19 вересня в Науковому товаристві ім. Шевченка в Нью-Йорку відбулася лекція ректорки Українського вільного університету, професорки кафедри психології Львівського національного університету імені Івана Франка, д-р Лариси Дідковської на тему «Трансформації та шляхи збереження української ідентичности в умовах війни».
Захід відбувся в межах робочого візиту науковиці до США на запрошення Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США.
У центрі доповіді були екзистенційні виклики повномасштабної війни, зміни у свідомості українців, психологічні механізми національної консолідації та стратегії збереження української ідентичності в Україні й за її межами.
Проф. Дідковська наголосила, що українська ідентичність формується на перетині мови, історичної пам’яті, спільних цінностей і прагнення свободи. В умовах війни ці складові стали важливими чинниками психологічної стійкості суспільства. Відчуття приналежності до спільноти допомагає трансформувати індивідуальну й колективну травму в джерело гідності, солідарності та опору екзистенційній загрозі.
Однією з визначальних змін воєнного часу стала масштабна національна консолідація. Наведені під час лекції соціологічні дані засвідчують, що 92% громадян усвідомлюють себе передусім українцями. Повномасштабна російська агресія прискорила становлення модерної української політичної нації та перехід від регіональної чи постсовєтської ідентифікації до усвідомленої громадянської відповідальності й вибору державної суб’єктності.
Серед ключових трансформацій проф. Дідковська виокремила деколонізацію суспільної свідомості, переосмислення імперських і колоніальних міфів, дерусифікацію публічного простору та повернення до власного культурного коріння.
Окрему увагу було приділено мовній суб’єктності. Свідомий перехід значної частини громадян на українську мову в повсякденному спілкуванні засвідчив її дедалі виразніше сприйняття як простору безпеки, солідарності та одного з головних маркерів національної ідентичності.
Безпрецедентна активізація волонтерського руху й масштаб суспільної взаємодопомоги продемонстрували новий рівень громадянської відповідальності, за якого кожна людина може відчувати себе безпосереднім учасником захисту держави, суспільства та культури.
Важливою частиною лекції стала тема психологічної резильєнтності українців. Доповідачка наголосила, що переживання війни не обмежується досвідом травми: суспільство демонструє здатність до посттравматичного зростання через активну дію, адаптацію, взаємну підтримку та згуртування. Збереження гідності й відмова підкорятися агресору зміцнюють психологічну стійкість як людини, так і суспільства.
Для мільйонів українців, змушених покинути свої домівки, важливими шляхами збереження національного «Я» є створення осередків взаємопідтримки та підтримання зв’язку з українською мовою, культурою, освітою й громадськими інституціями. Водночас мистецтво, наука та культурні ініціативи стають дієвими формами психологічного й культурного спротиву.
Під час зустрічі йшлося також про стратегічну роль українських академічних інституцій за кордоном як центрів збереження, дослідження та міжнародного представлення української науки й культури.
Український вільний університет у Мюнхені продовжує традицію вільної української академічної думки в Європі, розвиваючи наукові програми та підтримуючи нове покоління дослідників. Наукове товариство ім. Шевченка у Нью-Йорку залишається одним із провідних осередків української науки у США, сприяючи збереженню історичної пам’яті, міжнародній академічній комунікації та представленню України у світовому інтелектуальному просторі.
У доповіді було окреслено основні етапи гартування сучасної української ідентичності: від відновлення незалежності 1991 року та культурного відродження — через Майдан 2004 року й Революцію Гідності 2013–2014 років — до повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, що спричинило безпрецедентну консолідацію нації.
Наступним етапом має стати повоєнне відродження України — відбудова зруйнованого та посилення культурної, наукової й політичної суб’єктності держави у європейському та світовому просторі.
Серед пріоритетів проф. Дідковська назвала розвиток освіти й науки, деколонізацію знань і посилення українознавчих студій; захист та цифровізацію культурної спадщини; створення якісного україномовного контенту; підтримку міжнародних наукових програм і академічних обмінів.
Не менш важливими є інституційне зміцнення світової української діаспори та залучення молоді через українські школи, культурні центри, академічні товариства й громадські організації. Окремим стратегічним завданням залишається підтримка ментального здоров’я українців — розвиток програм психотерапевтичної допомоги, реабілітації та спільнот, здатних допомагати людям долати психологічні наслідки війни.
Підсумовуючи лекцію, проф. Лариса Дідковська наголосила на особистій відповідальності кожного за майбутнє української культури та національної спільноти:
«Нація існує доти, доки є люди, готові берегти її мову, культуру та свободу в найвищих випробуваннях історії».
Зустріч стала простором для осмислення змін в українському суспільстві та завдань, що постають перед науковими, культурними й громадськими інституціями в Україні та світі задля збереження й розвитку української ідентичності.
Пресслужба Товариства «Свята Софія» США
