Побачив світ «Заповіт» патріарха Йосифа Сліпого 9-ма мовами

Триває ювілейний рік Патріярха Йосифа Сліпого (1892–1984). З нагоди 130-ої річниці від дня народження Ісповідника віри у львівському видавництві “АРТОС” побачив світ унікальний збірник його «Заповіту» в оригіналі та у перекладі на вісім іноземних мов, якими розмовляють українці «в розсіянні сущі», а це: англійська, іспанська, італійська, німецька, польська, російська, сербська, французька.

 

Видання, ініціатором якого стало Релігійне Товариство українців католиків «Свята Софія» США, упорядкували Ірина Іванкович та Леонід Рудницький. Мистецьке оформлення виконав Роман Василик. Про це повідомляє пресслужба Товариства «Свята Софія» США.

Блаженнішому було 78 років, коли він почав складати свій заповіт: сім років після звільнення з совєтського ув’язнення Микитою Хрущовим за сприяння папи Івана XXIIІ, президента США Джона Кеннеді та його довіреної особи, американського журналіста Нормана Казенса. Історично, богословсько та літературно значущий, цей високохудожній твір виходить за межі свого безпосереднього призначення та аудиторії, має понадчасову цінність для українського народу та, в дійсності, усіх вірних.

Існує чимало ґрунтовних досліджень про Йосифа Сліпого, як наприклад, «Ісповідник між Сходом та Заходом: портрет українського кардинала Йосифа Сліпого» авторства американського науковця Ярослава Пелікана (1990, 2015, 2017) та Per aspera ad astra. Der Einheitsgedanke im theologischen und pastoralen Werk von Josyf Slipyj (1892–1984). Eine historische Untersuchung [= Das Östliche Christentum Bd. 57] (2009) авторства о. д-ра Андрія Михалейка. Однак задум цього збірника — подати читачеві не стільки науковий, скільки красивий та естетичний твір, який відзначається вишуканим дизайном і високою якістю.

 

За словами Ірини Іванкович, «перші переклади іноземними мовами (англійською, італійською та німецькою) з’явилися одразу після відходу у вічність патріарха. Проте ідея видання багатомовного збірника бере свій початок лише 2014 року. У процесі культивування задуму було зібрано та виконано переклади іншими мовами, а до праці над книгою запрошено висококваліфікованих перекладачів, редакторів, авторів передмов, серед яких: Блаженніший Святослав Шевчук, владика Гліб Лончина, владика Даниїл Козлінський, о. Богдан Прах, о. Андрій Михалейко, о. Юрій Аввакумов, о. Мирослав Татарин, о. Роман Ференц, о. Маріян Процик, о. Марко Ярослав Семеген, о. Анібал Соутус, о. Маріюш Кравєц, Альберт Кіпа, Андрій Сороковський, Антуан Аржаковський, Петро Клюк, Михайло і Янко Рамач, Рафал Вольскі, Ян Віклер, Михайло Перун, Людмила Попович, Катерина Шрей, Марія Денисенко, Сеґолен Миколенко, Вікторія Кетц, Діанна Драґонетті, Луїс Ґомес, Ірина Борусовська, Назар Федорак».

«Почерговість мовних версій „Завіщання“ носить циклічний характер: оригінал українською вказує на початок життєвої мандрівки Йосифа Сліпого, який „народився… і був вихований в українській християнській хліборобській глибоко віруючій родині“; італійським перекладом неначе завершується туземний шлях Блаженнішого, який відійшов до свого Творця у Вічному Місті 7 вересня 1984 року. Окрім цього, порядок іншомовних версій віддзеркалює переконання Ex oriente lux: звідси першими подано переклади на слов’янські мови», — пояснюють упорядники.

 

Збірник доповнено біографією патріарха Йосифа українською й англійською мовами, світлинами машинопису «Заповіту» з правками Блаженнішого. Іконографічні роботи Романа Василика віддзеркалюють основні віхи життя й виміри діяльності Блаженнішого — молільник; покликаний митрополитом Андреєм Шептицьким; викладач та богослов; екуменіст; Ісповідник віри; будівничий монашества; духовний батько; будівничий українського Патріархату.

«Завіщання» Йосифа Сліпого — це свого роду сповідь, в якій він несе свою душу до читача як духовний провідник Церкви і національний лідер народу. Автор постає перед нами як свого роду етнарх в той час, коли в Україні не вистачало лідерів, а саму державу трактували як колонію, в якій домінувала чужа і ворожа ідеологія. Збірник, який побачив світ у буремний час війни в Україні, не втратив своєї актуальности. Накреслені Патріярхом аксіоми залишаються чітким дороговказом для українського народу, який вкотре кладе на вівтар вітчизни «гори трупів та ріки крові» за незалежність держави.

У Філадельфії відбулися читання поезії війни авторства Василя Махна

У четвер, 12 травня, у Філадельфії відбулися читання поезії війни авторства Василя Махна. Вечір зорганізувало Релігійне Товариство українців католиків «Свята Софія» США за підтримки Осередку праці Наукового Товариства НТШ у Філадельфії.

Вірші, проза та есе Василя Махна перекладено багатьма мовами: польською, англійською, сербською, німецькою, вірменською, російською, румунською, словенською, малаямською, литовською, чеською, портуґальською, іспанською, їдишем та івритом та ін. Перекладні видання Махна виходили в Ізраїлі, Польщі, Румунії, Сербії та США. Він лауреат літературних відзнак, зокрема Міжнародної премії «Повеље Мораве» (2013), «Книга року BBC» (2015), Українсько-Єврейської премії «Зустріч» (2020). З 2000 року мешкає у Нью-Йорку. На зустріч з українцями Філадельфії поет привіз добірку творів, навіяних війною в Україні.

24 лютого вніс свої, болючі корективи. День початку ґеноциду в Україні став новою точкою відліку. День, який перевернув клепсидру звичного ритму життя і спричинив воістину катаклізматичні зміни геополітичного, соціяльного та психоемоційного характеру. Кожен свідомий українець віднайшов своє місце у цій війні: хто на передовій, хто в тилу, хто у волонтерському русі, а хто на площині слова. З початку російського вторгнення в Україну Василь Махно ледь не щодня пише вірші. На його думку, «поезія повинна реагувати на війну незалежно від того, де ти мешкаєш. І реагує вона миттєво, адже поезія – це імпульс, це емоції, на яких будується вірш».

Слухачам автор представив добірку воєнних віршів, які незабаром побачать світ у польському видавництві Pogranicze, а це: «Війна», «Балада про міст», «Сурміть», «До вітчизни», «Ісход», «Про мужність», «Шевченко», «З Маріуполя», «Псалом», «Їхні іменники мої рими», «Партитура фінальної музики», «Про весну», «Псальма Бучі», «Ранішнє туркотіння горлиць», «Читання в Нью-Джерзі», «До мови». Як зазначив, В. Махно, «мова – це кров суспільства і нації, її ідентифікація і код. Мова – це останнє, що полишає націю».

Спілкуючись з присутніми, доповідач поділився творчими планами й задумами, а також відповів на запитання авдиторії.

 

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

Про першу українсько-русинську греко-католицьку газету «Америка» говорили у Філадельфії

Тривають виклади Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США та Осередку праці НТШ А у Філадельфії. У четвер, 5 травня, відбулася лекція про діяльність українсько-русинської греко-католицької  газети «Америка» в 1886-1890 рр. Доповідь виголосив о. д-р Іван Кащак.

Часопис розпочав свою діяльність 15 серпня 1886 р. За словами доповідача, «Америка» використовувала шрифт, який було придбано зі Львова для видання підкарпатської (карпато-русинської) газети Греко-Католицького Союзу під назвою «Американський руський вестник». Це видання вперше побачило світ 17 березня 1892 року.

Отець Іван Волянський придбав у Нью-Йорку ручний прес і відправив його до Ставропігійського інституту у Львові для інсталяції кириличних черенок. Різновид шрифту спочатку призначався для літургійних книг, проте їх було використано і для першого числа газети. Часопис The Evening Herald у Шенандоа допоміг о.Волянському здобути досвід друкарства. Спершу священник мав двох молодих помічників: Григорія Дольного та Василя Сарича. Набірником був серб Нєхотович. На початках вони використовували друкрський верстат The Evening Herald, а згодом отримали зі Львова сучасніше оснащення.

З виходом у світ десятого числа газети у 1887 р., редагування від від отця та добродійки Волянських перебрав отець Володимир Сименович, а видавництво взяв на себе пан Бачинський. Газета зайняла прогресивну позицію у підтримці молодої католицької лейбористської організації «Лицарі праці». Отці Волянський, Ляхович та Сименович були її членами. «Лицарі праці» брали участь у першому в США похороні греко-католицького священника о. Зенона Ляховича.

У 1888 році о. Сименович відвідав Львів, де звернувся до свого колишнього вчителя Івана Франка зі запрошенням обійняти редакторство «Америки». Незадовільні фінансові умови, зрештою, змусили Франка відмовитися від пропозиції. Цей зв’язок із корінними галицькими інтелектуалами дає нам уявлення про аспект соціальної справедливості католицького вчення. Як повчав св. Василій Великий, «чим не користуєшся, те вкрав у бідних».

Майбутній президент Українського Народного Союзу Дмитро Капітула, як й інші очільники молодої української громади, неприхильно ставився до газети «Америка». Проте пересічні громадяни були в захваті від цього досягнення.

О. Костянтин Андрухович (Ендрюс), останній редактор часопису, перейняв «Америку» з від’їздом о. Волянського зі США в 1889 році. «Америка» припинила свою діяльність 22 лютого 1890 року. 1891 року о. Андрухович видавав тижневик «Руське слово», який проіснував лише кілька місяців. 1904 р. у Коломиї він видав книгу «З життя Русинів в Америці – Спомини з Років 1889-1892». Це перший звіт про душпастирське служіння в Сполучених Штатах, який з’явився у формі книги. Раніше отець Нестор Дмитрів видав буклет про свою місіонерську роботу в Канаді. Книга о. Андруховича дає уявлення про газету «Америка», зародки суспільного та релігійного життя у вугільно-антрацитному регіоні Пенсильванії.

На завершення вечора, о. Кащак подарував присутнім електронний каталог усіх чисел «Америки» і відповів на запитання присутніх.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

У Філадельфії презентували другий том «Спогадів про Лесю Українку»

У четвер, 7 квітня, розпочався весняний семестр викладів Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США (ТСС А), зорганізований за співучасті Осередку праці Наукового Товариства ім. Шевченка у Філадельфії.

Інавгураційний виклад, який відбувся у гібридному режимі, був присвячений особі Лесі Українки. Другий том «Спогадів» про видатну українську письменницю презентувала авторка проєкту Тамара Скрипка, архівіст Української Вільної Академії Наук (УВАН). Представляючи доповідачку, Президент УВАН Альберт Кіпа підкреслив наукову значущість її дослідницького доробку, адже Тамара Скрипка належить до провідних спеціялістів-дослідників життя родини Драгоманових-Косачів загалом і Лесі Українки зокрема.

Як розповіла доповідачка, повної біографії життя письменниці досі не було написано, а праця над нею не позбавлена труднощів. Спогади про Лесю Українку Тамара Скрипка збирала на п’яти континентах. Двотомне видання створено з мемуарів родини та оповідей сучасників письменниці, що відтворюють різні періоди життя Лариси Петрівни Косач-Квітки (Лесі Українки).

Перший том видання «Спогадів про Лесю Українку» (2017) укладено за принципом родинної ієрархії. Серед тих, чиї голоси звучать у книжці, — мати Лесі Українки Ольга Косач (Олена Пчілка), рідні сестри — Ольга Косач-Кривинюк, Ізидора Косач-Борисова, Оксана Косач-Шимановська, чоловік Климент Квітка, двоюрідні брат і сестри — Світозар Драгоманов, Лідія Драгоманова-Шишманова, Аріадна Труш, Оксана Драгоманова, братова Наталія Косач, племінниця Євгенія Косач-Мільська, дочка сестри у третіх Олена Садовська, вихованка названих батьків К. Квітки Марія Собіневська-Бешкурова. У книжці подано унікальні фотоматеріали з фондів Музею видатних діячів української культури, Інституту літератури імені Т.Г. Шевченка НАНУ та з приватних колекцій.

Другий том видання «Спогадів про Лесю Українку» (2021) укладено з розповідей сучасників письменниці. Тут зібрано спогади друзів, приятелів, колег і знайомих Лариси Петрівни Косач-Квітки (Лесі Українки), що відтворюють різні періоди її життя. У книжці вміщено праці, яких не було в попередніх виданнях спогадів про Лесю Українку, які не друкувалися за радянських часів з ідеологічних міркувань. Передовсім це мемуари політичних емігрантів Дмитра і Наталії Дорошенків, В. О’Конор-Вілінської, М. Славінського, О. Моргуна, М. Садиленка, М. Розенбаума.

У свідченнях митців, науковців, журналістів, громадсько-культурних і політичних діячів зафіксовано яскраві миті короткого, скромного й не надто багатого на події земного шляху великої людини. Через досвід і сприйняття сучасників, хоч і з різною мірою об’єктивності, та все-таки розкриваються характер, громадянська й творча позиція, особисті якості, своєрідність побуту визначальної постаті української культури. Завдяки поданим свідченням відкривається специфіка взаємин митця із близьким оточенням і ширшою громадою.

Кожен авторський матеріал супроводжується належним бібліографічним та історико-філологічним коментарем. Текстову частину книжки доповнює ретельно дібрана іконографія, залучена з державних і приватних колекцій.

Двотомник «Спогади про Лесю Українку» вперше презентували в Луцьку, й у Києві. Другий том книги увійшов до короткого списку престижного Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2021» у номінації «Хрестоматія – Життєписи».

 

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

 

Світлини: з архівів ТСС А

 

Допомога Україні

Сьогодні ми доставили до польської фірми Dompak, NJ, допомогу для України. Багаж буде відправлено через Польщу літаком. Загалом 1,7 тонни допомоги для ЗСУ та ТерО. Це результат збірки, яку провело Товаритсво «Свята Софія» США. Пачки мають своїх конкретних адресатів і з Божою поміччю, повинні наступного тижня прибути за призначенням у Тернопіль та область для вояків, які рушають на фронт або ж служать в лавах ТерО. Щиросердечно дякую усім нашим членам, які підтримали цю ініціативу почерез власні пожертви та залучення ширшого загалу.
Молимося за швидке припинення війни.