30-та благодійна майстерка на підтримку ЗСУ

Неймовірний вечір краси з флористкою Ларисою Біленко в чудовому товаристві

«Подих осені» став ювілейною 30-ою (не віриться!!!) благодійною майстеркою St Sophia Religious Assn of Ukrainian Catholics, USA на підтримку ЗСУ

Які неповторні квіткові композиціі понесли домів наші учасниці

Святкова, майже феєрична атмосфера, тепле, невимушене спілкування, нові знайомства і давні друзі – усе це зробило вечір незабутнім і казковим

А ще відсвяткували ювілей Олі Шиптур, якій сьогодні виповнилося Forever 21 🙂

Дякую пані Ларисі за професіоналізм і витончений смак: плануємо наступну зустріч?

Щира вдячність усім дівчатам за підтримку і добірне товариство

Бачимося уже через тиждень на форумі успішних жінок

У Філадельфії вшанували пам’ять про академіка Леоніда Рудницького

28 вересня на форумі Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США відбувся пропам’ятний вечір на честь академіка Національної академії наук України (НАН) проф. Леоніда Рудницького (1935-2024).
Народився Леонід Рудницький 8 вересня 1935 у Львові в родині Івана-Теодора Рудницького — правника, сотника УГА, співтворця Листопадового чину (1918) та військового аташе ЗУНР та Юлії з Лужницьких Рудницької.
Під час Другої світової війни, в 1944 р., родина Рудницьких виїхала до Німеччини. У 1951 р., у віці 16 років, Леонід залишився без батька, а наступного року переїхав з матір’ю до США. У 1958 році завершив бакалаврські студії у Ласальському коледжі у Філадельфії. 1960 року здобув ступінь магістра з ґерманістики в Пенсильванському університеті, а в 1965 р. року захистив докторат на тему «Франкові переклади з німецької літератури» в Українському Вільному Університеті (УВУ) в Мюнхені.
З 1959-1960 навчального року Л. Рудницький викладав в Ласальському коледжі, де працював довгі роки, спочатку на посаді звичайного професора германістики, згодом славістики та порівняльного літературознавства, далі — звичайного габілітованого професора (захист габілітаційної праці на тему «Роберт Льюїс Стівенсон і Юрій Клен» відбувся 1972 року в Українському Католицькому Університеті в Римі). Паралельно, у 1988-98 роках, Л. Рудницький професорував у Пенсильванському університеті у Філадельфії та Українському католицькому університеті (УКУ). Тоді ж його обрано директором філії УКУ у Філадельфії (за рекомендацією Йосифа Сліпого), директором Програми центрально- і східно європейських студій уже в Ласальському університеті.
У 1985—1986, 1989—1990 він був головою Міжнародного товариства ім. Івана Франка у США. У 1992—2006 рр. – Президент Світової Ради Наукових Товариств ім. Шевченка (НТШ). Тривалий час обіймав посаду декана філологічного факультету і члена сенату Українського Вільного Університету в Мюнхені, а від вересня 1998 до 2004 року був його ректором. З 1994 р. — іноземний член НАН України.
За 50 років членства в Товаристві “Свята Софія” США був Директором Філадельфійської філії УКУ, Секретарем Товариства, а відтак – 5-тим Головою Товариства (2004-2018). До нього Товариство очолювали: Патріярх Йосиф Сліпий, Владика Іван Хома, д-р Романа Навроцька, проф. Альберт Кіпа. Понад чотири плідних десятиліття Леонід Рудницький присвятив розвиткові ідей засновника Товариства Патріярха Йосифа Сліпого, який до кінця днів залишався його моральним авторитетом. Академік Л. Рудницький відійшов до вічности 8 грудня 2024 року
В рамках події, що відбувалася у змішаному режимі, своїми спогадами про Л. Рудницького поділилися донька Катерина Шрей-Рудницька; близький приятель і колега проф. Альберт Кіпа; ректорка Українського Вільного Університету проф. Лариса Дідковська; голова Наукового Товариства ім. Шевченка в Україні проф. Роман Кушнір; колишні студенти проф. Ігор Набитович, Лев Іваськів, Уляна Процюк, д-р Юрій Ісаїв; дійсний член НТШ в Америці д-р Василь Лопух.
Відтак відбулася презентація наукового збірника «Леонід Рудницький. Науковець, педагог, громадський діяч» за редакцією Ірини Іванкович, що побачив світ у львівському видавництві АРТОС. Книгу сформували статті з різних царин гуманітарних знань, а також есеї та спогади про видатного вченого і цілісного чоловіка-християнина. Збірник поділено на тематичні розділи, які вимовно визначають головні вектори життя й діяльности Л. Рудницького: «Українська діаспора і світ», «Літературознавчі студії», «Церква і релігія». Серед авторів – відомі й авторитетні науковці: Митрополит Борис Ґудзяк, Ігор Гирич, Ігор Набитович, Людмила Попович, Микола Рябчук, Людмила Белінська, Степан Хороб, Василь Махно, Людмила Тарнашинська, Василь Лопух, Марк Томас та ін.
Зібрані під однією обкладинкою, ці дослідження покликані стати не тільки даниною пошани і пам’яти, а й оригінальними сучасними інтелектуальними пропозиціями, актуальними в обставинах екзистенційної боротьби українства проти московського імперіялізму. Доповнений світлинами, збірник справедливо займе гідне місце у книжковому арсеналі досліджень про визначних українців.
Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

Про українську мову без кордонів та глобальні можливості української ідентичности говорила на форумі Товариства «Свята Софія» США.

Тривають семестральні виклади Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США. 25 вересня з доповіддю «Українська мова без кородонів: глобальні можливості української ідентичности» виступила д-р Наталя Тесленко.
Як мова впливає на згуртування нації – з пошуку відповідей на це питання розпочала доповідачка. Вона підкреслила важливість авторитету літературної мови, підтримку мови політичною та культурною елітою, політичних важелів впливу на використання мови у всіх сферах суспільного життя, як, наприклад, застосування штрафів за порушення відповідних законів про мову, як це активно практикує Франція. Французький лінгвіст початку ХХ століття Антуан Мейє підкреслював, що життєздатність мови визначається не стільки її внутрішніми властивостями, скільки корисністю для суспільства. На його думку, мова зберігає та розширює свій простір тоді, коли вона забезпечує потреби комунікації у ключових сферах — освіті, науці, культурі, державному управлінні, економіці. У сучасному українському контексті спостерігається посилення «корисності» української мови: її поширення у сфері державного управління, освіти, цифрових комунікацій та культури підвищує соціальний престиж і забезпечує сталість розвитку, що цілком відповідає концепції Мейє про зв’язок мовної динаміки з практичними потребами суспільства.
За словами Н. Тесленко, війна в Україні постала сильним чинником консолідації суспільства і переходу на українську мову 80 % населення, більше 60 % застосовують українську мову і для повсякденного спілкування. З початку повномасштабного вторгнення з України виїхали майже 7 мільйонів станом на квітень 2025 року. Ця цифра свідчать про найбільшу в історії України хвилю еміграції. Це також означає, що наша нація зараз значно поширилася на значній території земної кулі. Таким чином, українська мова виступає інструментом глобальної культурної дипломатії: вона дозволяє українцям бути впізнаваними, формувати позитивний образ України за кордоном і створювати мережі взаємопідтримки, які виходять за межі національної території.
Доповідачка ґрунтовно висвітлила явище транснаціоналізму в глобальному та українському контекці. Транснації – це спільноти або групи людей, які існують поза межами однієї держави, але зберігають відчуття спільної ідентичності, що виходить за кордони. Так, українці в Канаді, США, ЄС формують “українську транснацію”, адже відчувають належність до українського народу, хоч і живуть у різних країнах.
Н. Тесленко проаналізувала маркери української ідентичности, серед яких мова, традиції, церква, вишиванка, участь у громадських організаціях та культурних заходах. Статистика ідентичности українців закордоном доводить, що у більшості (30%) переважає національна приналежність; у 25% – подвійна/множинна (наприклад, українець-канадець); у 15% – регіональна (лемки, гуцули тощо), у 20% – транснаціональна. Після 2022 року (10%) – війна посилила відчуття єдності та потребу активно репрезентувати українську ідентичність за кордоном. Згідно з опитуванням, 83,9% респондентів в Україні та 77,9% опитаних за кордоном відповіли ствердно на запитання, чи пишаються вони тим, що є українцями. Україномовна активність помітно зросла не лише в Україні, а й за її межами. Мова дедалі виразніше виконує свою ідентифікаційну функцію. Група дослідників Мюнхенського інституту в Німеччині провела дослідження українського Х (твіттеру). В українському Х (твіттері) до початку війни кількість повідомлень українською мовою порівняно з російською мовою становило 32 %. З початком війни тенденція різко змінилася і україномовні повідомлення становили 76%. Для українських мігрантів у різних країнах українська мова стала не лише засобом спілкування, а й важливим інструментом адаптації та розвитку.
У підсумку доповідачка зазначила, що серед структур, які повинні за кордоном вбирати в себе функцію підтримувати і розвивати згуртованість українців повинні бути: дипломатичні представництва України у світі; культурні центри; Церква; громадські організації; школи; небайдужі українці та представники країни-реципієнта.
На завершення Н. Тесленко відповіла на питання авдиторії.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

Участь освітян Філадельфії в зустрічі з Оленою Зеленською в рамках 80 Генеральної Асамблеї ООН

Шановні члени Товариства!

Слава Ісусу Христу!

На доручення п. Ірини, надсилаю інформацію про участь Філадельфійської делегації освітян у зустрічі педагогів в рамках 80-ї Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй в Нью-Йорку у вівторок, 23 вересня. До делегації було запрошено Товариство “Свята Софія” США, під егідою якого діє Школа шляхетного юнацтва. У заході взяла участь Голова Товариства.
“Learning to Stay Strong” – актуальна та змістовна подія в рамках високого рівня Генеральної Асамблеї ООН (UNGA80). Ця панельна дискусія підкреслила стійкість, інновації та надію з України — країни, яка, незважаючи на повномасштабне вторгнення, продовжує навчати майже 4 мільйони школярів в екстраординарних умовах.

Організаторами події стали Постійне представництво України при Організації Об’єднаних Націй, Постійне представництво Литви при ООН та “Оsvitoria” — провідна українська освітня НУО, яка реалізує реформи в галузі освіти та проводить програми екстреного навчання під час війни. Подію підтримала Перша леді України Олена Зеленська та Перша леді Литви Діана Наусєдієнє. Також підтримку забезпечила організація Nova Ukraine — провідна американська неприбуткова організація, яка надає гуманітарну допомогу та послуги, підвищуючи обізнаність світової спільноти щодо потреб і стійкості України.

Ця подія поєднала історії війни з експертними думками, щоб показати, як система освіти України продовжує функціонувати та вдосконалюватися в умовах повномасштабної війни. Учасники переглянули уривки з документального фільму “Timestamp” — зворушливої хроніки викладачів і учнів, які навчаються в бомбосховищах і відбудовують школи з руїн. Режисерка фільму — лауреатка Crystal Bear Катерина Горностай, а виконавчим продюсером є “Оsvitoria”. Фільм було відібрано для основної програми на Berlinale 75, а The New York Times назвав його “нехудожнім портретом нації через її дітей”. Показ фільму супроводжувався панельною дискусією за участю тих, хто безпосередньо формує освіту дітей України.

Відкриття: Зоя Литвин, засновниця “Оsvitoria”.

Основна промова: Олена Зеленська, перша леді України, та Діана Наусєдієнє, перша леді Литви.

Модератор: Анна Сидорук, генеральний директор “Оsvitoria”.

Спікери: Зоя Литвин — засновниця “Оsvitoria” та виконавчий продюсер “Timestamp”; керівник Глобального центру урядових технологій Київ; педагог, яка веде національні реформи та екстрене навчання.
Лючія Ельмі — директорка програм екстреної допомоги, UNICEF.
Посол Ерін МакКі — генеральний директор Nova Ukraine; колишня старша керівниця USAID.
Наталія Гутарук — вчителька англійської мови з Запоріжжя, що знаходиться за 30 км від лінії фронту, зараз викладає в одній з перших підземних шкіл України.

Серед присутніх була Королева Швеції Сільвія.

З Божою помiччю, Школа шляхетного юнацтва St Sophia Religious Assn of Ukrainian Catholics, USA розпочала 5-ий семестр навчання.

Перше заняття про ерготерапію та її важливість у нашому житті провела магістр ерготерапії Julia Falendysh

Ми пізнавали:

– історію її виникнення. Ерготерапія здобула визнання підчас Першої Світової війни, оскільки терапевти працювали з воїнами, які одужували від поранень, використовуючи важливі для них повсякденні дії;

– мету ерготерапії: допомагати людям після травми чи хвороби відновити або опанувати навички, необхідні для повсякденного життя та незалежності, використовуючи ІНДИВІДУАЛЬНО підібрані заняття, які мають найбільше значення для способу життя та цілей кожної людини;

– різницю між фізіотерапією і ерготерапією;

– як ерготерапія допомагає людям досягти максимальної незалежності у повсякденних справах, між іншим завдяки модифікації навколишнього середовища;

– допомогу воїнам-ветеранам наново опанувати важливі життєві навички.

Ми мали можливість практично спробувати методику праці ерготерапевта та ознайомитися з інструментами, які професіонали використовують у повсякденній роботі

Як вислів нашої вдячності за проведену лекцію, ми подарували п. Юлії символічну футболку з написом “Пішла жити то життя”

Друге заняття з естетики провела Оксана Халуп’як. З подихом осені наші оселі поповнилися чудовими власноруч виготовленими віночками

Вечеряли смачнезною домашньою піцою та десертами, що їх для нас приготувала Оля Шиптур

залишилися лише порожні таці:)

Дякуємо Богові за вдалий старт. Далі буде

Про Президента Карпатської України Августина Штефана говорили на форумі Товариства «Свята Софія» США

Тривають виклади осіннього семестру академічних вечорів Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США. У четвер, 18 вересня, з доповіддю про Президента Карпатської України Августина Штефана (1893-1986) виступив історик Андрій Живачівський. Доповідач розповів про життєвий шлях А. Штефана, який розпочався 11 січня 1893 р. у с. Порошкові Перечинського району (нині – Ужкгородський р-н Закарпатської обл.) у священицькій родині. Його мати Ольга була донькою відомого письменника Євгена Фенцика, редактора газети «Листок». Батько Омелян Антонович 18 серпня 1897 р. організував у с. Скотарсьому Воловецького району першу в Закарпатті читальню «Просвіта».
Двоюрідний брат його дружини Гіядор Стрипський, який навчався у Львові разом зі своїм учителем Іваном Франком, відвідав священика Штефана, щоб ознайомитися з читальнею «Просвіти», що пізніше описав Іван Панькевич за переказом матері Авґустина.
Навчався А. Штефан у народній школі с. Нижніх Ремет Берегівського району, куди перевели його батька, а потім у Берегівській і Шарошпотоцькій (Угорщина) гімназіях. Середню освіту довершив у Берегові, після чого вступив (1910) до Ужгородської духовної семінарії. 1914 р. здобув духовну освіту, але священиком не став і не продовжив традицію батька, діда й прадіда.
Після розпаду Австро-Угорської монархії прилучився до процесу політичного й національно-культурного відродження рідної землі. 21 січня 1919 р. став учасником Всезакарпатського конгресу русинів у Хусті, який постановив приєднати Закарпаття до Української Народної Республіки. Але ця ухвала не була здійснена, і край опинився у складі новоутвореної Чехословацької Республіки. А. Штефан 1920 р. став одним із засновників і керівників Закарпатського крайового культурно-освітнього товариства «Просвіта».
Працювати став у галузі освіти: спершу в Ужгородській учительській семінарії (1918-1919), потім – в Ужгородській гімназії (1920-1922), а з 1922 до 1925 р. – на посаді директора Ужгородської торговельної академії; залишався керувати нею й після її переведення до Мукачева (1925-1938). Заклад став кузнею українських учительських і торговельних кадрів. Її випускники та учні 1939 р. стали захисниками Карпатської України. За чехословацький період А. Штефан був першим редактором газети «Русин» (1920–1921), був засновником газети «Українське слово» (1932–1938), протягом 1936–1939 рр. після А. Волошина очолював «Учительську громаду», входив до української групи аграрної партії.
Після утворення автономної Підкарпатської Русі А. Штефан очолював в уряді А. Волошина шкільне управління, а 1939 р. став міністром освіти, шкільництва і культури. На першому засіданні сойму Карпатської України його обрали головою цього законодавчого органу, а Авґустина Волошина – президентом Карпатської України.
Після її окупації угорськими військами А. Штефан, як і президент та більшість уряду, покинув рідний край і опинився в Братиславі. Сюди прибули і студенти Мукачівської торговельної академії зі Сваляви. Тут він працював у 1939–1940 роках, а потім – із 1940 до 1945 р. був директором української гімназії в Модржанах (Чехія).
Після визволення Праги частина діячів Карпатської України перейшли до Німеччини, а звідти – у Сполучені Штати Америки. Серед них був і Авґустин Штефан. Ті, що залишилися в Празі, були арештовані й засуджені особливими нарадами при Міністерстві безпеки СРСР і вислані у виправно-трудові табори.
А. Штефан в Америці провадив педагогічну роботу. Протягом 1949-1969р. був професором і директором єдиної Української дівочої гімназії в Стемфорді, першим із закарпатців заступником голови екзильного уряду Української Народної Республіки, членом багатьох українських громадських політичних організацій. Написав і видав дві книги спогадів «За правду і волю» з передмовою Юліана Ревая, книгу «Авґустин Волошин – президент Карпатської України», але за змістом вони доведені лише до 1939 р. З минулої історії зібрано цікавий фактичний матеріал. Була видана також брошура «Карпатський березень».
Помер А. Штефан 4 вересня 1986 р. у м. Філадельфії (США). У Мукачеві на будинку колишньої торговельної академії 1992 р. встановлено меморіальну дошку на честь великого патріота Закарпаття і України.
На завершення, присутні переглянули історичний відео запис проголошення Карпатської України.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

Зустріч жіночого клубу “Софія”

Про українок в Османській імперії з невичерпною енергією і глибинним знанням тематики говорив сьогодні Андрій Живачівський на форумі жіночого клубу «СофіЯ».

Історія, міти, культура, лінгвістика, архітектура, міжетнічний дискурс, вбивства, інтриги, кохання, поезія, війни і сильні жінки, в руках яких спочивала влада – ось лише деякі теми, що їх представив доповідач.

Традиційно, благодійний розіграш на підтримку роти БАРНІ 10-ої окремої штурмової бригади «Едельвейс» і щаслива володарка призу Ірина Мізь «пішла жити то життя» 🙂

Наступна зустріч жіночого клубу 7 жовтня на форумі успішних жінок

Bishop Mykola Cardinal Bychok visited the St. Sophia Religious Association of Ukrainian Catholics, USA

On September 13, Bishop Mykola Cardinal Bychok visited the St. Sophia Religious Association of Ukrainian Catholics, USA (TSSA), based in Philadelphia. During his visit, Cardinal Mykola met with the president of the Society, Dr Iryna Ivankovych, visited the museum room of Patriarch Josyf Slipyj, which operates at the Society, and prayed in the chapel.

During his conversation with the head of the TSSA, Bishop Mykola highly praised the work of the American “St. Sophia” in preserving and spreading the legacy of Cardinal Josyf Slipyj both in the United States and in Ukraine, where the Association takes care of the museum and memorial complex “Ridna Hata” in the small homeland of Blessed Josyf in the village of Zazdrist in the Ternopil region. His Eminence also emphasised the importance of the Association’s publishing activities, its work with young people, its support for Ukraine in the context of war, and its charitable activities for the benefit of the Church in the spirit of the legacy of the fourth cardinal of the Ukrainian Greek Catholic Church.

Recalling his first visit to the Association on the eve of his episcopal consecration in 2020, Bishop Mykola noted, “The history of the Ukrainian people in general and the Ukrainian Greek Catholic Church in particular has been marked by centuries of persecution, oppression, destruction, and suffering. There is no generation of Ukrainians that has not suffered from the oppression or encroachments of imperial neighbours, who even today mercilessly destroy the Ukrainian soul. But in every era of suffering, the Lord sent us leaders whose strength of spirit inspired millions. In a century of wars, the Ukrainian Greek Catholic Church gave Ukraine two luminaries: Metropolitan Andrey Sheptytskyj and Patriarch Josyf Slipyj. The cardinal of the Silent Church endured 18 years of imprisonment and forced exile. We thank you for all the initiatives that present us with the image of a pastor, scholar, intellectual, educator, ethnarch, leader, Christian, and uncompromising fighter for the rights of the Church and the people. At a time when the priceless gift of freedom, with which God has blessed mankind, is once again under threat, figures such as Cardinal Josyf Slipyj are a shining example for us to follow. We believe that visitors to the Society will be able to gain a deeper understanding of the eternal, unchanging axioms by which the Confessor of the Faith lived. May the Lord bless the Society for many more years of service.”

Dr Iryna Ivankovych expressed her gratitude to His Eminence for his support of the Association’s activities and for his cooperation in the publication of the monograph Patriarch Josyf Slipyj: Facets and Landmarks, to which Bishop Mykola wrote the afterword. Presentations of this book will soon take place at the Jagiellonian University in Krakow as part of the International Scientific Conference “Patriarch Josyf Slipyj. The Living Legacy of the Confessor of the Faith”, as well as in several cities in Scotland.

Press Office of the St. Sophia Association, USA
Photos: Stefan Fartushok

Владика Микола кардинал Бичок відвідав Релігійне Товариство українців католиків «Свята Софія» США

13 вересня владика Микола кардинал Бичок відвідав Релігійне Товариство українців католиків «Свята Софія» США (ТССА) з осідком у Філадельфії. Під час візиту архиєрей зустрівся з головою Товариства д-ром Іриною Іванкович, відвідав музейну кімнату Патріарха Йосифа Сліпого, що діє при Товаристві, та помолився в каплиці.

Під час розмови з очільницею ТССА владика Микола високо відзначив працю американської «Святої Софії» у збереженні та поширенні спадщини кардинала Йосифа Сліпого як у США, так і в Україні, де Товариство опікується музейно-меморіальним комплексом «Рідна хата» на малій батьківщині блаженнішого Йосифа в селі Заздрість на Тернопільщині. Владика окремо підкреслив важливість видавничої справи Товариства, праці з молоддю, підтримки України в умовах війни та благодійної діяльності на благо Церкви в дусі заповіту четвертого кардинала Української Греко-Католицької Церкви.

Пригадавши свій перший візит до Товариства напередодні єпископської хіротонії у 2020 році, владика Микола зазначив: «Історія українського народу загалом і Української Греко-Католицької Церкви зокрема позначена століттями гонінь, переслідувань, руйнувань, страждань. Немає покоління українців, яке не потерпало б від утисків чи зазіхань імперських сусідів, котрі й сьогодні безжально нищать українську душу. Та в кожну стражденну епоху Господь посилав нам провідників, силою духу яких надихалися мільйони. У столітті воєн Українська Греко-Католицька Церква дала Україні двох світочів: митрополита Андрея Шептицького і патріарха Йосифа Сліпого. Кардинал Мовчазної Церкви пройшов Хресний шлях 18-літнього ув’язнення та вимушеного вигнання. Дякуємо Вам за всі ініціативи, які ставлять перед нами образ душпастиря, науковця, інтелектуала, освітянина, етнарха, провідника, християнина, безкомпромісного борця за права Церкви й народу. В добу, коли під загрозою вкотре опинився безцінний дар свободи, яким Господь поблагословив людський рід, постаті рівня Йосифа кардинала Сліпого є для нас світлим прикладом для наслідування. Віримо, що відвідувачі Товариства зможуть глибше збагнути вічні, незмінні аксіоми, за якими жив Ісповідник Віри. Нехай Господь благословить Товариство на подальші роки служіння».

Зі свого боку д-р Ірина Іванкович висловила вдячність Його Еміненції за підтримку діяльності Товариства та за співпрацю у виданні монографії «Патріарх Йосиф Сліпий. Грані й орієнтири», до якої владика Микола написав післямову. Презентації цієї книги незабаром відбудуться в Ягеллонському університеті у Кракові в межах Міжнародної наукової конференції «Патріарх Йосиф Сліпий. Жива спадщина Ісповідника Віри», а також у кількох містах Шотландії.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США
Світлини: Стефан Фартушок

«Леонід Рудницький. Науковець, педагог, громадський діяч»: науковий збірник до 90-ліття визначного українця.

8 вересня минає 90 років від дня народження академіка Національної академії наук України світлої пам’яти проф. Леоніда Рудницького (1935-2024). До цієї дати, з ініціятиви Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США (ТССА), у львівському видавництві «АРТОС» побачив світ науковий збірник «Леонід Рудницький. Науковець, педагог, громадський діяч» на пошану великого українця за редакцією голови ТСС А д-р Ірини Іванкович.
Книгу сформували статті з різних царин гуманітарних знань, а також есеї та спогади про видатного вченого і цілісного чоловіка-християнина. Збірник поділено на тематичні розділи, які вимовно визначають головні вектори життя й діяльности Л. Рудницького: «Українська діаспора і світ», «Літературознавчі студії», «Церква і релігія». Серед авторів – відомі й авторитетні науковці: Митрополит Борис Ґудзяк, Ігор Гирич, Ігор Набитович, Людмила Попович, Микола Рябчук, Людмила Белінська, Степан Хороб, Василь Махно, Людмила Тарнашинська, Ірина Іванкович, Василь Лопух, Марк Томас та ін.
Ці дослідження, зібрані під однією обкладинкою, покликані стати не тільки даниною пошани і пам’яти, а й оригінальними сучасними інтелектуальними пропозиціями, актуальними в обставинах екзистенційної боротьби українства проти московського імперіялізму. Доповнений світлинами, збірник справедливо займе гідне місце у книжковому арсеналі досліджень про визначних українців.
У передмові до видання одна із упорядників книги донька академіка проф. Катерина Шрей зазначила: «Професор Рудницький добре усвідомлював своє життєве покликання: він був незламним захисником переслідуваної Української греко-католицької Церкви, невтомним борцем за релігійні та людські права в Україні й відданим охоронцем української культури в діаспорі. Він ніс це покликання з переконанням, ніколи не уникаючи жертв, яких воно вимагало».
За словами Ірини Іванкович, «професор Рудницький з безмежною вдячністю прийняв ідею збірника, працю над яким ми розпочали ще за його життя. Він з великим зацікавленням стежив за поступом у проєкті і сьогодні, згадуючи його потужну наукову і гуманістичну спадщину, з трепетом складаємо цей другий Festschrift на полицю досягнень людини-епохи, яка віддано і безкомпромісно служила українській справі в усіх її вимірах».
Збірник призначено для істориків, філологів, культурологів, релігієзнавців, студентів, а також для широкого кола читачів, схильних до роздумів та історіософської аналітики.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США