Вечір краси з Юлією Товкацькою Yuliya Make Up в рамках третьої зустрічі жіночого клубу «СофіЯ»

Вечір краси з Юлією Товкацькою Yuliya Make Up в рамках третьої зустрічі жіночого клубу «СофіЯ» 💄був незабутнім. Індустрія візажу розвивається стрімко, а жінкам у щоденному марафоні нелегко знайти свій образ. Тому наша візажист, професіонал своєї справи і просто чудова людина Юлія Товкацька покроково допомогла учасницям опанувати базові елементи у макіяжі 💄🌷🌺 цікаво, легко, доступно, а головне – від серця, адже завдяки Юлі ми зібрали того вечора понад $300 для #зсунайкращі❤ краса врятує світ 🌺🌺 дякую, Юлечко, і вам, дівчатка, за участь і підтримку ❤
Фото Stephen Fartuszok

Девʼята весняна зустріч Школи шляхетного юнацтва St Sophia Religious Assn of Ukrainian Catholics, USA

Девʼята весняна зустріч Школи шляхетного юнацтва St Sophia Religious Assn of Ukrainian Catholics, USA була піднесено святковою, адже готувалися ми до Дня Матері.
Завдяки неймовірній Оксані Терлецькій власноруч виготовили неповторне намисто і сережки для Мами, бо що може бути ціннішого, аніж любов, вкладена у авторський дарунок. Третє, останнє у цьому семестрі заняття з хореографії з чудовою Галиною Козак пройшло під знаком запальних латиноамериканських ритмів. Попереду ще одна зустріч і бенкет на підтримку зруйнованих війною церков, у якому наше юнацтво матиме особливо відповідальну місію. 
Далі буде

Про основні напрямні заповіту Патріярха Йосифа Сліпого говорили в Товаристві «Свята Софія» СШA

25 квітня на форумі Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США (ТССА) відбувся виклад о. Маріяна Процика на тему «”Просіть і дасться вам”: основні напрямки Заповіту Патріярха Йосифа Сліпого». Мемуаристична доповідь була частиною серії весняного семестру викладів ТССА за підтримки Осередку праці НТШ у Філадельфії.
О. Маріян належить до когорти учнів Патріярха, адже впродовж чотирьох років перебував при Українському католицькому університеті в Римі ім. Св. Климента Папи і рік при монастирі оо. Студитів на Студіоні. Як свідчить доповідач, багато разів слухав Патріярха Йосифа, разом ми молилися, разом шукали, разом, так би мовити, стукали, щоб відкрилася нам дорога, якою Господь хоче, щоб нею крокувати». 20 листопада 1980 року Блаженніший Йосиф висвятив о. Маріяна на священника разом із двома іншими дияконами. Присутніми на свяченнях були пізніший Патріярх Любомир Гузар і владика Іван Хома. Одразу на наступний день отця було призначено до ТССУ і у домі Товариства він служив в 1980-1988 рр.
Отець згадує, що Патріярх Йосиф «постійно молився: і активно, прилюдно, своїми словами, а ще більше ділами, і пасивно, на самоті, своїми думками, своїми мріями, які згодом старався здійснити. Коли Блаженніший Йосиф просив, то він, як належиться доброму провідникові, попростому вимагав. Вимагав не для себе, але для своєї зліквідованої, та не знищеної катакомбної церкви, як рівно ж і для всього страждального, поневоленого українського народу.
У Бога вимагав просто, по-синівськи. Не раз у своїх молитвах немов би з Ним сперечався, а то і сварився, згадуючи свої тяжкі переживання, звертаючи увагу на невимовні терпіння свого народу. Тепер, у засвітах, напевно він також подібно молиться, вже так би мовити лицем у лице.
Коли шукав, то шукав з позиції наукового досвіду та свого 18-літнього переживання у тюрмах та на засланнях. Переконував фактами. І стукав до сердець могутніх цього світу. Звертав увагу на страждання церкви і народу. Згадував пророчу візію Митрополита Андрея про розквіт нашої церкви, і просив, і шукав, і стукав, щоб до того розквіту чим скорше добитися».
На прикладі цитат з «Заповіту» Патріярха Йосифа о. Маріян визначив духовний імператив Патріярха, а це: молитися, працювати, боротися. При цьому Блаженніший висловлює подяку і прощення і залишає заповідь для нас:
«І головне заповідаю вам: ‘Щоб ви любили один одного… /Ів. 15, 12, 17/ любов’ю, над яку більшої немає, що готова й життя своє віддати за друзів своїх…’ /пор. Ів. 15, 13/». Підсумовуючи життєві орієнтири Ісповідника віри, доповідач зацитував вірш Тараса Шевченка «Блажен муж» і захотив молитися до Патріярха, особливо за мир у час війни.
На завершення вечора своїми спогадами про Блаженнішого поділився його довголітній співпрацівник академік Леонід Рудницький.

​​​​​​Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

Друга зустріч жіночого клубу «СофіЯ» St Sophia Religious Assn of Ukrainian Catholics, USA

Друга зустріч жіночого клубу «СофіЯ» St Sophia Religious Assn of Ukrainian Catholics, USA перенесла нас у старозавітні часи та період становлення християнства.

Разом з Uliana Dziurakh пізнавали тему «Краса відваги: Естер та Марія Магдалина».
Спершу аналізували соціокультурний контекст та роль жінки у єврейській традиції. Відтак знайомилися з життям Естер-молодої єврейської дівчини, яка стає наступною царицею і рятує свій народ у Перській імперії 485-465 рр. до Христа. Книга Естер є запрошенням віднаходити Божу діяльність і присутність. Вона також нагадує нам, що «випадковості» не випадкові. Загалом приклад Естер вчить нас мудрості, яка виявляється у семи кроках:
– зупинитися
– чекати
– порадитися
– молитися
– прийняти рішення
– діяти
– бути розсудливим.

Другою героїнею вечора, чия доля стала живим свідченням відваги, була Марія Магдалина, яка без сумніву залишається однією з найбільш загадкових постатей в історії християнства. Знаємо з певністю, що була це учениця Ісуса з рибальського містечка Магдала, що в Галилеі. Її імʼя згадане в канонічних Євангеліях дванадцять разів. Вона є тією, з якої вигнано сім демонів. Марія Магдалина була свідком Розпʼяття та Воскресіння Христа. Її вважають святою католицька, православна, англіканська та лютеранська конфесії. Відвага Марії Магдалини у тому, що, зцілившись, вона перетворила біль у любов і ділилася даром, руйнуючи соціальні стереотипи.
Треба відзначити вміння доповідачки зацікавити слухачів і тримати увагу, не втомивши, а навпаки, подарувавши інтелектуальне збагачення та емоційне задоволення. Воістину вечір був з гатунку незабутніх.
Усім, хто завітав на зустріч, дякую за підтримку.
Далі буде

Спогади о. Тараса Лончини звучали на форумі Товариства «Свята Софія» США

У четвер, 18 квітня, в рамках весняного циклу викладів Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США (ТССА) за підтримки Осередку праці НТШ у Філадельфії відбулася мемуаристична доповідь пароха церкви свмч. Йосафата у Трентоні, штат Нью-Джерзі, о. Тараса Лончини. Саме його 31 липня 1977 року Патріярх Йосиф Сліпий висвятив на священника і призначив першим духівником тогочасної філії Українського католицького університету при ТСС А у Філадельфії, що її засновано 7 квітня 1977 року. Як зазначив доповідач, посвячення філії відбулося 14 квітня 1978 року за участі о. Архимандрита Любомира Гузара з Рима та місцевого духовенства. Завданням о. Тараса було служити Літургії, відкривати і закривати молитвою виклади та працювати з молоддю. Позаяк поблизу розвивалася парафія св. Архистратига Михаїла в Дженкінтавн, парафіяни, а особливо молодь брали участь у академічних викладах, що їх у той час успішно організовував проф. Д-р Леонід Рудницький. Так, перший осінній семестр викладів був присвячений темі «Символіка і значення обряду», в рамках якого доповідали: проф. д-р Григор Лужницький, о.проф.Любомир Гузар, о.проф.Іван Гриньох, проф. Мирослав Лабунька та ін. Разом з добродійкою Ярославою, о. Тарас зорганізував біблійну молитовну групу молодих людей, які збиралися для читання і роздумування на Св. Письмом.
За словами доповідача, тематика академічних викладів наприкінці 1970-х-початку 1980-х років заторкувала широкий спектр національної, релігійної та історичної тематики, а це: «Християнська народна творчість України Х-ХVIII ст.», «Життя і творчість Митрополита Андрея», «Фізичні та психічні підстави здоров’я», «Рух спротиву в Україні», «Українські політичні партії на еміграції». Студентська молодь зорганізувала зустріч на тему «Муза за гратами» за участі Надії Світличної, яка говорила про репресованих і переслідуваних творців української культури. На запрошення проф. Володимира Бандери, о. Тарас виступав на форумі студентського клубу при Університеті Темпл з доповідями про релігію в Радянській Україні. Отець розповів про початки філії УКУ у Вашингтоні, де – на прохання Патріярха Йосифа Сліпого – він періодично їздив, щоб обслуговувати мирян, які творили нову парафію св. Тройці у містечку Силвер Спринг, штат Меріленд. Митрополит Мирослав Іван Любачівський призначив у 1980 р. о. Тараса адміністратором цієї парафії, де отець побудував церкву і служив як душпастир впродовж 32 років.
Підсумовуючи, доповідач привітав Товариство «Свята Софія» США з ювілеєм 50-ліття і зацитував о. Д-ра Івана Гриньоха, який так говорив про Патріярші справи: «На такі речі треба мати святі руки!»
Пресслужба Товариства «Свята Софія» США
Stephen Fartuszok

Восьма весняна зустріч Школи шляхетного юнацтва St Sophia Religious Assn of Ukrainian Catholics, USA

Восьма весняна зустріч Школи шляхетного юнацтва St Sophia Religious Assn of Ukrainian Catholics, USA шліфувала наш savoir vivre – етикет за столом та правила сервірування з Оксаною Шевців. Кожен мав нагоду перевірити свої знання і застосувати їх на практиці. Аналізували помилки, пізнавали застосування різних столових приборів, вирішували, як накривати стіл на офіційні та неформальні події, вчилися естетиці серветок та невербальному спілкуванню з офіціантом знову ж таки через укладання приборів та серветок🌈 як виявилося, це ціле мистецтво, яке потрібно вивчати і вдосконалювати🌺
З Галиною Козак ставили перші кроки у фокстроті. А позаяк в St Sophia Assn 50th Jubilee Banquet триває виставка Ніко Струса, ми оглянули його чудові картини і затанцювали в оточенні цієї краси.
Дякуємо Богові за ще один вечір разом

Про роль Митрополита Андрея Шептицього та Патріярха Йосифа Сліпого у збереженні архівної україніки говорили в Товаристві «Свята Софія» США

11 квітня, в 79-ту річницю арешту єпископів Української Греко-Католицької Церкви, розпочався еместр викладів в Релігійному Товаристві українців католиків «Свята Софія» США, присвячений ювілеєві його 50-ліття. Першу доповідь в рамках весняного циклу виголосила українська історикиня, архівознавчиня, докторка історичних наук, професорка, завідувачка кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки Київського національного університету імені Тараса Шевченка, головна редакторка журналу «Архіви України» Марина Палієнко.

За словами доповідачки, Митрополит Андрей Шептицький та патріярх Йосиф Сліпий розуміли вагу та значення освіти і культури у розвитку нації і держави, плеканні духовних цінностей та історичних традицій, а також у збереженні документальної спадщини та архівів як важливої складової «генетичного коду» нації. Останні з них у сукупності становлять великий документальний комплекс, окреслений поняттям «Архівна україніка», яка включає документи як українського, так і іноземного походження, що стосуються української історії та культури, і перебувають на зберіганні в державних, громадських, приватних архівах і документальних зібраннях зарубіжних країн. Створені в результаті діяльності політичних, громадських, культурних, церковних (релігійних) організацій, установ, товариств і окремих осіб, найбільші з них у міжвоєнний період знаходились на теренах європейських країн, а під час Другої світової війни та у повоєнний період зазнали значних переміщень, і сьогодні важливі за обсягом та інформаційним потенціалом зібрання україніки зберігаються в США та Канаді. Відтворити історію цих колекцій та роль А. Шептицького, а згодом Йосифа Сліпого у їх збереженні, стало можливим завдяки вивченню як українських архівів, так і зарубіжних, в тім приватних, архівних зібрань.

Усвідомлюючи історичне значення архівів та їхню роль у суспільному й культурному житті українського народу, у плеканні національно-державницьких традицій, митрополит Андрей Шептицький доклав усіх зусиль для збереження документальних збірок Уряду ЗУНР, які після припинення діяльності останнього перебували у Відні. На початку 1930-х рр. з ініціятиви митрополита у Відні було створено осередок Національного музею, а опіку над згадуваними збірками за дорученням митрополита здійснював парох Церкви св. Варвари у Відні о. Мирон Горникевич, який упродовж багатьох років уживав усіх заходів для збереження їхньої цілості. Головною умовою митрополита А.Шептицького була передача архіву в майбутньому незалежній Українській державі, а також, за змогою, компенсація його видатків з боку держави. 

Проф. Палієнко підкреслила, що Митрополиту А.Шептицькому належить також важлива роль у збереженні архіву визначного українського політичного діяча та вченого В’ячеслава Липинського. Слід зазначити, що саме завдяки зусиллям митрополита Андрея Шептицького “віденські” українські архіви були збережені в міжвоєнний період і в роки Другої світової війни, а після її закінчення уникли сумної долі численних українських еміграційних архівів, зокрема “празьких”, які потрапили до радянських спецсховищ і згодом використовувались в оперативних цілях. Доповідачка наголосила на вагомій ролі о. Теофіла Горникевича в упорядкуванні українських збірок в Австрійському архіві, процес, який первісно відбувався у співпраці з апостольським візитатором українців у Західній Європі архієпископом Іваном Бучком а відтак – з благословення звільненого у 1963 році з сибірсього ув’язнення Митополита Йосифа Сліпого. Основний обсяг робіт з упорядкування архівів ЗУНР був виконаний Т. Горникевичем упродовж 1963–1965 рр. Станом на березень 1965 р. ним було упорядковано вже близько 300 коробок (картонів) архівних справ. Під час зустрічі о. Т. Горникевича з Й. Сліпим у Римі наприкінці серпня 1967 р. було прийнято рішення про перевезення архівних збірок з Відня до Риму. 22 квітня 1968 р. Т. Горникевич одержав в Австрійському державному архіві (на підставі листа генеральної дирекції № 1399/67 від 18 грудня 1967 р.) українські архівні збірки, які перебували там на зберіганні як депозит митрополита Йосифа Сліпого, і того ж дня відправив їх транспортом до Ватикану. Таким чином, цінні українські архівні зібрання, у т. ч. політичні архіви ЗУНР, були збереженні завдяки зусиллям митрополита Андрея Шептицького, оо. Мирона і Теофіла Горникевичів в Австрії впродовж 1930-х – 1960-х рр., і у 1968 р. завдяки патріярху Йосифу Сліпому були перевезені до Риму і долучені до архівного зібрання Українського католицького університету, де вони зберігаються і донині. 

Важливо зазначити, що нові можливості для вивчення цих документів створило інформаційне суспільство. Упродовж липня 2017– серпня 2018 рр. співробітники кампанії «Архівні інформаційні ресурси» працювали над реставрацією, скануванням та консервацією архівних документів ЗУНР у Римі. Була проведена значна робота з забезпечення їх збереженості за сучасними стандартами архівістики. Проте, на жаль, в тих інформаційних повідомленнях, які з’являлися у пресі, зовсім не згадувалась та величезна робота, яка була проведена з їх упорядкування, описування та збереження у 1960-х рр. о. Теофілом Горникевичем у Відні за сприяння архієпископа Івана Бучка та патріярха Йосифа Сліпого.

Надзвичайно важливою подією стала репрезентація у відкритому цифровому просторі Цифрового архіву Західноукраїнської Народної Республіки на Міжархівному пошуковому порталі, який був створений і відкритий для користувачів вже під час повномасштабного вторгнення росії в Україну у травні 2022 р. зусиллями Державної архівної служби України та корпорацією «Архівні інформаційні ресурси».

Як підсумувала проф. Палієнко, архіви України і в часі повномасштабної війни росії проти України продовжують формуватися, розвиватися, здійснюють масштабні проєкти оцифрування задля збереження і репрезентації українських документальних зібрань як важливої складової національної і світової культурної спадщини. 

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США