(Українська) Центр студій спадщини Патріярха Йосифа Сліпого провів конкурс декламації до Дня Матері

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

День Матері відзначили у Філадельфії конкурсом декламації «Рідна мати моя». В суботу, 6 травня 2023 року, за ініціятиви Центру студій спадщини Патріярха Йосифа Сліпого, за підтримки Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США (ТСС А), та у співпраці з Нашою Українською Рідною Школою (НУРШ) найдорожчу людину в житті кожного з нас вшаноували учні 4-7 класів, які з допомогою учителів та батьків підготували до цієї події вірші відомих українських поетів.

Поетичний конкурс відбувся в Українському Освітньо-Культурному Центрі що в Дженкінтавн, ПА. До складу журі увійшли: Ірина Іванкович, Голова ТСС А; Галина Василиця та Марія Удуд, учительки НУРШ. Журі оцінювало 17 конкурсантів за наступними критеріями: плавність декламації; чіткість вимови; інтонація; артистичність виконання; драматизм декламації; постава.

У висліді конкурсу журі визначило переможців, якими стали: переможець – Єлисей Дудкін (6-Б кл.) за авторський вірш “Сон”; призер – Назар Беседа (6-А кл.). Лавреатами стали: Юрій Шевців (5-Б кл.), Олександр Пляхтур (5-А кл.) та Анастасія Мельник (4-Б кл.)

Усіх учасників було нагороджено дипломами та призами Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США, а головний спонсор – Центр студій спадщини Патріярха Йосифа Сліпого – надав цінні нагороди лауреатам та переможцям.

Ірина Іванкович зазначила, що “в житті кожної людини є щонайменше кілька матерів: Пресвята Богородиця Матір Божа, батьківщина, рідна матір та хресна мати, про яких ви сьогодні згадували, декламуючи вірші. Постать матері оспівана в усіх без винятку літературах. Українська література особливо багата на твори, через які письменники та поети висловлювали свою любов та пошану для тієї, котра дала нам життя. Дуже важливо берегти та підтримувати наших матерів. Нехай же сьогоднішній конкурс буде одним із подарунків, які ви принесете своїм любим матусям з нагоди цього чудового свята”.

Галина Василиця та Марія Удуд висловили вдячність організаторам та спонсорам конкурсу, які уже одинадцять років поспіль співпрацюють з НУРШ в царині просвіти молодих українців діяспори, та подякували учням за високий рівень підготовки до конкурсу.

 

                   Пресслужба Товариства «Свята Софія»  США

 

Світлина (Галина Василиця): Члени журі та учасники конкурсу

 

(Українська) У Філадельфії презентували книгу “Репортер Волковський”

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

18 квітня в приміщенні Манор-коледжу що на передмістях Філадельфії відбулася зустріч з українським журналістом Юрієм Лукановим. Автор презентував англомовне видання книги “Репортер Волковський” у перекладі Юрія Ткача, котра цьогоріч побачила світ в американському видавництві Defiance Press. Оригінал українською був надрукований наприкінці 2020 року. Подію зорганізувало Релігійне Товаристо українців католиків “Свята Софія” США за усебічної підтримки Манор-коледжу та за участі Осередку праці Наукового Товариства ім. Шевченка у Філадельфії. Цей захід є частиною презентаційного туру автора по містах США, який став можливий завдяки фінансовій підтримці фундації United Help Ukraine.

“Репортер Волковський” —  перший роман Луканова, у якому він намагається розповісти історію війни з притаманним йому гумором і проникливістю. Це вражаюча історія людей, життя яких перевернула російсько-українська війна. Те, що ще вчора здавалося неймовірним, сьогодні стало звичним. Своєю нещадною і цинічною рукою війна не тільки розділила життя на «до» і «після», а й зламала колишні звичні уявлення та стосунки між людьми, котрі опинилися на протилежних сторонах фронту і політичних переконань.

Головні герої цієї книги – журналісти. У країні, на яку напав агресор, необхідно постійно відповідати на нові виклики, які несе війна. Як журналістові віднайти себе в нових умовах повномасштабної путінської агресії, яка кинула виклик усьому демократичному світу? Де місце журналіста і яка його місія? На ці та інші питання шукають відповіді головні герої книги, переживаючи драматичні пригоди. Вони визволили з полону французького оператора під час окупації Криму. Один із героїв потрапляє до новоствореного СІЗО в окупованому Донецьку і бачить знущання над невинними людьми, які там відбуваються.

Юрій Луканов поділився своїми спогадами про воєнну журналістику та відповів на запитання присутніх.

Пресслужба Товариства “Свята Софія” США

 

Світлини: Галина Василиця

(Українська) БЛАГОДІЙНА ЛІТНЯ ШКОЛА АНГЛІЙСЬКОЇ МОВИ ДЛЯ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ – СТАРШОКЛАСНИКІВ (9-12 КЛ. U4U)

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

РЕЄСТРАЦІЮ ПРОДОВЖЕНО ДО 1 ТРАВНЯ!

https://docs.google.com/forms/d/19fLrqRP47KIyYNPegOykKxKa6_2gdbmzCNwVlB583_Q/edit

 

 

 

РЕЄСТРАЦІЮ ПРОДОВЖЕНО!

(Українська) Про українців та кримських татар говорили в Товаристві «Свята Софія» США

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

30 березня відбувся заключний виклад весняного семестру лекцій Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США за підтримки Осередку праці Наукового Товариства ім. Шевченка у Філадельфії. З доповіддю «Українці та кримські татари: війни, співпраця, ясир та жіноцтво» виступив історик Андрій Живачівський. Він накреслив основні хронологічні віхи Кримського Ханату та історичні перехрестя з українцями в часах Запорозької Січі, починаючи зі спільної боротьби проти Московії в 1515 році. Безпосередніми учасниками подальших епохальних подій були Мехмед ІІІ, Іслам-Гірей ІІІ, Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Іван Виговський, Пилип Орлик та інші. Доповідач окремо зупинився на ролі жінки в Кримському ханаті. Так, наприклад, дружина Менглі І Герея Нурсултан була у дипломатичнй місії до Москви до Великого Князя Московського Івана ІІІ.

Прелегент зосередив свою увагу на особі Ісмаїла Гаспринського  (1851- 1914), який був піонером у сфері навчання дівчат-мусульманок. Його реформаторська програма передбачала розвиток і оновлення освіти дівчаток у тюрксько-мусульманському світі, ґрунтувалася на підвищенні соціального статусу жінки в суспільстві, містила механізми дотримання рівних прав чоловіків і жінок. За словами доповідача, питання освіти жінок займає одне з найважливіших місць у дидактичній системі Ісмаїла-бей Гаспринського. Він заохотив свою сестру Селіме Пембе-ханум Болатукову, яка 1894 року відкрила в Бахчисараї у кварталі Шахболат на горішньому поверсі двоповерхової будівлі першу школу для дівчаток «усуль-і-джадид». Вона поєднувала світсько-релігійне і професійне навчання. На початку ХХ століття, 1906 року, в Бахчисараї існувало 13 шкіл для дівчаток. У 1906 році почала функціонувати професійна жіноча школа в Алупці. Там-таки в Алупці діяв навчальний заклад змішаного типу, де так само за новою методикою разом навчалися хлопчики і дівчатка. Ісмаїл бей у своїй громадській і видавничій діяльності приділяв багато уваги проблемам освіти й просвітництва жінок. Вважав це питання частиною національної політики. Здійснював величезну роботу зі створення жіночого періодичного видання.

Донька Гаспринського Шефіка запропонувала програму дій для жіночих організацій з метою поліпшення соціально-економічного та суспільного становища жінок. Вона вважала, що жінки повинні бути високоосвіченими, толерантними, любити свою землю й народ. У 1906 році саме Шефіка стала завідувачкою редакції першого в мусульманському світі жіночого журналу «Алем–и–нисван» («Жіночий світ»), що виходив як додаток до газети «Терджиман» («Перекладач»). Головною метою видань був духовний розвиток та освіта жінок. Вона докладала багато зусиль, щоб об’єднати жінок для розв’язання їхніх проблем не лише в Криму, а й у всьому мусульманському світі.

У середині серпня 1917 року в Криму відбувся регіональний жіночий конгрес, в роботі якого брали участь тридцять делегаток. Основну доповідь зробила Шефіка Гаспринська. Вона нагадала однодумцям про важливість освоєння жінками своїх прав в ісламі і закликала їх використовувати ці знання в житті. Конгрес зажадав, щоб для жінок завжди були відкриті двері мечетей. Головою регіонального Центрального комітету мусульманських жінок була обрана Ільхаміє Токтар, її заступницею – Шефіка Гаспринська, секретарем – Зейнеб Амірхан.

Вибори до новочасного Курултаю відбулися 17 листопада 1917 року у п’яти виборчих округах Криму. Згідно з виборчим законом, ухваленим Мусульманським виконкомом, право голосу мали чоловіки та жінки, яким на день виборів виповнилося 20 років. Перемогу на виборах здобула партія «Міллі Фірка». До Курултаю було обрано 76 депутатів, з них 5 жінок: Шефіка Гаспринська, Ільхаміє Тохтарова, Аніфе Боданинська, Хатідже Авджи та Еміне Шабаров. Для порівняння: у складі Центральної Ради відсоток жінок-депутатів був у два з половиною рази менший, а у решті європейських держав жінки-депутати на той час були лише у парламентах Данії, Норвегії та Фінляндії.Таким чином, кримські татари стали першою мусульманською нацією, яка надала виборчі права жінкам ще до того, як це зробили багато християнських націй Європи. Для прикладу, швейцарки отримали право голосувати аж в 1970 році. Прелегент висвітлив діяльність сучасних кримських татарок, а це: Веджіє Кашка (1935-2017, Айше Сеїтмуратова (нар. 1937), Еміне Джеппар, Джамала, Таміла Ташева.                                                                                                        На завершення доповіді, Андрій Живачівський відповів на запитання слухачів.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

(Українська) Проща “Слідами Патріярха Йосифа”

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Заздрість “Рідна хата “ Патріярха Йосифа Сліпого, куточок на Тернопіллі, де серця б’ються в унісон, наповнюються вірою, незламністю, відвагою, шляхетністю Ісповідника Віри, налаштовуючись на красу і любов.

28 березня, з прощею Слідами Патріярха Йосифа”,  приуроченою 131 річниці від дня його народження, до “Рідної хати” завітали Голова Яворівської міської ради Ігор Андрійович Грабовський,  заступниця голови пані Катерина Михасяк, керівники навчальних закладів, директори шкіл, керівники дошкільних навчальних закладів Яворівської територіальної громади. Організатор прощі  Яворівська міська рада. Очолив прощу капелан Яворівської міської ради о. Тарас Собешкевич.

Це була тепла освітянська зустріч прекрасних людей з Патріярхом Йосифом та працівниками ММК “Рідна хата”. Адже, як повторював Йосиф Сліпий,  “науковою культурною працею ми кладемо підвалени нашому національному і державному життю”.

Дякуємо за чудову організацію Голові Яворівської міської ради пану Ігорю Грабовському, о. Тарасові Собешкевичу, всім учасникам прощі за цю прекрасну мить зустрічі.

Наступні зупинки прощі Слідами Патріярха Йосифа:

–         Святоуспенська Унівська лавра

–         Архикатедральний Собор Св Юра у Львові. Панахида на гробі Патріярха

 

Данута Іванкович, Голова ММК “Рідна хата”

(Українська) Про жіночу співпрацю говорили в Товаристві «Свята Софія» США

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

У четвер, 23 березня, в рамках весняного семестру викладів Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США за підтримки Осередку праці НТШ у Філадельфії, відбулася спільна доповідь Уляни Процюк та Христини Прокопович на тему «Жіноча співпраця: Манор-коледж (Студійний Осередок Української Культури) і Союз Українок Америки (88-ий відділ)». Використовуючи архівні матеріяли, доповідачки розповіли про головні віхи партнерської діяльности двох організацій.

Зокрема, було висвітлено передісторію створення Студійного Осеередку Української Культури при Манор-коледжі – єдиного вищого навчального закладу в США з українським коріннням завдяки його засновницям, Сестрам Чину св. Василія Великого, які  на прохання Владики Сотера Ортинського і за сприяння Митрополита Андрея Шептицького прибули 28 листопада 1911 року на чолі з Матір’ю Оленою Лангевич, ЧСВВ, з монастиря у Яворові для праці з сиротами. Тогочасна спільнота іммігрантів була бідною, а кошти на притулок для сиріт були мізерними, тому сестрам потрібно було знайти способи заробітку.

Таким джерелом прибутку для єпархії став заснований у 1914 році килимовий цех.  Однак під час Першої світової війни ціни на вовну зросли, вартість виготовлення килимів стала занадто високою, і цех килимів припинив свою діяльність. Ризниця виявилася успішнішою, адже з утворенням нових парафій, зростала потреба в одязі та інших речах. Завідувала Ризницею досвідчена швачка сестра Євфимія Курилас. Допомагали у праці дівчатка-сироти, виготовляючи під її керівництвом простіші речі. Згодом у Ризниці можна було придбати інші церковні речі, а виручені кошти були спрямовані на утримання дитячого будинку. Найуспішніша була друкарня на Parrish Street. Друкарня видавала «Америку» та «Місіонер», а хлопчики-сироти допомагали в друкарні. 1931 р. було засновано школу-інтернат для дівчат Академію Св. Василія, яка припинила діяльність в 2021 р. У 1948 році було посвячено  землю на будову сиротинця Св. Василія на Линдлі вулиці, а 1954 р. дитячий будинок був готовий до ужитку. Діти зі сиротинця проводили літо в Чесапіку, над морем та на оселі ОДВУ ім. Олега Ольжича в Лігайтоні, Пенсильванії, у таборі Українського Золотого Хреста. У 1947 році відкрився коледж Св. Макрини, який прийняв 11 студентів. 1977 р. відкрито Студійний Осередок Української Культури (СОУК), який був покликаний зберігати і розповсюджувати українську спадщину. В 1977-1993 рр. куратором Центру була Христина Їжак, а відтак ці функції виконує Христина Прокопович.

88-ий відділ СУА ім. Княгині Ольги засновано 31 травня 1988 року у відповідь на прохання двох десятків молодих і завзятих жінок до Філадельфійської округи створити новий молодіжний відділ. За час його існування, членкині організовували дитячі конкурси писання писанок, влаштовували покази сучасної жіночої моди та історичного українського одягу, а також мистецькі виставки.

Співпраця відділу із Студійним Осередком Української Культури при Манор-коледжі розпочалася в 1996 році благодійним концертом в роковини Чорнобильської трагедії. Відділ очолювала Роксоляна Луців.

У 2006 році, під головством Христі Швед, було організовно виставку „Мистецька Творчість Трьох  Поколінь Саєнків.” Успіх події спонукав членкинь щорічно організовувати цікаві та інформативні виставки на тематику  української культури і спадщини. Так, 2009 року, було зорганізовано триденну виставку «Українська Вишивка – метаморфоза краси й призначення». В рамках виставки відбулися дводенні семінарі про розвиток вишивки в українській народній культурі. У наступних роках темою виставок були: “Писака впродовж віків” (2010), “Ґердани” (2011), виставка Миколи Бервінчака “Шукаючи наше коріння в копальнях” (2013), виставка з музею ім. Тарас Шевченка у Манітобі “Василь Авраменко: Спадщина українських танків” (2014). 2015 року в музеї «Скарби Віри» при Філадельфійській Архиєпархії УГКЦ відбулася виставка “Українські Різдвяні традиції” у співпраці зі Сестрами Місіонерками Покрова Матери Божої. Відділ разом із Архиепархією видали брошуркy “Ukrainian Christmas and Theophany Traditions”.  2016 року  відбулася виставка Великоднього кошика та писанок.

2010-2014 рр. відділ у співпраці зі Студійним Осередком Української Культури при Манор-коледжі  брали участь в Pearl Buck House підчас Фестивал. дерев.  Теми виставок: «Українське Різдво», “Рукавичка” (ручні роботи звірят Люби і Андрія Чорнодольських та Ліди Дихдало), ”, “Little Angel’s Journey” Дзвінки Гайди, “Ukrainian Woodland Christmas”, та «Легенда про Павука».  Кожна кімтата та ялинка були прибрані відповідно до теми. Головами відділу в різні роки були: Роксоляна Луців, Катя Портер, б.п. Марта Бобак, б.п. Дарія Кульчицька, Марійка Циган і Ніля Павлюк, Христя Швед, Уляна Процюк, Христина Прокопович, Данна Сілецька.

Того ж вечора відбулася зустріч з підполковником Сергієм Гайдишем, Командиром зведеного спецпідрозділу розмінувань Державної Служби Надзвичайних Ситуацій.

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США

(Українська) Злучений Український Американський Допомоговий Комітет запрошує Вас на зустріч з Підполковником Сергієм Гайдишем Командиром зведеного спец підрозділу розмінувань Державної Служби Надзвичайних Ситуацій

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Злучений Український Американський Допомоговий Комітет
запрошує Вас
на
зустріч з
Підполковником Сергієм Гайдишем
Командир зведеного спец підрозділу розмінувань
Державної Служби Надзвичайних Ситуацій

У четвер, 23 березня,
о 8:00 год. вечора
в домі Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США
за адресою:
7911 Whitewood Rd, Elkins Park, PA 19027
Спілкування про нинішню ситуацію в Україні
Відео та фотографії дій про повсякденну роботу саперів
Опісля – смачна перекуска

(Українська) Про роль жінки в світлі Синодальної програми «Жива парафія-місце зустрічі з живим Христом» говорили у Філадельфії

Sorry, this entry is only available in Українська. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

В рамках весняного семестру викладів Релігійного Товариства українців католиків «Свята Софія» США та Осередку праці НТШ у Філадельфії у четвер, 16 березня, відбувся виклад на тему: «Роль української жінки в житті Церкви, громади, суспільства в світлі Синодальної програми розвитку УГКЦ “Жива парафія-місце зустрічі з живим Христом”. Доповідь виголосив о. Йосафат Коваль, ЧСВВ.

Доповідач накреслив передісторію, основні віхи та вектори першої загально-церковної пасторальної програми, що охоплює всю УГКЦ по цілому світі в 2010-2020 рр. Дбаючи про добро Народу Божого та шукаючи найефективніших способів оживлення церковного життя, Синодом Єпископів УГКЦ було прийняте рішення розробити план розвитку Церкви, яку творять миряни і духовенство та на яких лежить відповідальність за неї. У 2001 та 2006 роках Синоди Єпископів розробили душпастирський проєкт під назвою «Святість об’єднаного Люду Божого». На Синоді 2009 року, залучивши всю Церкву до анкетування та дослідження, єпископи задумалися над розвитком Церкви на наступне десятиліття і саме на обговоренні цього питання зосередилися на Синоді, який відбувався у 2011 році в Бразилії.  Переосмислюючи віру Церкви, владики побачили в парафії місце, яке уможливило б зустріч із живим Христом.

Доповідач детально проаналізував головні пункти програми, серед яких: святість – перше і основне покликання кожної людини; парафія як місце зростання і дозрівання святості християнина; служіння ближньому; Літургійна та особиста молитва; єдність Церкви Христової; місійний дух парафіяльної спільноти; Святі Тайни; пільноти, що творять парафію (прицерковні організації); Свята Літургія – серце парафії та ін. Він порушив питання ролі жінки у реалізації  вищезгаданих аспектів, зокрема:

1) яку роль може і повинна відігравати жінка у пізнанні правд віри і втілення їх у повсякденному житті віруючого / ої (Слово Боже і катехизація – Кериґма);

2) участь жінки у літургійному, сакраментальному та молитовному житті Церкви (Літургія та молитва).

3) важливіть і недооцінення жінки у служінні ближньому та найбільш потребуючому (Дияконія).

4) служіння єпископа та священиків у співпраці з вірними – зокрема жінками. Задіяння жінок у церковні структури (Душпастирський провід – управління дарами, талантами кожного/ої).

5) вклад, який може зробити жінка для сприяння єдності (Койнонія-єдність Церкви і парафії).

6) свідчення християнського життя української жінки як приклад місійності (Місійний дух парафії).

Програма «Жива парафія» має своє продовження. Ним є проєкт «Надія, до якої нас кличе Господь». За словами доповідача, він має на меті працювати над душпастирським наверненням, розбудовою мереж сопричастя, стати дорогою зцілення ран і лікування травм, зосередитись на близькості та практичній увазі до вбогих і маргіналізованих, підреслити роль християнської сім’ї як домашньої церкви, поглибити місійність і акцентувати вихід назустріч світові.

У підсумку, о. Йосафат наголосив на важливості та потребі переосмислити роль жінки в житті Церкви. На жаль, дуже часто вона недооцінена або навіть, як не прикро, знехтувана. Треба робити все можливе, а навіть неможливе, щоби привернути жінці гідне місце в Церкві і черпати з багатства жіночості для блага Церкви.

За словами о. Йосафата, коли говоримо про різноманітні служіння у Церкві, «не варто було б поділяти: це служіння для чоловіка, а це – для жінки (за винятком тих служінь, які «зарезервовані» самим Господом: наприклад, священство). Бог сотворив людину – чоловіком і жінкою – разом ми творимо Церкву як Народ Божий, разом є за неї співвідповідальні – і чоловіки і жінки. Всі разом: духовенство та миряни – чоловіки та жінки трудимося для спільного блага».

Пресслужба Товариства «Свята Софія» США