортур і переслідувань було небагато протягом десятиліть. Деякі новіші публікації, як-от «Патріарх Йосиф Сліпий у документах радянських органів державної безпеки» (2012) та «Спогади» Патріярха (2014) пролили світло на архівні документи цього періоду життя митрополита. Відслідковуючи повідомлення преси 1968-1970 рр. про душпастирські подорожі Патріярха Сліпого до українських громад на поселеннях, зібрані Ольгою Вітошинською в «Подорожі Блаженнішого Йосифа VII, 1968-1970» (Подорожі Блаженнішого Йосифа VII, 1968-1970), і вибираючи фрагменти  спогадах митрополита доповідач виклав детальну хронологію та географію його ув’язнення. Вона підкреслила небажання, з яким Патріярх публічно говорив про свій тернистий шлях, незламність духу та непохитну віру перед лицем червоного терору. Повну версію хронології можна знайти в новій книзі д-реси Іванкович «Патріярх Йосиф Сліпий. Грані й орієнтири».

Преосвященний Браян Байда, єпарх Торонто і Східної Канади, говорив про біль і страждання мучеників-редемптористів, про те, як Богородиця перебуває з ними і навчає значення терпінь. Вона свідчила про любов Отця, коли супроводжувала Ісуса в Його святих терпіннях. Мученики роблять це з усім, що їм було дано в житті, аж до смерті. Блаженний єпископ Миколай Чарнецький, ЧНІ, був побитий до смерті і замерз. Блаженніший отець Іван Зятик, ЧНІ, загинув за віру. Блаженніший отець Зиновій Ковалик був прибитий до стіни в’язниці на глум над розп’яттям Ісуса. Це приклади людей, які черпали силу від Матері Божої у свідченні любові Отця. Блаженного єпископа Василя Величковського, ЧНІ, катували в психіатричній лікарні електричним струмом і хімікатами. Йому давали ліки, які викликали хворобу серця і зруйнували його нервову систему. Коли  в 1972 році наближався час його звільнення, йому знову дали ліки сповільненої дії, що спричинили його смерть. «Богородиця, наша Мати Неустанної Помочі – це наша НАДІЯ, наш захист, наша притулок, наша втіха і наша радість! Мученикипізнали Її такою», – наголосив єпископ Браян.

С. Еліана Ільницька, провінційна настоятелька Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в США, виступила з доповіддю «Служити любити: Блаженна Тарсикія Мацьків та героїчні чесноти Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в Катакомбній Церкві». Життя блаженної Тарсикії та її співсестер Служебниць Непорочної Марії відображає глибоке свідчення непохитної віри та безкорисливого служіння перед обличчям переслідувань і труднощів. Їхній шлях від затінених коридорів підземного виживання до тривалого розквіту надії в оновленій Церкві є потужним нагадуванням про те, що справжню святість можна знайти не лише в моменти слави, але й у тихих щоденних актах любові та жертви. «У її спадщині ми є свідками трансформаційної сили віри: тієї, яка перетворює страждання на провідник для духовного оновлення та продовжує надихати кожного віруючого жити життям, позначеним самовідданою любов’ю, стійкістю та непохитною відданістю Євангелії», – підсумувала с. Еліана.

Д-р Юрій Ісаїв розповів про героїчні чесноти свого дідуся, блаженного отця Миколи Конрада, якого більшовики вбили 26 червня 1941 р. «Блаженного Миколу Конрада заслужено називають покровителем студентства. Коли Патріярх Йосиф Сліпий навчався у Тернопільській гімназії, о. Конрад був одним із його вчителів. Зрештою, студент перевершив свого вчителя, і митрополит Андрей Шептиський призначив Йосифа Сліпого ректором Львівської духовної академії. У 1931 році Сліпий запросив о. Конрада викладати теологію та філософію і попросив написати підручник античної філософії, виданий у 1934 році. Йосиф Сліпий взявся за написання підручника середньовічної філософії, але, на жаль, книга не була опублікована з огляду на радянську окупацію в 1939 році. Можна також задатися питанням, скільки б ще «великих людей» виховав блаженний Конрад, якби його життя не обірвалося так раптово і непередбачувано у віці 65 років – у віці, в якому він був, як кажуть англійські вирази, «на вершині своєї гри», – підсумував доповідач.

У вітальному листі до учасників події Високопреосвященний Борис Ґудзяк, Митрополит-Архієпископ Філадельфійський, зазначив: «Цей симпозіум є життєвим голосом пам’яті, який особливо резонує сьогодні, коли світ прагне живих прикладів стійкості, духовної гідності та вірності Божій правді. Дякуємо за цю важливу ініціятиву, яка об’єднує уми та серця навколо нашої спільної спадщини.

Сьогодні наша Церква і наша країна стоять перед новими викликами і новими загрозами. Але для тих, хто бачить очима віри чітко хреснтий шлях і воскресіння Української Греко-Католицької Церкви і переконливо показують, що Бог є господар історії. Ми були свідками Його чудес у минулому, тому не повинні боятися чи сумніватися в майбутньому. З нами Бог».

На завершення симпозіуму, Владика Браян уділив благословення мощами Блаженної Тарсикії Мацьків і Блаженного Миколи Конрада.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

 

 

“The Voice of the Persecuted”: Symposium Commemorating the 80th Anniversary of the Arrest and Imprisonment of Patriarch Josyf Slipyj and the UGCC Bishops organized by St. Sophia Religious Association of Ukrainian Catholics, Inc.

On April 12, 2025, St. Sophia Religious Association of Ukrainian Catholics, USA (SSRA), organized a symposium in Philadelphia commemorating the 80th anniversary of the arrest and imprisonment of Patriarch Josyf Slipyj and the bishops of the Ukrainian Greek-Catholic Church (UGCC). Nicholas Rudnytzky, Dean of Academic Services, Manor College, chaired the event. Five United States and Canada speakers delivered papers on topics reflecting the symposium’s theme.

Dr Andrew Sorokowski, President -Emeritus of the Ukrainian Patriarchal Society, discussed how the Soviet state used law to repress the clergy and laity of the Greek-Catholic Church in Soviet Ukraine between the Church’s suppression in 1945-46 and its legalization in 1989-91. The suppression of the Greek-Catholic Church and the persecution of its believers over the next forty years was a violation of the most fundamental human right: freedom of conscience and religion. In the absence of a law specifically banning the UGCC, Soviet prosecutors had to exercise some creativity in finding laws by which to harass and intimidate members of the Church, persuade them to join the Russian Orthodox Church, or at least dissuade them from overt religious activity. In the immediate post-war years, an accusation of treason, which carried the highest penalties, could be leveled at virtually anyone who had survived the German occupation. The Greek-Catholic Church’s organizational structures were damaged, but the succession of bishops survived. Some clergy continued to serve, both clandestinely and in the prisons and labor camps. Monastic communities remained under the guise of ordinary communal living arrangements. Here and there, the faithful gathered in private dwellings or out of doors.

However, by the mid-1980s, a crisis had arisen in the UGCC, connected with an aging clergy, the deaths of bishops, and the departure of some of the faithful who had begun attending Russian Orthodox Churches and were becoming accustomed to them. The number of priests had been reduced by 90 percent. According to the speaker, totalitarian repression had been effective. Some of the UGCC’s clergy and faithful persisted right up to the government’s liberalization beginning in 1985, the Church’s partial emergence from the underground in 1987, and its legalization in 1989-91. After Ukraine’s independence at the end of 1991, there was a surge in ostensible religiosity.

Dr Sorokowski drew attention to the persecution the UGCC has again been suffering since 2014, this time in Russian-occupied territories in eastern and southern Ukraine. Methods similar to those of the Soviet regime, including the abuse of law, are being applied, even though the laws are different. He is convinced that the example of the catacomb church will help contemporary Ukrainian Greek-Catholics endure.

Dr Iryna Ivankovych, President of St. Sophia Religious Association, presented the chronology and geography of Metropolitan Josyf Slipyj’s imprisonment. Arrested on April 11, 1945, along with all the UGCC hierarchs, he spent eighteen years in Soviet prisons and concentration camps. As emphasized by the speaker, the information about those years of forced labor, suffering, torture, and persecution was sparse for decades. Some recent publications, such as Prof. Volodymyr Serhiychuk’s «Патріарх Йосиф Сліпий у документах радянських органів державної безпеки» (Patriarch Josyf Slipyj in the Documents of the Soviet State Security, 2012) and Patriarch’s «Спомини» (Memoirs, 2014), have shed some light on the archival documents from this period of Metropolitan’s life. By tracking press reports from 1968-1970 about the pastoral journeys of Metropolitan Slipyj to Ukrainian communities in exile, compiled by Olha Vitoshynska in «Подорожі Блаженнішого Йосифа VII, 1968-1970» (The Journeys of His Beatitude Josyf VII, 1968-1970), and selecting fragment for Metropolitan’s Memoirs, the speaker recorded a detailed chronology and geography of his imprisonment. She emphasized the reluctance with which Patriarch publicly spoke about his thorny path, indomitable spirit, and unwavering faith in the face of red terror. The full version of the chronology can be found in Dr. Ivankovych’s new book «Патріярх Йосиф Сліпий.Грані й орієнтири» (Patriarch Josyf Slipyj. Facets and Beacons).

Bishop Bryan Bayda, eparch of Toronto and Eastern Canada, spoke about the pain and suffering of the Redemptorist Martyrs, how the Mother of God accompanies them and teaches them the meaning of suffering and how to witness it. She witnessed to the love of the Father when She accompanied Jesus in His Holy Passion. Martyrs do this with all that they have been given in life, indeed, to the point of death. Blessed Bishop Nicholas Charnetsky, CSsR was beaten to death and froze. Blessed Father Ivan Ziatyk, CSsR died for the faith. Blessed Father Zynoviy Kovalyk was nailed to a prison wall in mockery of the crucifixion of Jesus. These are examples of people who drew strength from the Mother of God in witnessing to the love of the Father.  Blessed Bishop Vasyl Velychkowsky, CSsR was “tortured in a psychiatric hospital with electrical wire and chemicals. He was given drugs to cause heart disease and to ruin his nervous system. As the time of his release neared in 1972, he was again given drugs that worked slowly to cause his death. “The Theotokos, Our Mother of Perpetual Help is our HOPE, our protection, our refuge, our comfort and our joy! The martyrs knew Her in this way,” emphasized Bishop Bryan.

Sr. Eliana Ilnytsky, Provincial Superior of the Sisters Servants of Mary Immaculate in the USA, delivered a paper, “To Serve is to Love: Blessed Tarsykiya Matskiv and Heroic Virtues of Sisters Servants of Mary Immaculate in the Church of the Catacombs.” The life of Blessed Tarsykia and her fellow Sisters Servants of Mary Immaculate reflects a profound testimony of unwavering faith and selfless service in the face of persecution and hardship. Their journey from the shadowed corridors of underground survival to the enduring bloom of hope in a renewed Church stands as a powerful reminder that true sanctity is found not only in moments of glory but also in the quiet, daily acts of love and sacrifice. “In her legacy, we witness the transformative power of faith: one that turns suffering into a conduit for spiritual renewal and continues to inspire every believer to live a life marked by self-giving love, resilience, and an enduring commitment to the Gospel,” concluded Sr. Eliana.

Dr. George Isajiw spoke about the heroic virtues of his grandfather, Blessed Father Mykola Konrad, whom the Bolsheviks murdered on June 26, 1941. “Blessed Nicholas Konrad has been deservedly named as The Patron Of Students.  When Patriarch Josyf Slipyj was a young gymnasium student in Ternopil,  Konrad was one of his teachers.  Eventually the student surpassed his teacher and Josef Slipyj was appointed Rector of the Lviv Theological Academy by Metropolitan Andrey Sheptysky.  In 1931 Slipyj appointed Konrad to teach theology and  philosophy and  asked him to write a textbook of ancient philosophy, published in 1934.  Josyf Slipyj took it upon himself to write the textboot of mideaval philosophy but unfortunately,  it did  not get published because of the Soviet occupation in 1939.  One also wonders how many more “velikhy ludy” would have been nurtured by Blessed Konrad if his life had not been so abruptly and unforseeably ended at the age of 65 – an age at which he was, as the English expression goes “at the top of his game,” concluded the speaker.

In his letter to the participants, His Grace Borys Gudziak, Metropolitan-Archbishop of Philadelphia, noted, “This symposium is a vital voice of remembrance, resonating especially today, as the world longs for living examples of steadfastness, spiritual dignity, and fidelity to God’s truth. Thank you for this important initiative, which brings minds and hearts together around our shared heritage.

Today, our Church and our country face new challenges and new threats. But for those who see

with eyes of faith, the Via Crucis and resurrection of the Ukrainian Greek-Catholic Church clearly

and convincingly reveal that God is the Lord of history. We have witnessed His miraculous works in the past, and so we must not fear or doubt the future. God is with us.”

Those present were blessed with the relics of Blessed Tarsykiya and Blessed Father Mykola.

St. Sophia Press Bureau

Нова монографія «Патріярх Йосиф Сліпий. Грані й орієнтири»: до 80-річчя арешту й ув’язнення Ісповідника Віри.

11-го квітня 1945р. розпочалася репресивна кампанія проти Української Греко-Католицької Церкви. Арештом її очільника Митрополита Йосифа Сліпого (1892-1984) та усіх єпископів УГКЦ тоталітарна машина совєтського режиму позначила масштабний наступ на українство на духовній, інтелектуальній та культурній площинах. До 80-х роковин цієї сумної дати у львівському видавництві «Артос» побачила світ монографія «Патріярх Йосиф Сліпий. Грані й орієнтири» авторства Голови Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США (ТССА) д-р Ірини Іванкович.

Збірник «Патріярх Йосиф Сліпий. Грані й орієнтири» – це сукупність статей українською, англійською та польською мовами, які мали на меті донести багатогранність ролей Ісповідника Віри як українцям, так й іншомовним читачам. Опрацьовані в 2014-2024 рр. з джерельних та архівних матеріялів Центру студій спадщини Патріярха Йосифа Сліпого при ТССА, ці дослідження проливають світло на маловідомі виміри життєвих аксіом кардинала катакомбної Церкви. Доповнена Хресною Дорогою на базі життєвого шляху Йосифа Сліпого, раритетними світлинами, географією ув’язнення та трьох подорожей до США 1968, 1973 й 1976 рр., хронологічними таблицями, книга подає мовознавчі, літературнознавчі, соціологічні та мемуаристичні зацікавлення Патріярха, його спілкування з численними науковими установами та провідними науковцями тощо. Відбудова українства на поселеннях, боротьба за патріярший устрій Церкви, консолідація вірян навколо ідеї патріярхату, активне нагадування Вселенським Архієреям про «гори трупів і ріки крові» українців за вірність Апостольській Столиці, відстоювання прав УГКЦ зокрема у Польщі, будівництво академічних осередків, організація наукових сил навколо Українського Католицького та Українського Вільного університетів – ось лише короткий перелік орієнтирів, якими керувався Йосиф Сліпий у своїй пастирській діяльності і які представлено у збірнику. Вступне слово до книги написав Високопреосвященний Ігор Возьняк, Митрополит-Архієпископ Львівський.

У передмові до видання Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук зокрема зазначив: «Збірник «Патріярх Йосиф Сліпий. Грані й орієнтири» – це збірник досліджень Ірини Іванкович, які пропонують свіжий погляд на цього велета духу. Тут знаходимо опрацювання мовознавчого, літературознавчого, історичного, епістолярного, фактологічного дискурсу. Викладені поряд з українською статті англійською й польською мовами популяризують діяльність Йосифа Сліпого серед іншомовного читача, що в час гібридної війни є потужним інструментом поширення у світі достовірної інформації про Україну».

У післямові до збірника Його Еміненція Микола Кардинал Бичок наголосив: «Багатогранність особи Йосифа Сліпого вражає, захоплює, надихає. Тому-то (…) вітаємо з вдячністю напрацювання, котрі ставлять перед нами й іншомовними читачами образ душпастиря, науковця, інтелектуала, освітянина, етнарха, провідника, християнина, безкомпромісного борця за права Церкви і народу».

За словами Ірини Іванкович, «свого часу автор наукової біографії Йосифа Сліпого «Ісповідник між Сходом і Заходом. Портрет українського кардинала Йосифа Сліпого» американський учений Ярослав Пелікан звернув увагу на цікавий аспект:  «Незважаючи на те, що літератури про Кардинала Сліпого чимало, включно із мартирологічною біографією авторства [Мілени Рудницької] «Невидимі стигмати», […] говорити про справжню біографію Йосифа Сліпого у її звичному історіографічному значенні цього слова неможливо. Можливим є лише історичний портрет чи радше низка портретів кількох його головних покликань протягом життєвого шляху, як вони проявилися, а потім знайшли відображення у його активній діяльності останніх років життя».

Збірник «Патріярх Йосиф Сліпий. Грані й орієнтири» додає штрихів до кожного із цих портретів, які не лише не втратили своєї актуальності, а й набирають особливої гостроти у світлі ґеноцидної війни росії проти України. Глибинне вивчення спадщини та особи Йосифа Сліпого триває і ведуть його люди, життєве кредо яких суголосне з мотто Ісповідника Віри: “Per aspera ad astra!” Крізь терня до зірок!»

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

 

Про історію та культуру урумів говорили на форумі Товариства «Свята Софія» США

Тривають академічні вечори в Релігійному Товаристві українців католиків «Свята Софія» США. У четвер, 10 квітня, з доповіддю про історію та культуру урумів виступив історик-тюрколог Андрій Живачівський.

Доповідач з’ясував етимологічні корені тюркомовних греків України урумів. «Урум» означає «візантієць», «християнин» і є тюркомовною калькою етноніма «румой» або «ромйос», яким себе називають греки-еллінофони. Уруми самоідентифікують себе як етнічні греки. У сучасній етнографії урумами (або греками-урумами чи греко-татарами) прийнято називати тюркомовні групи греків.

Щодо походження приазовських урумів існує дві версії. Згідно з першою версією, уруми виникли або в результаті переходу частини греків Криму на кримськотатарську мову (за однією з гіпотез, тюркська мова була сприйнята частиною малоазійських греків, що переселилися до Криму). Відповідно до іншої — уруми виникли внаслідок прийняття частиною кримських татар християнства. Генетично підтверджується друга версія: найближчими до урумів виявилися південнобережні кримські татари, а найвіддаленішіми — сучасні греки.

Історично греки Криму (а пізніше й Надазов’я; сучасна Донецька область) були представлені двома групами: елліномовними румеями і тюркомовними урумами (також відомими як греко-татари). Обидві групи населяли регіон століттями (вони складалися з нащадків грецьких колоністів 6 століття до н. е. — 4 століття н. е., а також тих, хто в різний час іммігрував з Анатолії), однак останні пройшли через ряд соціальних і культурних процесів, в результаті яких їх рідною мовою стала кримськотатарська.

У 1777 році, після анексії Криму Росією, за наказом Катерини II всі греки півострова були розселені в Надазов’ї, відтоді вони відомі як надазовські греки. Деякі західні лінгвісти вважають, що говірка надазовських урумів відрізняється від кримськотатарської на більш, ніж діалектному рівні, внаслідок чого її вважають окремою мовою кипчацької підгрупи. Окремо виділяють огузький діялект. На відміну від шкіл з викладанням понтійською грецькою, якою спілкувались румеї, урумських шкіл в Україні ніколи не існувало. До 1937 року були школи з викладанням урумською мовою. Підготовка вчителів велась у Маріупольському грецькому педагогічному технікумі. За оцінкою тюрколога Миколи Баксакова, у 1969 році існувало близько 60 тисяч носіїв урумської мови. За Всеукраїнським переписом 2001 року, з 77,516 греків Донецької області тільки 112 не вказали рідною мовою «мову своєї народності» (грецьку мову) — українську та російську.

Впродовж історії уруми були ізольованою етнічною одиницею і не селилися в населених пунктах румеїв. За словами доповідача, до повномасштабного вторгнення уруми в Україні компактно мешкали у 29 населених пунктах Донецької області: Маріуполі, Старому Криму, Великоновосілківському районі (Богатир, Велика Новосілка, Георгіївка, Дніпроенергія, Комар, Малий Кременчук, Новий Комар, Улакли, Червона Зірка, Ялта), Першотравневому районі (Перштотравневе), Старобешівському районі (Бешев), Тельманівському районі (Андріївка, Білокамянка, Гранітне, Кам’янка, Малогнатівка, Новоласпа, Новомрʼнка, Новоселівка, Старогнатівка, Старосласпа); Запорізької області: Куйбишевський район (Новомилтівка, Новий Кременчук).

Більшість урумів є православними. Частина урумів прийняла Іслам, тим самим асимілювавшися із кримськими татарами. Доповідь Андрій Живачівський завершив показом відео про новорічні традиції та звичаї урумеїв.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

27-ма благодійна майстерка на підтримку ЗСУ

Чудовий вечір з користю для #зсунайкращі в St Sophia Religious Assn of Ukrainian Catholics, USA🌷

Капелюшок-фасцинатор- це аксесуар, який точно повинна мати кожна панянка 👒👒👒👒

Разом з мега-талановитою ІриноюМізь ми виготовили таку красу для Благодійного Балу Квітів 10 травня з нагоди Дня Матері🌷❤️

Оцініть, наскільки змінюється аура жінки та дівчини з такими ніжними і вишуканими доповненнями до образу 😍

Спасибі усім майстриням, які сьогодні вправно і творчо працювали для добра шляхетної справи

У Філадельфії говорили про публічне мистецтво в Україні як засіб боротьби за незалежність

Розпочалися весняні семестральні лекції в Релігійному Товаристві українців католиків «Свята Софія» США. Інавгураційний виклад, що відбувся 3 квітня, був присвячений темі «Публічне мистецтво в Україні – засіб боротьби за незалежність». Доповідь виголосила художниця, кандидат педагогічних наук Римма Миленкова.

За словами прелегентки, мистецтво й митці у всі часи прагнули до незалежності, бо людська креативність є проявом найвищої свободи. Проте з давніх часів влада використовувала митців для впливу на суспільство. Цей болючий конфлікт криється як у прихованих трагедіях, так і видимий на поверхні – він написаний текстами наших міст, виявляється у парках, скульптурах, муралах, й архітектурі будинків.

Відтак, Римма Міленкова представила короткий огляд публічного мистецтва в Україні з фокусом на мозаїки, мурали  та пам’ятники. Мисткиня пропонує розглядати публічне мистецтво з точки зору засобу прояву ідентичності, впливу на соціальну свідомість, і пропаганди. Як зазначила художниця, мета її лекції – пробудити критичне мислення в аналізі публічного мистецтва й надати слухачам поле для формування власного ставлення до інформації.

 

З допомогою візуальних матеріялів доповідачка проаналізувала роль публічного мистецтва за часів радянського режиму. Вона зокрема з’ясувала складний народний феномен скидання скульптур Леніну. На її думку, це процес вирішує багато питань ідентичності: це – публічна артикуляція ідей, десакралізація старих міфів, переосмислення історичних постатей, залякування ідеологічних опонентів. Далі Р. Миленкова перейшла до періоду набуття Незалежності й сучасного періоду історії України, а також говорила про Майдан Незалежності й Батьківщину-мати у Києві, мурали у Харкові, пам’ятники у Сумах та презентацію України на Венеційському бієнале сучасного мистецтва. Вона поставила кілька знакових питань: чи може митець бути поза політикою? Знищення радянського мистецтва – порятунок чи вандалізм? Що робити з мистецтвом радянського періоду? Яким буде нове публічне мистецтво України?

Мистецьким доповненням доповіді стала авторська виставка 8 колажних міні-ілюстрацій для проєкту «Ательє історій». Об’єднуючим символом цієї ініціятиви є мотив “бабусин квадрат”. У різних культурах цей елемент асоціюється з метафізичними уявленнями про сталість, впевненість, силу життя. “Бабусин квадрат” починається з ланцюжків і завершується їх з’єднанням. 12 “Бабусиних квадратів” були спеціально зв’язані для створення поштівок, 12 схем було відреставровано та намальовано для користування майстринь в усьому світі. За словами організаторів, «ми зібрали українок та румунок для спільної ініціятиви “Тепло як вдома”, щоби зв’язати 30 капелюхів для дітей Румунії з особливими потребами. Ця робота – символічний дар країні, яка прийняла нас з теплом і дала прихисток багатьом українським родинам». Як зазначила Р. Миленкова, «то були історії людей, які рятувалися від стресу, пов’язаному з війною, завдяки в’язанню шаликів, рукавичок, іграшок. Ілюстрації були використані проєктом у цифровому виді, а оригінали лишилися в мене».

На завершення вечора, мисткиня відповіла на запитання авдиторії.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

Молодь американського Товариства українців католиків «Свята Софія» відбула великопісні реколекції в США і в Україні

Молодь американського Товариства українців католиків «Свята Софія» відбула Великопісні реколекції в США і в Україні. 28-30 березня на базі Музейно-меморіяльного комплексу ім. Патріярха Йосифа Сліпого у Заздрості на Тернопільщині відбувся дванадцятий майстер-клас для християнських англомовних аніматорів (ШАХА). Захід зорганізувало Релігійне Товариство українців католиків «Свята Софія» США (ТСС А). Лекції вів о. Тарас Книш, ЗНІ.

У майстер-класі взяли участь 16 юнаків та дівчат з різних областей України, які навчаються у Військово-морському ліцеї ім. Віце-адмірала В. Безкоровайного м. Одеса (ВМЛ). Ключовим елементом занять була участь англомовного священника, адже лекційні науки, практичні заняття, перегляд кінофільму, молитви та богослужіння велись англійською мовою. Тема 12-ої зустрічі носила символічну назву “Take Up Your Cross” (Візьми свій Хрест).

О. Кшик побудував семінарі навколо кожного слова теми майстер-класу: Take – візьми участь у цій нагоді; Up – поглянь угору на Ісуса як на нашу мету; Your – твій підхід до Великого посту і як ти його бачиш; Cross – хрест, який Господь довірив Тобі. Понадто, юнаки і дівчата взяли участь у практичних заняттях «Ігри і спортивні естафети» та «Банси», а також мали можливість опрацювати програму Великодніх таборів. Під час майстер-класу учасники відбули прощу до Марійського духовного центру у Зарваниці, де пройшли Хресну Дорогу та молилися за Україну перед чудотворною іконою Пресвятої Богородиці.

У п’ятницю, 28 березня, на запрошення заступника Голови Патріяршої комісії у справах молоді о. Романа Демуша, молодь ШАХА провела презентацію про істрорію, місію, діяльність проєкту на форумі Молодіжного простору у м. Тернопіль. У зустрічі взяли участь: о. Роман Демуш – заступник голови Патріяршоі комісії УГКЦ у справах молоді; Юлія Сиротюк- секретарка Патріяршоі комісії УГКЦ у справах молоді, менеджерка проєктів; Софія Костенко – відповідальна за проєкти і SMM – менеджер Патріяршоі комісії УГКЦ у справах молоді; О. Олег Попівняк –  референт молоді при Молодіжній комісії Тернопілько-Зборівської Архиєпархії; О. Роман Підгайний – духівник УМХ при парафії Святого Духа; Оксана Шупер – секретарка Молодіжної комісії Тернопілько-Зборівської Архиєпархії.

Особливою була віртуальна зустріч з вихованцями Школи шляхетного юнацтва ТССА, які саме цими днями відбули великопісні реколекційні науки з віце-канцлером Філадельфійської Архиєпархії о. Русланом Боровим у на Оселі ім. Ольжича що у Лігайтоні (Пенсильванія). Молодь роздумувала над образом Бога без фільтрів; над власним образом та тим, як нас бачать інші і бачить Бог; над над історією й значенням сповіді; молилися Божественною Літургією за перемогу і мир в Україні; взяла участь у майстерці з писання традиційних писанок, Як повідомлялось раніше, Школу шляхетного юнацтва створено восени 2023 року для молоді 12-17 років. Основним фундаментом просвітницького проєкту є: духовність, інтелект, етика, естетика.

Нагадаємо, що Школу англомовних християнських аніматорів (ШАХА) було засновано в липні 2017 року при благодійній літній школі англійської мови у Заздрості. До пандемії та повномасштабного вторгнення аніматори ШАХА регулярно проходили відповідну підготовку – мовну, культурологічну та насамперед духовну – під час триденних майстер-класів за участі англомовних священників. Відтак, свої навички вони застосовували на практиці англомовних християнських таборів, яких досі було проведено понад 50 в різних куточках України. Головним координатором ШАХА в Україні є викладачка англійської мови ВМЛ Тетяна Ветлинська.

Як зазначила Голова Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США Ірини Іванкович, «радіємо, що навколо Товариства як у США, так і в Україні гуртується свідома молодь. У Філадельфії значний відсоток вихованців становлять вимушено переміщені особи. В Україні ж, попри жорстокі умови війни, наше юнацтво, особливо під обстрілами в Одесі, не втрачає бажання служити і плекати християнські цінності. Тема дванадцятого майстер-класу гармонійно віддзеркалює головні принципи Великопісної мандрівки до Воскресіння. Як повторював засновник Товариства «Свята Софія» США Патріярх Йосиф Сліпий, «крізь терня до зірок»».

                                                                                   Прес-служба Товариства «Свята Софія» США

Школа англомовних християнських аніматорів (ШАХА) в Тернополі

Інвестиція в молодь – це найкращий спосіб забезпечення майбутнього усієї нації.
📌Ми в St Sophia Religious Assn of Ukrainian Catholics, USA розуміємо цю аксіому і в дусі заповіту нашого фундатора Слуги Божого Патріярха Йосифа Сліпого плекаємо юнацтво як в США, так і в Україні.
📌Школа англомовних християнських аніматорів (ШАХА)- це проєкт Товариства, який започатковано у Рідна Хата Йосифа Сліпого влітку 2017 року саме з подачі молоді. Понад 50 англомовних християнських таборів в різних куточках України; покоління аніматорів, які залишили свій слід на візерунку ШАХА; діяльність в умовах пандемії і війни; співпраця з молоддю Канади; праця на місійних теренах УГКЦ – ось далеко неповний перелік здобутків ШАХА.
📌Про ці та інші успіхи, про  задум, історію і сучасність представники Одеський осередок ШАХА вихованці й наставники Військово-морський ліцей розповіли на форумі Молодіжного простору у Тернополі.
📌У зустрічі взяли участь: о. Роман Демуш – заступник голови Патріяршоі комісії УГКЦ у справах молоді;
Юлія Сиротюк- секретарка Патріяршоі комісії УГКЦ у справах молоді, менеджерка проєктів;
Софія Костенко – відповідальна за проєкти і SMM – менеджер Патріяршоі комісії УГКЦ у справах молоді;
О Олег Попівняк –  референт молоді при Молодіжній комісії Тернопілько-Зборівської Архиєпархії;
О Роман Підгайний – духівник УМХ при парафії Святого Духа;
Оксана Шупер – секретарка Молодіжної комісії Тернопілько-Зборівської Архиєпархії.
📌Вдячні Roman Demush за запрошення, гостинність і екскурсію містом🇺🇦
📌Дякую нашим аніматорам за достойне обличчя проєкту 🫶🏻💛💙 ви наша гордість 🇺🇦
📌Працюємо далі

26-та благодійна майстерка на підтримку ЗСУ

У жінки ніколи не буває забагато намиста 😄 і сьогодні колекція наших майстринь поповнилася іще однією вишуканою красою з баламутів👏🏻 дякуючи неймовірній Oksana Terleckyj 26-тий (важко повірити 🫣) благодійний майстер-клас «Магія намиста-6» в St Sophia Religious Assn of Ukrainian Catholics, USA подарував нам незабутні хвилини спілкування, позитиву, тепла, і поклав у скарбничку #зсунайкращі $475 🎉👏🏻
Слова вдячності для Оксани Терлецькоіза волонтерську посвяту, чарівне намисто на розіграш і готовність завжди послужити добрій справі❤️
Щире спасибі усім дівчатам, особливо нашим наймолодшим майстриням, які  прикрасили день своєю присутністю🫶🏻❤️
До наступних творчих зустрічей 🫶🏻

Центр студій спадщини Патріярха Йосифа Сліпого у Філадельіфії провів 16-ий конкурс декламації з нагоди 95-ліття від дня народження Ліни Костенко

З нагоди 95-ліття видатної української поетеси Ліни Костенко у суботу, 22 березня 2025 р., у Філадельфії відбувся конкурс декламації «Крилатим ґрунту не треба». Поетичні змагання, у яких взяли участь учні 9-12 класів Нашої Української Рідної Школи (НУРШ), зорганізував Центр студій спадщини Патріярха Йосифа Сліпого, що діє при Релігійному Товаристві українців католиків «Свята Софія» США (ТСС А). Це шістнадцятий конкурс, який відбувся у НУРШ з ініціятиви ТСС А і який припав на Національний тиждень читання поезії.

Журі у складі Ірини Геґедош, Директорки НУРШ; Ірини Іванкович, Голови ТСС А; Марії Удуд, заступниці Директорки оцінювали учасників за наступними критеріями: плавність декламації; чіткість вимови; інтонація; артистичність виконання; драматизм декламації; постава. У висліді конкурсу журі відзначило: переможицю – Юлію Курніцьку (12 кл.) , призерку – Софію Гурин (11-Б кл.)  і лавреата – Данила Токара (10-А кл.)

Під час нагородження члени журі відзначили високий рівень підготовки конкурсантів, яких було нагороджено грамотами та призами. Директорка НУРШ Ірина Геґедош підкреслила невтомний тврочий потенціял Ліни Костенко, котра довгі десятиліття благословить і поповгонює скарбницю української літератури. Спонсор подї – Центр студій спадщини Патріярха Йосифа Сліпого подбав про нагороди для переможців.

Звертаючись до учасників конкурсу, Голова ТСС А Ірина Іванкович зазначила: «Слова Ліни Костенко – «крилатим ґрунту не треба» – особливо суголосні з думкою Патріярха Йосифа Сліпого, який стверджував: «Два крила, якими підноситься людський дух у безкраї простори, це віра і наука». Пам’ятайте про це особливо у час буревіїв, коли здається, що політ неможливий. Ми народжені для перемог».

Довідка: Конкурси декламації було започатковано у 2013 році. Тематика подій була присвячена маркантним постатям української літератури та історії, серед яких: Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Василь Симоненко, Олександр Олесь, Василь Стус, Митрополит Андрей Шептицький, Патріярх Йосиф Сліпий, а також важливим державним та релігійним святам: Різдву та Воскресінню Христовому, Дню Матері, Дню захисника й захисниці та ін.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

Світлини (з архівів Центру студій спадщини): Учасники, переможці та журі конкурсу

Підтримка України в час війни

Голова Товариства “Свята Софія” США (ТССА) д-р Ірина Іванкович і бухгалтер Представництва ТСС А в Україні Любов Янішевська про підтримку України в час війни у віртуальній розмові з представником Тернопільської облдержадміністрації Ігорем Кульчицьким.
Патріотичне виховання молоді на засадах спадщини Йосифа Сліпого є важливим кроком у зміцненні національної свідомості та духовної стійкості українців. Співпраця Тернопільщини з товариством «Свята Софія» (США) сприятиме реалізації культурно-освітніх ініціатив, що підтримують українську ідентичність у світі. 🇺🇦 🇺🇸
 
Patriotic education of Ukrainian youth in the spirit of Patriarch Josyf Slipyj’s legacy is an important step in strengthening the people’s national consciousness and spiritual resilience. Cooperation between the Ternopil region and St. Sophia Religious Association of Ukrainian Catholics, Inc, USA, has significantly contributed to implementing cultural and educational initiatives supporting Ukrainian identity worldwide.