У четвер, 24 вересня, у Релігійному Товаристві українців католиків «Свята Софія» США відбувся черговий академічний вечір осіннього семестру. З доповіддю «Ватикан і війна в Україні» виступив д-р Павло Смицнюк.
У центрі зустрічі було питання, як розуміти позицію Святого Престолу щодо російсько-української війни та які богословські, моральні, дипломатичні й екуменічні чинники формують цю позицію. За словами доповідача, реакцію Ватикану на війну в Україні варто розглядати через взаємодію чотирьох складових: соціальної доктрини Католицької Церкви, дипломатичного нейтралітету Святого Престолу, традиції Ostpolitik та особистості понтифіка.
Першим предметом аналізу стала католицька соціальна доктрина щодо війни та миру. Класична традиція допускає застосування сили за суворо визначених умов, серед яких — справедлива причина, останній засіб, пропорційність і реальна перспектива успіху.
У контексті російсько-української війни особливо важливим є питання права України на самооборону та права на отримання необхідної для цього військової допомоги.
Водночас сучасна католицька думка дедалі більше зміщується від питання «коли війна може бути допустимою?» до питання «як не допустити війни?». Це створює певну напругу: право на самооборону залишається визнаним, однак посилюється презумпція проти війни та наголос на ненасильницьких засобах розв’язання конфліктів.
Доповідач звернув увагу на висловлювання Папи Франциска у енцикліці Fratelli Tutti, де порушено питання складності застосування традиційних критеріїв «справедливої війни» в сучасному світі, а також на позицію Папи Лева XIV, який у Magnifica Humanitas наголошує на праві на самозахист, водночас критично оцінюючи використання теорії «справедливої війни» як виправдання війни та підкреслюючи значення діалогу, дипломатії й прощення.
Окрему увагу д-р Смицнюк приділив принципу дипломатичного нейтралітету Святого Престолу. За його словами, ватиканський нейтралітет не слід ототожнювати з байдужістю. Його можна описати як «позитивний нейтралітет», метою якого є збереження можливості говорити з усіма сторонами конфлікту, підтримувати гуманітарні канали та, за можливості, відігравати роль посередника.
Водночас саме тут виникає одна з головних дилем ватиканської дипломатії: у ситуації, коли одна сторона здійснює агресію, дипломатична неупередженість може сприйматися як моральна симетрія між агресором і жертвою.
Ostpolitik і діалог із Москвою
Третім важливим чинником доповідач назвав традицію Ostpolitik — політику діалогу та поступових кроків у відносинах із комуністичними режимами Центральної та Східної Європи, сформовану в умовах холодної війни. Її основною метою було зменшення шкоди для Церкви, збереження її присутності та можливості допомагати вірним у країнах, де Церква зазнавала переслідувань. Від самого початку богословський діалог і геополітичні міркування в цій політиці були тісно переплетені. Після розпаду Радянського Союзу ця логіка не зникла повністю. Збереження каналів комунікації з Москвою та прагнення до діалогу, зокрема в екуменічному вимірі, продовжують впливати на ватиканський підхід до Росії.
У доповіді також було розглянуто відмінності між підходами Папи Франциска та Папи Лева XIV. Для понтифікату Франциска, за спостереженням доповідача, були характерні емоційніший і часто імпровізований стиль висловлювань, критика західноцентризму та логіки геополітичних блоків, а також одночасне прагнення продемонструвати солідарність з Україною і не втрачати можливості для діалогу з Москвою.
Папа Лев XIV демонструє стриманіший і дипломатично точніший стиль. До обрання на Петровий престіл він називав війну Росії проти України «імперіалістичним вторгненням», а в подальшій публічній позиції більше уваги приділяє міжнародному праву та багатосторонності.
Підсумовуючи доповідь, д-р Павло Смицнюк наголосив, що відповідь Святого Престолу на російсько-українську війну є складною не через відсутність логіки, а через одночасну дію кількох логік — богословської, моральної, дипломатичної та екуменічної. Саме тоді, коли ці логіки вступають у конфлікт між собою, виникають найскладніші питання. Російсько-українська війна, за словами доповідача, зробила ці суперечності особливо очевидними: перед Святим Престолом постало питання, як поєднати прагнення миру, справедливість, правду, екуменічний діалог і дипломатичну ефективність, не жертвуючи жодним із цих принципів заради іншого.
Академічний вечір відбувся у форматі доповіді та обговорення. Зустріч стала черговою нагодою для української католицької спільноти США осмислити актуальні питання, що стосуються України, Церкви та міжнародних відносин, у ширшому богословському й історичному контексті.
Пресслужба Товариства «Свята Софія» США
