(Українська) Фільм Українська Різдвяна історія

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

На форумі Товариства «Свята Софія» США показали фільм «Різдвяна історія»

У четвер, 1 листопада, на форумі Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США та Осередку праці Наукового Товариства ім. Шевченка у Філадельфії відбувся показ англомовного фільму «Українська Різдвяна історія». Знятий у 1979 році компанією К-Ю ТАР, він розповідає історію української родини післявоєнних іміґрантів. Майк, успішний агент талантів у Нью-Йорку, українець за походженням, отримав лист від своєї матері у Філадельфії про те, що його батько смертельно хворий. Майк давно віддалився від свого тата і від української спільноти загалом. Щобільше, батько відмовився від нього, але зваживши на серйозність ситуації, молодий чоловік вирішив повернутися з візитом до Філадельфії. Він приїхав додому напередодні Різдва; мама і молодший брат, Енді, зустріли Майка з радістю, але батько, який не міг пробачити синові його анти-українського налаштування, прийняв його досить холодно. Енді був захоплений своїм старшим братом і прагнув бути на нього схожим. На цьому фоні розгорівся новий конфлікт між батьком та старшим сином, а його лейтмотивом послужило життя української спільноти. Однак передріздвяна атмосфера і приготування до Свят заторкнули і Майка. Він пригадав життя громади і очима дорослої людини поглянува на українські традиції та культурні переваги, які людина черпає із життя у їх середовищі. Врешті, він усвідомив свою помилку, коли вирішив залишити спільноту. Йому також вдалося переконати батька в тому, що він повинен самостійно будувати життя. У фінальній сцені фільму батько і син дійшли згоди. Загалом, «Історія» порушує широкий спектр проблем, серед яких – конфлікт поколінь, асиміляція, комплекс меншевартости та інші.

У ролі коментаторів фільму виступили директор проєкту професор ЛаСальського університету Леонід Рудницький; виконавець ролі Енді Ілля Лабунька; режисер фільму Марко Тарнавський. Так, Л. Рудницький розповів передісторію створення фільму наприкінці 1970-х років на базі тогочасного ЛаСальського коледжу. Він зазначив, що «Українська Різдвяна історія» мала на меті розповісти американському суспільству про життя численної української діяспори, історія якої у той час була майже невідома широкому загалові. За його словами, фільм зробив велике враження на багатьох людей; його показували в Нюарку, Чікаго, Філадельфії, Канзас-Сіті та інших містах США.

Ілля Лабунька поділився своїми спогадами про зйомки фільму. Він підкреслив, що на картину слід дивитися з перспективи часу, адже «Історія» була продуктом свого періоду. Сам фільм він назвав просвітницьким, позаяк у ньому говорилося про малознану Україну, її історію, культуру, традиції. Завдяки багатонаціональному колективу І. Лабунька почав більше цінувати своє етнічне походження. Усіх акторів характеризував професійний підхід до проєкту і було це «чудове зібрання людей, які зійшлися створити щось унікального». При цій нагоді, він висловив подяку своїм викладачам: проф. Л. Рудницькому та проф. Юрієві Перфецькому за знання української літератури та російської мови, які стали йому в пригоді під час довголітнього перебування в Україні.

Марко Тарнавський розповів про технічні тонкощі праці над фільмом. «Історію» він реалізував спільно з Рональдом Кютаком, який працював над зйомками.

Як читаємо у газеті «Америка» з 19 жовтня 1979 року, «цей фільм має віддзеркалити певні аспекти українського життя в Америці, не так у документальній формі, як розваговим способом (…) Директором проєкту назначено проф. Леоніда Рудницького, який при співпраці з професорами Юрієм Перфецьким та Ґері Клейбо, має подбати про організаційні, адміністративні й, до деякої міри, теж про естетичні аспекти продукції (…) Крім того створено ще теж окреме дорадче тіло, яке між іншим включає проф. Мирослава Лабуньку з Відділу Історії Ля Салл Калежду».

На завершення вечора, учасники проєкту відповіли на запитання присутніх.

Прес-служба Товариства «Свята Софія» США
Світлина (автор: Стефан Фартушок). Ліворуч: Марко Тарнавський, Юрій Перфецький, Леонід Рудницький, Ілля Лабунька.

(Українська) Міста літератури: Чортків, Язлівці, Улан-Батор

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Про міста літератури: Чортків, Язлівці та Улан-Батор говорили на форумі Товариства «Свята Софія» США

У четвер, 25 вересня, на форумі Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США та Осередку праці Наукового Товариства ім. Шевченка у Філадельфії відбувся виклад на тему «Міста літератури: Чортків, Язлівці, Улан-Батор». Доповідь виголосив український поет, прозаїк, есеїстперекладачлітературознавець, Член Національної спілки письменників України та Член міжнародного ПЕН-клубу д-р Василь Махно.

У своєму виступі доповідач розповів про взаємозв’язок міcт з літературою. Свої міркування про Чортків, Язлівці та Улан-Батор автор проілюстрував уривками з поетичних і прозових творів. «Кожне місто належить літературі. Звичайно – усе залежить від масштабу міста та кількості письменників, котрі хотіли б про нього написати,» – підкреслив В. Махно.

Своєму рідному Чорткову на Тернопільщині доповідач присвятив особливу увагу, поглянувши на нього через призму постаттей, які були причетні до його історії. Однією із них був німецькомовний письменник Карл Еміль Францоз, галицький і буковинський єврей, виходець з напів-Азії, як він сам назвав ці околиці Австро-Угорської імперії. Він народився у Чорткові 1848 року, «коли Європою прокотилися революції, а вітри Весни народів буревієм досягли кордонів навіть Східної Галичини. Усі, хто жив на цій землі і у цьому місті, були галичанами: рутенці, поляки, євреї, караїми, вірмени, шваби та німці. Про те, як Червона Русь перетворилася на напів-Азію можна розмірковувати довго, відомо лише, що Османська імперія у Чорткові тримала резиденцію намісника паші, на десятиліття приписавши місто та його мешканців до Сходу. Османську імперію змінила Австро-Угорська, але географічне розташування Чорткова, близьке до Буковини, а звідти й до Балканів, наче акумулювало усі майбутні історичні розпади і розлади», – зазначив В. Махно. Він рівно ж зупинився на історії картини «Водоноша з Чорткова» авторства ще одного вихідця з цього міста Саші Блондера (1936) і, як підсумок своїх роздумів про родинні краї, зачитав авторський вірш «Для Чорткова».

Язловець поблизу Бучача має для Василя Махна важливе значення з огляду на працю над книгою, «в якій багато втрачених слів». Тут похована історія вірменської громади, яка у XVII столітті заїхала сюди з Криму. «Перед тим як доїхати до містечка, в якому, можливо, чекають на мене ті втрачені слова, що позначали цілком конкретні й важливі деталі життя середини тисячоліття, я побував у Стамбулі. І ця лінія Стамбул-Язловець важлива. Про неї і про Царгород також буде. Отож, слова ті (втрачені) позначали: фортецю, каміння якої ще не розповзлося; Вірменську браму, місцезнаходження якої уже не віднайти; Бучацький шлях, що проходив повз вірменську церкву та цвинтар і який через чотириста років (часу, який мене цікавить) – забудовано. І щоби переконатися, що слова, які мені потрібні, не остаточно втрачено, – я поїхав до Язловця», – зацитував фраґмент із нової книги автор.

В Улан-Баторі Василь Махно побував торік при нагоді участи у Світових поетичних днях ім. Данзанравджаа, який начебто вказав, де шукати Шамбалу – енергетичний центр землі. Налаштування перед поїздкою було стереотипне, однак країна виявилася дуже цікавою, а сам фестиваль проходив у пустелі Ґобі. За його словами, західний інтелектуальний пласт чужий для монголів. У своїй літературі вони оспівують природу і навколишній світ. Доповідач поділився своїми враженням про контрасти урбаністичної столиці та кочових периферій країни, які він змалював у есеї «Шлунок верблюдиці».

На завершення вечора, В. Махно відповів на запитання авдиторії.

Прес-служба Товариства «Свята Софія» США
Світлина (автор: Стефан Фартушок). Доповідає д-р Василь Махно

(Українська) Четверта хвиля і її вплив на структуру української діяспори

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Про «Четверту хвилю» і її вплив на структуру української діяспори США говорили на форумі Товариства «Свята Софія» США

У четвер, 18 вересня, на форумі Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США та Осередку праці Наукового Товариства ім. Шевченка у Філадельфії відбувся виклад на тему «Четверта хвиля і її вплив на структуру української діяспори». Доповідь виголосив директор адміністрації Наукового товариства ім. Шевченка в США, дослідник демографічних процесів у середовищі української еміґрації в Америці д-р Василь Лопух.

У своєму викладі доповідач ґрунтовно висвітлив особливості «Четвертої хвилі» в порівнянні з попередніми еміґраціями. Унікальністю нових іміґрантів є те, що вони, на відміну від усіх попередніх, еміґрують із незалежної України і походять з усіх реґіонів країни.  Понадто, «Четверта хвиля» є найбільшою і налічує понад 200 тисяч осіб. Якісна структура нових іміґрантів відрізняється за рівнем освіти, високою мобільністю та динамікою економічного зростання. Основний потік, 54,5%, сформували люди, що виграли “зелену карту”. Окрім них іміґрують до США на підставі воз’єднання сімей (батьки до дітей і діти до батьків), одруження, а також за студентськими, робочими і туристичними візами та “біженці”.

Не буде помилкою ствердити, що «Четверта хвиля» змінила демографічну ситуацію української діяспори у США. «Без нової хвилі сьогодні ми б мали всього 7% україномовних українців. Завдячуючи їй, присутність української мови зросла. Водночас спостерігаємо парадоксальну ситуацію, якої немає жодна інша етнічна громада: майже половина нових іміґрантів розмовляє вдома російською. Утім, це не стільки їх персональна провина, скілька біда, бо є наслідком довголітньої русифікації українського населення й відображення мовних реалій в самій Україні», – зазначив доповідач.

Опріч цього, нова іміґраційна хвиля змінила географію розселення українців. Найчисельніші українські громади нині сконцентровані в меґаполісах: Нью-Йорку, Чикаґо, Філядельфії та Портленді (Ореґон), де загалом проживає приблизно ¼ усіх українців. Ще приблизно 50% українців мешкають у кількох штатах Середньо-Атлантичного реґіону: Делавер, Мериленд, Нью-Джерзі, Нью-Йорк, Пенсильванія, Вашинґтон, Вірджінія і Західня Вірджінія, а приблизно 20% – у штатах Східньо-Північно-Центрально реґіону: Іллінойс, Індіана, Огайо, Вісконсин. Себто, з одного боку, «Четверта хвиля» доповнила і укріпила організовану українську діяспору, з іншого – утворила нові громади у тих місцевостях, де раніше їх не було.

Інший важливий факт, пов’язаний з «Четвертою хвилею», який чітко відрізняє його від іміґрантів до 1990 року та народжених у США – це висока динаміка поїздок до України та їх фінансова підтримка сімей. Крім того, деякі з них повернються в Україну, зокрема, ця тенденція проявилася після 2004 року, коли існували великі надії на перемогу в «Помаранчевій революції». Частина нових іміґратів живе на дві країни. На жаль, нинішня ситуація в Україні викликає занепокоєння, тому на цей час ми спостерігаємо, що еміґраційні настрої є доволі високими, особливо серед молоді.

Підсумовуючи, В. Лопух ствердив, що, приймаючи рішення еміґрувати (у нашому випадку йдеться про США), представники «Четвертої хвилі» мали різні мотиваційні причини, а не тільки пошук праці, який українські журналісти звикли називати «заробітчанством».

Прес-служба Товариства «Свята Софія» США
 Світлина (автор: Стефан Фартушок). Доповідає д-р Василь Лопух

(Українська) Про сторіччя Української революції

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Про сторіччя Української революції та виклики сучасності говорили на форумі Товариства «Свята Софія» США

У четвер, 11 жовтня, на форумі Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США (ТСС А) та Осередку праці Наукового Товариства ім. Шевченка (НТШ А) у Філадельфії відбувся виклад на тему «100 років Української революції і виклики сучасності». Доповідь виголосила провідний науковий співробітник відділу історії Української революції 1917-1921 рр. Інституту історії Національної академії наук України, кандидат історичних наук д-р Тетяна Осташко, яка нині досліджує архівні колекції Східноєвропейського дослідного інституту ім. В.К.Липинського у Філадельфії.

Доповідачка накреслила 4 головні напрямки української суспільно-політичної думки ХХ ст., а це: народництво, націоналізм, комунізм і консерватизм. Останній із них тісно пов’язаний з ім’ям відомого історика, політика, мислителя Вячеслава Липинського. Консервативний, або державницький, напрям української су­спільної думки, за висловом Івана Лисяка-Рудницького, «найслабший і найменше підтримуваний у масах, зробив найбільший інтелектуальний внесок протягом нинішнього століття», але й досі залишається упослідженим. Українському консерватизму притаманні: відданість правовим методам політичної боротьби; поміркованість і повага до законної та легітимної влади. Народжені в передреволюційний час його ідеї з часом перетворились у струнку теоретичну концепцію майбутнього розвитку української держави, знайшли практичне застосування в добу Гетьманату Павла Скоропадського 1918 р.Continue reading

(Українська) Про гетьманат Павла Скоропадського

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Про гетьманат Павла Скоропадського говорили на форумі Товариства «Свята Софія» США

У четвер, 4 жовтня, на форумі Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США (ТСС А) та Осередку праці Наукового Товариства ім. Шевченка (НТШ А) у Філадельфії відбувся виклад на тему «Гетьманат Павла Скоропадського: утвердження української державності та контроверсії». Доповідь виголосила провідний науковий співробітник відділу історії Української революції 1917-1921 рр. Інституту історії національної академії наук України, кандидат історичних наук д-р Тетяна Осташко.

Доповідач детально зупинилася на біографії однієї із контроверсійних постатей української історіографії гетьмана Павла Скоропадського (1873-1945). Його військова та політична кар’єра розпочалася у період Першої світової війни. Влітку 1916 р. отримав військовий чин генерал-лейтенанта. 22 січня 1917 р. прийняв командування 34-м армійським корпусом, дислокованим в Україні. Зречення Миколи ІІ викликало глибоку суспільну метаморфозу у Павла Скоропадського, власне як і у багатьох інших представників української аристократичної верстви: він «збирається можливо зробитись українцем». П. Скоропадський чітко зазначив про свою відчуженість від радикальних соціяльних позицій українського руху і одразу усвідовив, яку загрозу уявляє для України більшовизм.Continue reading

40 Annual “St. Sophia” lectures

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

У Філадельфії говорили про діяльність Музейно-меморіяльного комплексу «Рідна хата» ім. Патріярха Йосифа Сліпого

27 вересня розпочався ювілейний 40 осінній семестр викладів Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США (ТСС А) та Осередку праці Наукового Товариства ім. Шевченка (НТШ) у Філядельфії. Інавгураційну лекцію під назвою «20 років діяльности Музейно-меморіяльного комплексу ім. Патріярха Йосифа Сліпого у Заздрості: від витоків до сучасності (1998-2018)» провели академік НАН України Леонід Рудницький та Голова ТСС А д-р Ірина Іванкович. Вечір відкрив Голова Осередку праці НТШ д-р Олександер Лужницький.

Свою доповідь Л. Рудницький присвятив особі довголітньої Голови ТСС А, відданої співпрацівниці Патріярха Йосифа Сліпого, фундаторки Музейного комплексу у Заздрості та perpetum mobile Товариства д-р Романи Навроцької (1921-1999). Він зокрема представив біографію цієї невтомної трудівниці, поділився особистими спогадами та проаналізував об’ємне листування між п. Навроцькою і Блаженнішим Йосифом, яке віддзеркалює багатогранність діяльності цих двох маркантних постатей. Чи не найкраща пам’ятка по Романі Навроцькій – це без сумніву Музейно-меморіяльний комплекс Патріярха Йосифа Сліпого. Виконуючи волю Блаженнішого, вона доклала чимало зусиль для того, щоб Товариство «Свята Софія» змогло відкупити родинне обійстя його батьків на Тернопільщині, та створити тут духовно-просвітницький центр, відкриття якого відбулося 13 вересня 1998 року.

У своїй доповіді І. Іванкович зупинилася на головних подіях та ключових особах у житті ММК. Вона підкреслила великий внесок д-р Романи Навроцької у виконанні волі Патріярха Йосифа. За словами доповідачки, щороку тисячі людей з України та з цілого світу відвідують родинний дім Патріярха Йосифа Сліпого. Серед них – вірні різних конфесій та віросповідань, люди різних національностей – духовенство, науковці, представники світської влади; дорослі, діти й молодь. Приїжджають до Заздрості, щоби пізнати життєвий шлях людини, яка ввійшла в історію нашого народу та Вселенської Церкви, людини-гуманіста, людини-науковця. Сьогодні важко було б уявити діяльність Товариства «Свята Софія» США без Музейно-меморіяльного комплексу у родинному селі фундатора ТСС А. Щобільше, цей комплекс є інтегральною складовою Тернопільсько-Зборівської митрополії і, без сумніву, усієї Української Греко-Католицької церкви.

На завершення, присутні мали нагоду переглянути відео сюжет про діяльність 4-ої

Прес-служба Товариства «Свята Софія» США

In Memory of Patriarch Josyf

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

У Заздрості вшанували память Патріярха Йосифа Сліпого (1892-1984)

«Дозвольте дітям приходити до мене» – під такою назвою в родинному обійсті Патріярха Йосифа Сліпого у с. Заздрість на Тернопільщині вшанували пам’ять великого українця у 34-ту річницю його відходу у вічність. У заході взяли участь учні 3-9 класів та перагогічний колектив Заздрістської ЗОШ І-ІІ ступенів, яка носить ім’я Патріярха, та учениці 9-10 кл. Колодіївської ЗОШ І-ІІІ ступенів разом з парохом церкви св. Димитрія єромонахом Венедиктом Джигринюком та катехитом Галиною Смакулою.

Урочистість розпочалася заупокійною молитвою за душу Ісповідника Віри та покладенням квітів до погруддя Ісповідника Віри. Відтак діти переглянули мультфільм про його життєвий шлях і відбули пізнавальну екскурсію, яку провела завуч Задрістської школи ім. Патріярха Йосифа Галина Архитко. Діти відвідали родинну хату, у якій прийшов на світ Йосиф Сліпий, возівню та музейну кімнату комплексу. Учениці 5-6 кл. задекламували вірші про Йосифа Сліпого. Перевірити набуті знання про свого великого односельця учні мали змогу під час командних бліц-турніру «Наш Патріярх» та змагання-квесту «Крізь терня до зірок». На завершення, о. Венедикт уділив благословення усім присутнім. Захід було зорганізовано за ініціативи та підтримки Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США.Continue reading

IV ESL (YouTube)

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

https://www.youtube.com/watch?v=wGNgBT07Xxo&feature=youtu.be