Зустріч в Католицькому університеті Америки

Будуємо мости академічної співпраці

14 вересня, в рамках робочого візиту до США, ректорка Українського Вільного Університету проф. Д-р Лариса Дідковська зустрілася з о. д-ром Марком Морозовичем, професором літургійних студій Католицького університету Америки що у Вашингтоні, директором Центру українських студій ім. Владики Василя Лостена.

В ході зустрічі обидві сторони обговорили особливості вищої освіти в США та Німеччині, накреслили напрямні наукової, культурної та академічної співпраці через організацію конференцій, симпозіумів і видавничих проєктів.
До співпраці запрошено Релігійне Товариство українців католиків «Свята Софія» США, фундатор якого Патріярх Йосиф Сліпий високо цінував науку загалом, а її богословський та національний вимір зокрема.

Очільниця УВУ відвідала кемпус та передала в дар Католицькому університету Америки монографію «Соціально-культурна адаптація в імміграції».

Зустріч пройшла в дружній, партнерській атмосфері.

Про трансформацію і способи збереження української ідентичности в умовах війни говорили у Вашингтоні

У неділю, 13 вересня, в парафії Пресвятої Родини у Вашингтоні, округ Колумбія, відбулася зустріч із ректоркою Українського Вільного Університету проф. д-р Ларисою Дідковською. Відома українська психологиня, яка перебуває у США з робочим візитом на запрошення Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США, поділилася міркуваннями про трансформацію та способи збереження української ідентичности в умовах війни.

У центрі розмови були психологічні й суспільні наслідки повномасштабного російського вторгнення, зміни у самоусвідомленні українців, роль віри, культури й солідарности, а також місія світового українства у збереженні національної ідентичности та підтримці України.

За словами проф. Лариси Дідковської, війна стала для українців екзистенційним випробуванням, зруйнувала звичне відчуття безпеки, позбавила мільйони людей усталених життєвих орієнтирів та змусила багатьох залишити свої домівки. Водночас відповіддю українського суспільства на загрозу стала безпрецедентна мобілізація внутрішніх ресурсів, консолідація та горизонтальна солідарність.

Одним із найважливіших психологічних зсувів воєнного часу, наголосила ректорка УВУ, є перехід від позиції жертви до активної суб’єктности та особистої відповідальности. Українці дедалі рішучіше відмовляються від нав’язаного комплексу меншовартости й безпорадности, обираючи свободу, гідність та право самостійно визначати власне майбутнє.

Під час зустрічі було виокремлено три основні виміри трансформації української ідентичности. Екзистенційний проявляється у переоцінці цінностей та усвідомленні переваги свободи, гідности і людського життя над матеріальними благами. Соціально-колективний знаходить вияв у взаємній довірі, масовому волонтерстві, взаємодопомозі та відчутті належности до спільноти. Культурно-історичний пов’язаний із деколоніальним розривом, переосмисленням історії, мовним зсувом та поверненням до українського культурного коріння.

Окрему увагу було приділено посттравматичному зростанню. Досвід війни, попри біль і втрати, може сприяти глибшому усвідомленню цінности життя, зміцненню особистісної сили, переосмисленню життєвих пріоритетів та поглибленню стосунків із близькими і громадою. Для багатьох українців випробування війною також стає поштовхом до духовного зміцнення та пошуку фундаментальних сенсів буття.

Важливою опорою психологічної стійкости залишається віра. У час невизначености вона може ставати екзистенційним якорем, який допомагає зберігати надію. Релігійні громади водночас перетворюються на важливі осередки психоемоційної підтримки, волонтерства та взаємодопомоги.

Особливу роль у час війни має і світове українство. Серед його ключових завдань — адвокація України та донесення правди про російську агресію до міжнародних центрів ухвалення рішень, збереження української мови, культури та історичної пам’яті для наступних поколінь, а також постійна гуманітарна, фінансова, медична й психологічна підтримка України.

Серед головних опор української стійкости проф. Лариса Дідковська назвала єдність і солідарність, культурну спадщину та інтелектуальний спротив. Важливим осередком такого спротиву вже понад століття залишається Український Вільний Університет у Мюнхені.

«Українська ідентичність не просто зберігається у випробуваннях війни — вона гартується, набуває нових екзистенційних сенсів і стає нездоланною силою нашого відродження», — наголосила ректорка Українського Вільного Університету проф. д-р Лариса Дідковська.

Заснований 1921 року Український Вільний Університет уже понад століття є унікальним осередком вільної української науки, культури та інтелектуального спротиву в Європі. Сьогодні УВУ продовжує місію підготовки наукових кадрів, плекання української національної свідомости та розбудови міжнародних зв’язків України.

В рамках перебування у столиці США очільниця УВУ зустрілася з Директором Інституту Архангела Гавриїла о. Юрієм Козловським.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

Про трансформації та психологічні ресурси української ідентичности в умовах війни говорили у Філадельфії

У суботу, 12 вересня, в Нашій Українській Рідній Школі у Філадельфії відбулася зустріч педагогічного колективу з ректоркою Українського Вільного Університету проф. д-р Ларисою Дідковською. Науковиця перебуває у США з робочим візитом на запрошення Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США.

Темою дискусії стали трансформації української ідентичности та психологічні ресурси її збереження в умовах війни.

За словами психологині, випробування війною є каталізатором прискореного самоусвідомлення, переосмислення національного коріння та віднайдення внутрішньої стійкости. Проф. Дідковська, зокрема, окреслила феномен української ідентичности у двох вимірах: до повномасштабного вторгнення, коли ідентичність нерідко сприймалася як така, що існує «за замовчуванням», та в умовах війни, коли національна тотожність набула характеру свідомого екзистенційного самовизначення.

Говорячи про травму та посттравматичне зростання, проф. Дідковська окреслила шляхи відновлення ментальної сили, наголосивши, що травма не є вироком, а може стати точкою трансформації. Важливими чинниками такого відновлення є осмислення колективного досвіду, посттравматичне зростання та переоцінка життєвих сенсів.

Серед ключових трансформацій свідомости під час війни доповідачка виокремила суб’єктність, солідарність і глобальність. Водночас важливими опорами стійкости та джерелами відновлення внутрішньої сили є мова й наратив, історична пам’ять, спільнота, традиції та ритуали, а також ціннісна дія.

Окрему увагу проф. Дідковська приділила освітній місії української діяспори. Серед її головних завдань вона назвала створення психологічно безпечного простору, збереження і плекання української мови, виховання позитивної української ідентичности, а також усвідомлення педагогами власних ресурсів і запобігання професійному вигоранню задля збереження наснаги у праці з молоддю.

Лекторка також представила практичні психологічні техніки збереження та відновлення внутрішнього ресурсу для педагогів і вихованців та окреслила основні етапи адаптації ідентичности в умовах тривалого випробування: мобілізацію, виснаження, інтеграцію та розвиток.

Звертаючись до освітян, проф. Дідковська наголосила на особливій ролі Українського Вільного Університету — своєрідного інтелектуального форпосту українства за кордоном, який уже 105 років зберігає та розвиває вільну українську наукову думку в серці Європи.

Підсумовуючи зустріч, науковиця зазначила:

«Ідентичність — це не лише данина минулому; це наш щоденний свідомий вибір і найміцніший психологічний щит у часи випробувань».

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

У Філадельфії говорили про архіви Леґіону УСС

Розпочався осінній семестр викладів Релігійного Товариства українців католиків “Свята Софія” США. У вівторок, 8 вересня, до 110-ї річниці легендарних боїв легіону Українських Січових Стрільців на горі Лисоні поблизу Бережан на Тернопільщині, з доповіддю на тему “Відкритий фотоархів Леґіону УСС як форма збереження історичної пам’яти” виступив д-р Василь Лопух.

Під час зустрічі доповідач представив підсумки роботи цифрового фотоархіву «Леґіон Українських Січових Стрільців», відкритого для публічного доступу 14 березня 2025 року. Особливу увагу було приділено наповненню архіву, взаємодії з користувачами, географії авдиторії та поширенню проєкту в українському й міжнародному медійному просторі.

Станом на кінець травня 2026 року цифровий архів налічував 6374 фотоматеріяли з фондів Українського музею та бібліотеки у Стемфорді, Наукового товариства ім. Шевченка в Америці, Української Вільної Академії Наук, Львівського історичного музею, УКОЦ-Осередку у Вінніпезі, Українсько-Канадського Дослідчо-Документаційного Центру в Торонто та приватних колекцій. На вебсторінці також оприлюднено поіменні списки вояків Українських Січових Стрільців, списки втрат, публікації та коментарі користувачів.

Значну частину світлин уже вдалося атрибутувати. Водночас близько 2650 фотографій досі не мають встановленого авторства, точного опису подій або ідентифікації зображених осіб. Саме тому архів залишається відкритим дослідницьким простором і має значний потенціял для подальших історичних відкриттів.

Як зазначив д-р Василь Лопух, база даних продовжуватиме розширюватися. Частина нових матеріялів уже отримана й очікує на опрацювання та підготовку до публікації. Триває також пошук інших архівних фондів, що зберігаються в Україні та за її межами.

Під час доповіді було представлено статистику функціонування проєкту за 14 місяців — від квітня 2025-го до травня 2026 року. За даними платформи SmugMug, від часу відкриття вебсторінки до 31 травня 2026 року було зафіксовано близько 5,4 мільйона переглядів фотографій. При цьому йдеться саме про кількість звернень до сторінок і світлин, а не про число унікальних користувачів: один відвідувач міг переглянути багато зображень або неодноразово повертатися до архіву.

Найбільше переглядів припадає на матеріяли з фонду Українського музею та бібліотеки у Стемфорді. Географія користувачів охоплює понад 60 країн світу, серед яких Україна, США, Канада, Польща, Німеччина та інші держави. Така широка географія, тривалість інтересу до ресурсу та активність відвідувачів свідчать про значне міжнародне зацікавлення проєктом.

Окремою темою стала участь користувачів у наповненні архіву новими відомостями. Станом на травень 2026 року до фотографій було залишено понад 900 коментарів. Опрацьований реєстр містить 797 дописів щонайменше від 49 авторів. Серед найактивніших коментаторів — Юрій Юзич, Петро Мороз та Андрій Бойда.

Коментарі користувачів нерідко дають змогу встановити імена зображених на світлинах осіб, уточнити місцевість чи обставини подій, доповнити біографічні відомості про вояків. Таким чином, відвідувачі ресурсу фактично стають співучасниками дослідницького процесу.

Для заохочення такої співпраці та як подяку всім дописувачам Василь Вечорик, колега і партнер д-ра Василя Лопуха у роботі над проєктом, запропонував створити на вебсторінці окрему рубрику «КОМЕНТАРІ», де відображатиметься статистика участи кожного, хто допомагає уточнювати інформацію про архівні фотографії.

Проєкт отримав підтримку та інформаційне поширення з боку Наукового товариства ім. Шевченка в Україні, США та Канаді, Інституту історії України НАН України, Harvard Ukrainian Research Institute, Українського музею та бібліотеки у Стемфорді, Українського інституту національної пам’яті та інших наукових і громадських установ. Упродовж цього часу відбулися численні лекції, презентації та міжнародні наукові заходи, присвячені фотоархіву.

Про нього писали «Українська правда», «Український тиждень», Zaxid.net, «Локальна історія», «Вечірній Київ», «Збруч», «Свобода» та інші медіа. Д-р Василь Лопух подякував журналістам, які сприяли широкому розголосові проєкту, особливо Євгенові Руденку з «Української правди», чия публікація набрала 48 761 прочитання, Дарії Гірній, чий репортаж на YouTube-каналі «Обличчя Незалежності» отримав 50 847 переглядів, а також Тетяні Яценко-Блаженко — за серію публікацій у періодичних виданнях.

За словами доповідача, проєкт поступово переріс рамки звичайного цифрового архіву. Сьогодні він є міжнародною платформою збереження історичної пам’яти та співпраці між архівами, музеями, науковцями, краєзнавцями і широкою громадськістю. Поєднання великого масиву історичних джерел, мільйонів переглядів та активної участи користувачів робить його одним із помітних українських цифрових історичних проєктів останніх років.

Робота над архівом триває. Однією з найближчих новинок стане публікація унікальних малюнків Олекси Новаківського, які невдовзі зможуть побачити відвідувачі ресурсу.

Зустріч у Філадельфії стала першою в осінньому семестрі викладів Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США та ще однією нагодою привернути увагу громадськости до збереження, дослідження й повернення в суспільну пам’ять унікальної спадщини Леґіону Українських Січових Стрільців.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

У Заздрості вшанували пам’ять про Патріярха Йосифа Сліпого

7 вересня, пам’ять про Ісповідника Віри Патріярха Йосифа Сліпого вшанували в Музейно-меморіяльному комплексі «Рідна хата» у Заздрості що на Тернопільщині. Цього дня, 42 роки тому у Римі, Кардинал Катакомбної Церкви відійшов у вічність.

У заході взяли участь учні 4 і 9 класів Заздрістської гімназії імені Йосифа Сліпого. Панахиду буля погруддя Блаженнішого відслужив о. Роман Завіша, парох місцевої церкви св. Йосифа Обручника. «Будьте гідними земляками нашого Патріярха, беріть за приклад його любов до рідної України і церкви», – наголосив о. Роман, звертаючись до молоді.

Учні підготували літературну частину події, в рамках якої лунали поетичні композиції, присвячені Йосифу Сліпому й Україні.

У своєму слові до дітей голова Представництва Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США в Україні Данута Іванкович зазначила: «Ви покоління сили. Ваші ровесники на Заході живуть у спокої, не знають, що то укриття, шахеди. Ви не тільки знаєте, ви з цим живете, вчитесь, допомагаєте батькам. Не бійтесь великих мрій, творіть добро, завжди Великого бажайте».

Нагадаємо, що Патріярх Йосиф Сліпий народився 17 лютого 1892 року у с. Заздрість Тернопільської обл. Заходами Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США тут було споруджено Музейно-меморіяльний комплекс «Рідна хата», який знаходиться під опікою його Представництва в Україні.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США